6.Характеристика держави як боржника, кредитора та гаранта у відносинах «державний кредит». Пропозиції щодо покращення боргової політики держави Україна.

Як кредитор і гарант держава може позитивно впливати на виробництво і зайнятість. У промислово розвинутих країнах поширена система підтримки малого бізнесу, експорту продукції або виробництва в окремих галузях, де має місце спад, через гарантування державою погашення кредитів, наданих банками відповідно до державних програм. Підтримка малого бізнесу передбачає, що держава бере на себе погашення заборгованості банкам за кредитами, наданими малим підприємствам у випадку їх банкрутства. У більшості промислово розвинутих країн функціонують державні або напівдержавні страхові компанії, які за низькими ставками страхують ризик неплатежу експортерам національних товарів. Цим заохочується освоєння нових ринків збуту національної продукції. Велике значення у стимулюванні розвитку виробництва і зайнятості мають кредити, що надаються державою за рахунок бюджетів або позабюджетних фондів. З їх допомогою забезпечується прискорений розвиток відповідних регіонів або необхідних напрямів економіки на тій чи іншій території.

Державний борг - сукупність усіх зобов'язань держави перед своїми кредиторами, як всередині, так і назовні країни. Державний борг країни є загальною сумою заборгованості держави своїм кредиторам внаслідок непогашених позик та невиплати за ними процентів. Він є способом тимчасового залучення державою додаткових коштів для покриття своїх витрат. Залежно від сфери розміщення державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Також розрізняють прямий борг і гарантований борг країни. До першого відноситься заборгованість по якій безпосередньо боржником виступає держава, до другого - сума гарантій які надала держава за інших позичальників і у разі несплати боргу такими позичальниками борговий тягар лягатиме на державу.

Пропозиції щодо покращення боргової політики України:

1) вдосконалення законодавчого забезпечення в напрямку формування, структури та обслуговування державного боргу шляхом прийняття Закону про «Про державний борг України». Відсутність базового закону призводить до виникнення суперечностей між положеннями окремих нормативних актів з питань погашення та обслуговування державного боргу;

2) розробка стратегії боргової політики на довготривалу перспективу;

3) зміна структури державного боргу на користь внутрішніх запозичень шляхом пошуку умов, які б зацікавили вітчизняного інвестора;

4) заборона надання гарантованих кредитів суб’єктам підприємницької діяльності, заборона списання кредитів, наданих під державні гарантії;контроль над стягненням боргів за гарантованими кредитами;

5) залучення кредитних ресурсів, строк оплати яких має бути не менше п’яти років;

6) пошук нових джерел енергетичних ресурсів для зменшення впливу цінових коливань на вітчизняного товаровиробника;

7) збільшення номенклатури товарів, призначених на експорт та збільшення частки товарів вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку. Країни, залежні від експорту, в першу чергу реагують на циклічні коливання на світовому ринку.

Стратегічною метою державної боргової політики України має стати залучення фінансових ресурсів для реалізацій інвестиційних програм та сталого інституційного розвитку з одночасним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу та валового внутрішнього продукту.