З’єднання деталей

1. ВСТУП

З’єднання деталей в техніці забезпечують певне взаємне їх положення в процесі роботи. З’єднання можуть бути рухомими і нерухомими. Нерухомі з’єднання поділяють на роз’ємні та не роз’ємні. Роз’ємні з’єднання допускають розбирання і повторне збирання деталей, що з’єднуються без їх руйнування пошкодження неможливо.

В машинобудуванні використовують спеціальні з’єднання в передачах (зубчатих, ланцюгових, ремінних тощо), які забезпечують передачу руху, а також з’єднання за допомогою пружин (циліндричних, конічних, тарілчастих тощо) для забезпечення виходу деталі на початкове положення після зняття навантаження.

Широко застосують різьбові нерухомі з’єднання та гвинтові (ходові) рознімні рухомі з’єднання.

2.Роз’ємні з’єднання

До рознімних з’єднань відносять різьбові, такі як болтове, шпилькове, гвинтове, трубчате, ходове, та з’єднання зубчаті (шліцьові, шпонкові, штифтові, шплінтові).

Основним з’єднувальним елементом в різьбовому з’єднанні є різьба.

Основні типи різьб

Метрична різьба є основною кріпильною різьбою. Вона однозаходова, переважно права, а великим і дрібним кроком. Метрична різьба з дрібним кроком більш стійка від само відкручування при струсах і вібраціях, більш герметична.

Трубну циліндричну застосовують в трудопроводах та трубних з’єднаннях.

Для кожного діаметра трапецеїдальної різьби стандарт передбачає три різних кроки. Вона може бути одно- і багатозаходова, права і ліва.

Упорна різьба застосовується для передачі руху з великими осьовими навантаженнями.

Прямокутна (і квадратна) різьба належить до нестандартних і виготовляється за індивідуальним кресленнями, на яких задано всі параметри різьби.

За допомогою конічних різьб одержують герметичні з’єднання без ущільнюючих засобів.

Різьбові вироби

До стандраних різьбових виробів належать кріпильні різьбові деталі (болти, гвинти, гайки, шпильки).

Б олт являє собою циліндричний стержень а головкою на одному кінці і різьбою на другому. Болти використовуються (разом з гайками і шайбами) для закріплення двох або декількох деталей. Існують різні типи болтів, які відрізняються головкою, стержнем, кроком різьби, точністю та виконанням. Болтове з’єднання складається з болта (1), гайки (2), шайби (3) і з’єднувальних деталей. В з’єднувальних деталях просвердлюють наскрізний отвір діаметром d – (1.05...1.10) d, де d – діаметр різьби болта. В отвори встановляють болт, надягають шайбу, накручують гайку.

Г винт – циліндричний стержень з різьбою на одному кінці і головкою на другому. Гвинти бувають кріпильні і установочні.

Кріпильні застосовуються для з’єднання деталей шляхом вкручування гвинта різьбою частиною. Установочні – для взаємного фіксування деталей, їх стержень нарізаний повністю.

Гвинт з загостреним кінцем, передбачається для закручування в дерево називають шурупом.

Ш пилька – циліндричний стержень з різьбою на двох кінцях (рис. 16). Один кінець шпильки 1 вкручується в різьбовий отвір деталі, а на другий 1 накручується гайка. Шпилькове з’єднання складається з шпильки, шайби, гайки і з’єднувальних деталей. Ці з’єднання використовуються, коли немає місця для головки болта, або коли одна із з’єднувальних деталей має значну товщину.

Г айка.– кріпильний виріб з різьбовим отвором в центрі. В залежності від призначення і умов роботи гайки виконують шестигранними, фасонними, смушкові та інші. Шестигранні гайки бувають трьох виконань: 1 – з конічними фасками, 2 – з одною конічною поверхнею, 3 – без фасок, але з конічним виступом з одного торця.

Шайба – точене або штамповане кільце, яке підкладають під гайку, головку гвинта чи болта в різьбових з’єднаннях. З метою збереження різьбового з’єднання від саморозгвинчування в умовах вібрації застосовують пружинні шайби і шайби стопорні, які мають виступи