4. Функції соціології як науки.

Будь-яка гуманітарна наука виконує низку специфічних та універсальних функцій, які можна об'єднати у дві групи — пізнавальну (гносеологічну) та соціальну. Завдяки реалізації пізнавальних функцій стають доступнішими відомості про певні сторони життя соціальних об'єктів, їх властивості, відносини, а соціальна функція дає змогу опти-мізувати процеси, відносини, зв'язки. Зв'язок соціології з життям суспільства, основні завдання, які вона ставить перед собою, реалізуються через ЇЇ основні й допоміжні функції. У соціологічній літературі по-різному підходять до їх тлумачення та визначення кількості. Одні вчені головними функціями соціології вважають пізнавальну, практичну та ідеологічну, інші — пізнавальну, прогностичну, соціального проектування і конструювання, організаційно-технологічну, управлінську та інструментальну. Відсутність серед учених єдиного погляду на класифікацію функцій соціологічного знання пов'язана насамперед зі складною структурою та значною кількістю завдань, які соціологія повинна вирішувати, а також із різноманітністю соціальної дійсності, яку вона вивчає. Синтезувавши різні підходи, доцільно вести мову про такі найважливіші функції соціології: — теоретично-пізнавальна (пов'язана з вивченням закономірностей соціального розвитку, тенденцій зміни різних соціальних явищ і процесів); — практично-перетворювальна (завдяки їй відбувається участь соціології у виробленні практичних рекомендацій та пропозицій щодо поліпшення ефективності управління різними соціальними процесами); — світоглядно-ідеологічна (зумовлена участю соціології у формуванні наукової ідеології). Крім того, як й інші науки, соціологія виконує деякі специфічні функції: прогностичну, гуманістичну, просвітницьку, інструментальну, соціально-технологічну. Література:

“ Соціологія” Посібник для студентів вищих навчальних закладів, Городяненко В.Г

Контрольні запитання і завдання:

1. Що є спільного і в чому полягає відмінність об'єкта і предмета соціології як науки?

2. Чим відрізняється предмет соціології від предметів інших наук про суспільство?

3. На чому базуються твердження про соціологію як одну з провідних соціально- гуманітарних дисциплін?

4. Які особливості категорії “ соціальне” в соціології?

5. За якими критеріями класифікують соціологічні закони?

6. У чому виявляється специфіка соціальних закономірностей?

7. Які основні завдання соціологічної науки на сучасному етапі? Чим вони зумовлені?

Тема: Зміст поняття суспільствознавства

План:

1.Сутність риси суспільства.

2. Соціальна структура суспільства

1.Сутність риси суспільства.

1) У сучасній літературі існують кілька визначень суспільства:

1. Суспільство — це люди. А людина — це душевно визначена природно — соціальна істота. І цей висвок ми робимо, окресливши людину як особливу істоту, що є в світі такою завдяки цілому ряду вже відомих нам властивостей.

2. Суспільство — це різні люди. А це означає, що кодна людина в суспільстві постає як індивід, який має низку притаманних саме ому рис, інтересів і потреб.

3. Суспільство — це явище самодостатності людини. Адже людина індивід постає як протилежність іншим людям завдяки:

- участь у постійному відтворенню людського роду;

- створення умов, поза якими людина жити не може;

- вироблення ідей та ідеалів. За якими людина живе чи прагне жити.

4. Суспільство — це спільність людей. Це вказує на те, що суспільство є можливим і дійсним тільки як співіснування різних людей. Співіснування не просто як співжиття, а як таке, що позначено повністю взаємозв'язків, взаємодій, взаємовпливів, які або згуртують, або розмежовують людей. Співіснування підкреслює, що суспільство функціонує на основі конгресусу, який можливий завдяки здатності порозумітися і домовитися між собою.

5. Суспільство — це відносини шміж людьми. Адже джерелами конгресусу є стосунки між людьми.

Робимо висновок:

Це визначення дає можливість орієнтуватися у системі реальних суспільних відносин.

Дійсно, якщо уважно потавитись до вказаного визначення, то стане очевидним таке, на тлі поняття “суспільство” чітко окреслюється те , що світоглядна культура окреслила цілу низку похідних понять. Наприклад , “європейське суспільство”, “американське”, “африканське” тощо. І ці поняття характеризують суспільство за континентальною ознакою. Або “українське суспільство”, “російське”, “французьке” тощо. Це — етносоціальна ознака, чи “феодальне суспільство”, “буржуазне”, “соціалістичне”. Маємо політичний вимір. Можна говорити “прогресивне суспільство”, “відкрите чи закрите”, “демократичне”, “консервативне” тощо.

Однак для конкретної людини найголовнішим є усвідомлення того, що суспільство — це її (людини) природно-духовне буття, її існування в предметно-соціальному середовищі.

Саме такий вимір суспільства найаскравіше демонструють поняття “суспільне”, “ соціальне”, “соціум”.

1. Суспільне — це реальність відносин, які створені людьми в суспільстві.

Люди вступають в економічні, політичні, культурні , релігійні та інші відносини, бо природно прагнуть задовольнити свої основні інкстинкти, природний інтерес і природно окреслені потреби (матеріальні і духовні).

Поряд із природним існує в суспільному процесі нерозривне пов'язане з ним, соціальне.

2. Соціальне — це реальність відносин, які створені особистостями в суспільстві.

Реальність соціального виникає завдяки соціалізації людини. Тобто природний процес розвитку людини набуває у системі суспільних відносин свого вищого рівня — соціального. Людина в натуральний процес відносин починає вносити корективи особистого плану. Соціальне — те штучне, чим людина намагається виділитися у середовищі собі подібних. Соціальним , наприклад, є не тільки прагнення влади людиною , а й одночасно те, якої і чиєї влади прагне вона, чи спільнота до якої людина належить. Або, соціально-економічне — це не тільки те, що людина хоче їсти, пити, одягатись тощо, а й насамперед, що їсти-пити, яке мати житло.

Таким чином, поняття “суспільне” і “соціальне” показують, що суспільство обов'язково трансформується в своєму розвитку в певну форму свогоо соціального існування, що позначається поняттям “соціум”.

3. Соціум — це соціалізоване суспільство.

Суть соціалізації того чи іншого суспільства показує, наскільки те, що створили люди як особистості, відповідає іхній дійсній природі, зорієнтованій на гуманізм, гармонію людини і природи, прогрес.

І при такому пояснені стає цілком очевидним, що соціальне забезпечення, наприклад, - це не обов'язок держави. Це зобовязаний робити той чи іний соціум, використовуючи державу. А якщо цей соціум не здатний на таке, то його потрібно змінювати чи ліквідовувати, ліквідовувати відносини, створені людьми як особистостями. Творення людьми нових соціальних відносин нового соціума (якщо це здійснюється у прогресивному вимірі) дає змогу вести суспільство до розквіту, використовуючи на цьому шляху як державу, так і інші владні і духовні важелі.

4. Характеристика була б неповною, якби ми не звернули увагу на таку його властивість, як самоорганізація.

Основою суспільства, як самоорганізованої системи, є діяльнісна суть людини.

Діяльність — це спецмфічно людська форма активного відношення до світу, змістом якої є цілеспрямована, доцільна його зміна, свідоме перетворення.