Тема: Конкуренція та її значення План теми

1. Ринкові відносини, їх суб’єкти й об’єкти.

2. Закони попиту та пропозиції. Економічна рівновага.

3. Конкуренція та її суть.

4. Антимонопольна політика держави.

5. Причини виникнення та суть монополії.

6. Практика розвитку конкуренції в м. Бердичеві у другій половині 90-х років ХХ - на початку ХХІ століття.

7. Завдання для самоконтролю.

Зміст теми

У процесі становлення і розвитку товарно-грошових відносин формується такий найважливіший їх елемент, як ринок. Ринок – це складне утворення, він має свою власну структуру, для його функціонування і розвитку потрібні спеціальні умови. З часу виникнення ринку різні напрями та школи економічної думки неоднозначно тлумачили його сутність.

Мета теми – розкрити економічну сутність ринку, його найважливіші складові елементи, з’ясувати функції тих інструментів, установ, за допомогою яких здійснюються рецепції з приводу купівлі-продажу різних об’єктів ринку.

1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти.

Ринок – досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найважливіших форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, «атмосферою» в рамках і з допомогою яких відтворюються і планують відносини і зв’язки товарного виробництва. Саме вони і є тим «робочим одягом», в якому діють економічні закони суспільного виробництва, тобто утверджується природний хід господарського життя суспільства.

З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов’язковим, невід’ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.

Ринкове господарство в країнах, в економіці яких панувала адміністративно-командна система, не застосовувало. Їх фактичне самодержавство призвело до некоректного заперечення товарного виробництва, а отже і до відторгнення відпрацьованих віками регуляторів та структур господарського життя.

У сучасній науковій літературі, в політичних та законодавчих документах поняття ринкове господарство нерідко ототожнюється з такими поняттями як «ринок», «ринкова економіка», «ринкова організація виробництва». Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких ґрунтується на конкуренції.

Ринкова економіка передбачає чіткі відповіді на такі запитання: «Що і в якому обсязі виробляти? Як виробляти товар (технологія і ресурси)? Скільки будуть коштувати витрати виробництва? Для кого призначена вироблювана продукція? Який життєвий цикл виробленого товару?

Суть кожного ринкового господарства – додатковий продукт як конкретний вираз підтвердження суспільно корисної праці.

Ринкова економіка ґрунтується на могутньому фундаменті матеріальних інтересів. Вона не визнає стандартно-усереднених ставок і тарифів.

Конкретно-ринкове середовище визначає найбільш життєздатні структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вміння рахувати витрати і прибутки. В умовах ринкової економіки життєздатний зв’язок є еквівалентний обмін, сплачена послуга. Крім того, ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності.

Перехід до ринкової економіки України – це тривалий і багатогранний процес. Він зумовлюється такими чинниками, як приватна власність і відповідні їх форми господарювання, вільне підприємництво, приватизація та ін.

Суб’єктом ринкової економіки може бути практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності. Щодо останніх, то світова практика нагромадила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб’єктами. Зокрема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як індивідуально-трудова діяльність; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; асоціації, консорціуми; спільні (змішані) підприємства.

Найбільш поширеними є три основні форми підприємництва (бізнесу) – одноосібне володіння, товариства, корпорації. Узагальнюючим для всіх цих форм є поняття фірми, тобто всі вони є юридичними особами, суб’єктами ринкової економіки.

В останні роки суттєво змінилася роль певних суб’єктів господарського життя. Технологічні зрушення у виробництві значно зменшили можливості і переваги велико серійного виробництва, гігантських підприємств та об’єднань. Водночас рентабельність і життєздатність малих форм господарювання, так званих малих підприємств, суттєво зросла.

Це не означає, що малий бізнес не має недоліків. Вони є і їх не менше, ніж переваг. Однак у цих формах постать власника, підприємця нероздільно пов’язана з функціями виробника. Звідси його працелюбство діловитість, турбота про завтрашній день.

Основні види ринків, на яких здійснюється продаж відповідних об’єктів власності. Такі: фінансовий, ринок робочої сили, засобів виробництва, предметів споживання, послуг, валюти, інтелектуальної власності, нерухомості то що.