5. Панiчнi розлади (епiзодична паркосизмальна тривога).

 

Симптоми приступiв сильної тривоги (панiки) у рiзних хворих є рiзноманiтними, але завжди спостерігаються серцебиття, яке виникає раптово, біль в дiлянцiсерця або iнших частинах грудної клiтки, ядуха, головокружiння відчуття нереальностi (деперсоналiзацiї або дереалiзацiї). Практично завжди з’являються вторинний страх смертi, боязнь втрати самоконтролю або небезпеки збожеволення. Звичайно подiбнi атаки тривають хвилини, iнколи дещо довше. Пiд час панiчної атаки у хворих наростає неконтрольований страх з втратою самовладання i з"являються вираженi вегетативнi розлади, якi приводять до того, що хворi намагаються швидше покинути мiсце, де знаходяться. Якщо подiбне виникає в специфiчнiй ситуацiї, наприклад в автобусi або в полiклiнiцi, то хворий старається уникати цi мiсця. У iнших хворих приступи страху розвиваються тоді, коли хворий лишається наодинцi.

Лiкар повинен глибоко усвiдомити, що факт захворювання викликає у хворих i їх родичiв емоцiйний стрес, який нерiдко сягає значного ступеню вираженостi. Розлади адаптацiї (ситуацiйнi психогенні реакцiї, пароксизмальнi панiчнi розлади, неврози тривожного очiкування) є обов'язковими компонентами психологiчного вiдреагування iниелектуально повноцiнної людини на усвiдомлення хвороби. Цi реакцiї значною мiрою формують аутопластичну (внутрiшню) картину хвороби i визначають тип суб’єктивного вiдреагування на неї

 

Нерiдко душевний стан хворого по своєму впливу на загальне самопочуття є набагато важчим, нiж наявнi об’єктивнi розлади викликанi хворобою. Згiдно феномену Йореса вираженiсть суб’єктивно неприємних вiдчуттiв, в основному, прямо пропорцiйно залежить вiд функцiональних змiн i здебiльшого обернено пропорцiйна вираженостi органiчних порушень. Виключенням з цього положення є хворi на iнфаркт мiокарда і метастазуючі злоякісні новоутворення.

Лікар повинен дбати про належний охоронно-психологiчний клiмат, вчасно помiчати змiни психiчного i загального стану хворих, адекватно застосовувати елементи рацiональної i опосередкованої психотерапiї. Зм’ягшеннi проявiв стресу, полегшення психічного стану хворого, поглиблення вiри в успiшне лiкування є однiєю з найважливiших аспектiв професiйної дiяльностi лікаря.

 

Неврози

 

Це порушення вищої нервової дiяльностi, і нейровегетативних функцій, що розвиваються пiд впливом психiчних травм або тривалого емоцiйного напруження i виявляються переважно в емоцiйнiй сферi, тимчасом як змiни мислення i загальної поведiнки спричиненi станом афекту. Зрив вищої нервової дiяльностi виникає у випадку зміни стану i взаємозв’язку основних нервових процесiв, а саме їх сили i рухливостi, якщо до них ставляться надто високi вимоги. На неврози частiше хворiють особи з меланхолiчним i холеричним темпераментом, тоді як при сангвiнiчному i флегматичному темпераментi зриви спостерiгаються рiдко. Розвитку неврозiв сприяють соцiальнi умови, соматичний i психiчний стан у момент психотравми, загальна перевтома.

 

Основні групи клінічної симптоматики, які характерні для всіх видів

неврозів.

 

1.Розлади самоконтроля: дискомфорт, головний біль, відчуття

«розбитості» (особливо після сну), підвищена втомлюваність, зниження працездатності, знесилення.

2. Емоційні розлади: лабільність настрою, сенситивність, подразливість, схильність до депресивних реакцій, страхів і настирливих опасінь, бурхливі афективні спалахи з послідуючим виснаженням, неадекватність емоційної реакції силі подразника, недостатність контролю за емоційними реакціями.

3.Розлади ефекторно-вольової сфери і потягів: порушення апетиту і сексуальної функції, настирливі потяги і дії, недостатній контроль за поведінкою.

4. Розлади інших психічних функцій:

4.1. уваги (підвищена виснажливість, розсіяність, відволікання або прикованість до неприємних відчуттів);

4.2.пам’яті (забудькуватість, затруднення при запам’ятовуванні і відтворенні інформації);

4.3. мислення (настирливі думки, афективне мислення, концентрація думок навколо своєї хвороби);

4.4. відчуття і сприймання (гіпер-, гіпо- і анестезії, парестезії, сенестопатії, неприємні відчуття в органах і частинах тіла з розладами їх діяльності, функціональна сліпота, глухота);

4.5. свідомості і самосвідомості (афективне звуження свідомості при психотравмуючих обставинах).

5. Соматовегетативні розлади: гіпергідроз, приливи жару, посилений дермографізм, тахікардія, лабільність пульсу і артеріального тиску, закрепи, нудота, почащення сечопуску, енурез, ядуха, функціональні парези і парапій, заїкання, тремор тіла тощо.

 

При кожному неврозі, особливо при його маніфестації, виявляють симптоми всіх згаданих груп розладів. В процесі подальшого протікання, в залежності від преморбідних особливостей на перший план виступають порушення або психічних, або сомато-вегетативних функцій.

 

Основими рiзновидами неврозiв є неврастенiя, невроз нав’язливих (настирливих) станiв та iстерiя.

 

Розвиток певного виду неврозу значною мiрою залежить вiд типу вищої нервової дiяльностi. У людей з художнiм типом її, в яких перша сигнальна система (пiдкiрковi процеси) переважає над другою (кора великого мозку), здебiльшого розвивається iстеричний невроз. До неврозу нав’язливих станiв схильнi особи з розумовим типом вищої нервової дiяльностi, в яких друга сигнальна система превалює над першою. Бiльшостi людей властивий змiшаний тип нервовоих процесiв, найчастiше у них розвивається неврастенiя.

 

Неврастенiя

 

характеризується наявнiстю рiзноманiтної симптоматики: соматичної, неврологiчної, психопатологiчної. Соматична симптоматика не пов’язана з яким-небудь захворюванням внутрiшнiх органiв, проте часто така виразна, що вимушує хворого постiйно звертатися до iнтернистiв. Переважно спостерiгаються прояви розладу функцiй серцево-судинної системи тахiкардiя, iнодi сповiльнення пульсу, вiдчуття болю, завмирання або стискання в дiлянцi серця та iн. Нерiдкими є порушення дiяльностi травного тракту: зниження або "примхи" апетиту, нудота, розлад випорожнень. Iнодi спостерігається сечовипускання без збiльшення дiурезу. У жiнок можуть зєявитися тi чи iншi вiдхилення в менструальному циклi, у чоловiкiв - явища iмпотенцiї, якi виявляються в рiзних формах порушення статевого потягу та ерекцiї.

Iз загальних симптомiв вiдзначаються гiперестезiя до зовнiшнiх подразників (свiтла, звуку тощо) i погане самопочуття, яке iнодi хворим важко описати. Спостерiгаються також вiдчуття важкостi в головi ("мутна голова"), головний бiль невизначеної локалiзацiї, запаморочення та iн. Характернi порушення сну: засинання тривале, хворi часто прокидаються, сон не досить глибокий, а отже, не приносить задовлення, навiть якщо тривалiсть його достатня.

Неврологiчний статус характеризується пiдвищенням сухожильних рефлексiв, тремором витягнутих рук кiнцiвок, сильною пiтливiстю та iншими ознаками подразнення вегетативної нервової системи.

Психопатологiчна симптоматика неврастенiї добре визначається термiном "дратiвлива слабкiсть". Характерними є поганий настрiй та емоцiйна лабiльнiсть, яка, на вiдмiну вiд такої при iстерiї, поєднується iз швидким виснаженням нервових процесiв. Емоцiйнi "вибухи" виникають легко i нерiдко з неважливого приводу. Пiсля цього в хворого настає каяття у своїй поведiнцi, з’являється почуття нiяковостi. Типовою є також схильнiсть до слiзливостi, навiть у чоловiкiв. Працездатнiсть, насамперед розумова, знижена, однак нерiдко хворий пiд впливом тонiзуючих психiчних чинникiв може "зiбратися" i виконати належний обсяг роботи. При неврастенiї немає якісних iнтелектуальних порушень. Хворi скаржаться на забудькуватiсть, порушення запам’ятовування, особливо в повсякденному життi, i болiсно переживають це. Такi розлади є наслiдком порушення уваги, слабкостi її концентрацiї i минають без слiду. Загальна поведiнка хворих неврiвноважена, зокрема пiд час спiлкування з оточуючими, що пов’язано з емоцiйною нестійкiстю.

 

Розрiзняють двi форми неврастенiї: гiпер- i гiпостенiчну.

При гiперстенiчнiй формi переважають симптоми дратiвливої слабкостi, при гiпостенiчнiй - явища астенiзацiї нервової системи (загальна слабiсть, млявiсть, непереноснiсть буд-яких подразникiв i навантажень, зниження загального життєвого тонусу).

 

Невроз нав’язливостi (обсесивно-компульсивний розлад) характеризується появою настирливих станiв пiсля психiчної травми. Клiнiчно проявляєтьсясиндромом нав'язливостi.

 

Нав’язливi сумнiви.

Невпевненiсть у правильностi здiйснюваних або здiйснених дiй, що настирливо виникає всупереч логiчним доводам. Наприклад, хворий сумнiвається в тому, чи правильно написаний документ, чи вимкнутi електроприлади тощо, незважаючи на неодноразову перевiрку ним виконаної дiї.

 

Нав'язливi спогади.

Надокучливi спогади якоїсь сумної, неприємної або ганебної для хворого подiї всупереч намаганням про неї не думати.

 

Нав'язливi уявлення.

Поява неправдоподiбних уявлень, якi хворий приймає за дiйснiсть попри їхню абсурднiсть. Так, наприклад, хворий переконаний, що похований родич був живий, при цьому вiн уявляє i болiсно переживає страждання "уявно померлого" в могилi.

 

Нав’язливi потяги (нахили).

Намагання здiйснити якусь вкрай небажану дiю, яке супроводжується почуттям жаху й панiки за неможливiсть звiльнитися вiд таких потягiв. Хворого охоплює бажання кинутися пiд поїзд або штовхнути пiд нього близьку людину, вбити жорстоким чином свою дитину чи дружину, причому вiн вiдчуває нестерпний страх того, що це вiдбувається (контрастнi потяги).

 

Нав'язливi страхи (фобiї).

Нав’язлива i безглузда боязнь висоти, великих вулиць, вiдкритих або обмежених просторiв, скупчення людей, страх захворiти невилiковною хворобою або несподiвано померти. Нерiдко нав’язливi страхи супроводжуються ритуалами - одноманiтними дiями, якi мають значення заклинань. Такi дiї хворi виконують з метою захисту вiд певного нещастя всупереч критичному ставленню до них. Наприклад, обходячи збоку арку, замiсть того, щоб iти пiд нею, хворий нiбито убезпечує близьких вiд лиха; розпочинаючи якусь справу, хворий повинен двiчi ляснути пальцями або вимовити "заповiтне" слово (для того, щоб унеможливити невдачу).

Нав’язливостi афективно нейтрального змiсту. До них належать нав'язливi мудрування, пригадування забутих термiнiв, формулювань, настирлива лiчба.

 

Нав'язливi дiї.

Рухи, якi здiйснюються проти бажання хворих, незважаючи на зусилля утриматись вiд їх виконання. Однi з нав'язливих дiй заповнюють думки хворого доти, доки не будуть реалiзованi, iншi- не помiчаються. Для того щоб утриматись вiд нав’язливих дiй, хворий повинен невiдступно стежити за собою, хоча для нього це дуже обтяжливо.

 

Близьким по клiнiчнiй картинi до неврозу нав’язливостi є психастенiя i психастенiчний невроз, який згiдно МКХ-10 віднесений до рубрики "Iншi специфiчнiневротичнi розлади".

Для цього виду неврозу є характерними:

- переважання явищ астенiзацiї;

- постiйне загальне відчуття напруги з важкими передчуттями;

- панування уявлень щодо своєї соцiальної неспроможностi, власної неприглядностi i приниженостi по вiдношенню до iнших;

- пiдвищена стурбованiсть щодо критики на свою адресу;

- небажання вступати у контакт без гарантiї сподобатися, ухилення вiд соцiальної або професiйної дiяльностi, яка пов’язано iз значними соцiальними контактами, у зв’язку з наявнiстю страху критицизму, неодобрення або iгнорування;

- обмеженiсть життєвого i соцiального укладу iз-за потреби в фiзичнiй i психологiчнiй безпецi.

Диференцiальна дiагностика необхiдна для розмежування неврозу нав’язливостi та шизофренiї, мозкового атеросклерозу, наслiдкiв енцефалiту. Вiдмiнною ознакою неврозу нав’язливостi, а на початку хвороби і єдиним психопатологiчним проявом, є саме нав’язливiсть. Iнтелектуальних розладiв немає. Якщо хвороба набирає тривалого перебiгу i недостатньо пiддається лiкуванню, вона може впливати не тiльки на особистiсть хворого, а й на його подальшу долю.

 

Iстерiя (дисоціативно-конверсивний розлад)

 

Клiнiчна картина хвороби характеризується значною лабiльнiстю емоцiй i переходом психiчного компоненту в соматоневрологiчний. Це єдина форма неврозу, при якiй можливi якiснi змiни свiдомостi. Практично всi симптоми iстерiї мають захисний для хворого характер вiдповiдно до конкретної психотравмуючої ситуацiї. Вони приносять особi певну моральну вигоду, оскiльки дають змогу позбутись якогось iншого тяжкого переживання. Через це iстерiю можна розглядати як своєрiдне фiзiологiчне захисне явище, що виникає пiд впливом надпотужного подразника. Нприклад, мати отримала несподiвану звiстку про трагiчну загибель сина. Чекаючи, коли привезуть його тiло, вона з жахом думала, що не зможе бачити сина мертвим, i раптово ослiпла. Iстерична слiпота згодом пройшла.

Емоцiйна лабiльнiсть при iстерiї проявляється в рiзкiй змiнi емоцiй, нестiйкостi їх, однак, на вiдмiну вiд неврастенiї, вони вiдзначаються високою наснагою, майже невичерпнi, незважаючи на бурхливi прояви. Хворий, який голосив, плакав, поринав у вiдчай, часто без особливих зусиль не лише заспокоюється, а й може досить легко прийти у добрий настрiй. Така лабiльнiсть емоцiй може привести до хисткостi у бажаннях, намiрах, поведiнцi, симпатiях i антипатiях.

Крiм емоцiйної лабiльностi характерним психопатологiчним симптомом iстерiї є навiюванiсть (самонавiювання й здатнiсть пiддаватися навiюванню з боку iнших осiб).

Значнi сила i лабiльнiсть емоцiй можуть iнодi зумовлювати порушення свiдомостi за типом сновидно потьмареної (iстеричний делiрiй) i хворобливо звуженої (iстеричний паморочний стан). Паморочний стан при iстерiї звичайно являє собою чистий тип хворобливо звуженої свiдомостi без оглушення та iнших ознак її порушення.

Iз соматичних симптомiв можуть спостерiгатися тахiкардiя, задишка, вiдчуття завмирання серця, стан, що нагадує непритомнiсть, почащення сечовипускання, порушення апетиту, блювання, нудота, пронос, у жiнок - розлади менструального циклу.

Неврологiчнi симптоми iстерiї також дуже рiзноманiтнi. Iх подiляють на явища подразнення і явища випадiння у руховiй та чутливiй сферах, а також у дiлянцi рiзних аналiзаторiв. Явища подразнення в чутливiй сферi i в дiлянцi аналiзаторiв характеризуються рiзким пiдвищенням чутливостi до всiляких подразникiв (гiперестезiя до свiтла, звукiв, дотику, больового подразнення та iн), у рефлекторнiй дiлянцi - пiдвищенням рефлексiв з розширенням їх зони, у руховiй сферi - в тиках, сiпаннях, треморi, хореїформних та iнших рухах. 

При неврозі руховi розлади, пов’язанi з випадiнням у руховiй сферi, проявляються паралiчами та парезами i, так само як і чутливi, не вiдповiдаютьiннервацiйним порушенням периферичного характеру, хоча парези нерiдко мають периферичний тип. При цьому випадає також цiлiсна функцiя (рухи кистi i всiєї верхньої кiнцiвки, стопи i всiєї нижньої кiнцiвки та iн.), що свiдчить про центральний характер порушень.

 

Невротичний розвиток особистостi

 

- сталi за клiнiчними проявами, практично незворотнi змiни всiєї особистостi людини, зумовленi тривалим перебiгом неврозу, коли зафiксовується "входження" або "втеча" у хворобу. Розвиток цього стану може призвести до стiйкої соцiально-трудової дезадаптацiї хворого, а вiдтак закiнчитися його iнвалiднiстю.

Лiкування проводять в основному амбулаторно. Перiодично, при розвитку стану декомпенсацiї, хворого госпiталiзовують у вiддiлення неврозiв або в денний стацiонар, де лiкують згідно принципів лікування неврозів.

Профiлактикою невротичного розвитку особистостi є запобiгання розвитковi неврозiв i своєчасне якiсне лiкування їх в фазi виникнення.