2. Соціальна структура суспільства

Основу соціальної структури суспільства складають такі елементи:

- компоненти соціуму — особистість, колектив, сім'я, соціальна група (класи, страти, верстви, професійні та вікові угрупування тощо) , соціально визначений тип суспільства тощо;

- соціальні відносини — зв'язки і взаємодії між елементами соціуму.

Характерними особливостями соціальних відносин є:

- соціальні відносини виражають рівність чи нерівність суспільного становища соціальних спільнот і груп;

- соціальні відносини нерозривно пов'язані з соціальними потребами та інтересами і перебувають в єдності з соціальною діяльністю особливостей та груп;

- основою соціальних відносин є зв'язки та відносини між особистостями як представниками певних соціальних сил;

- соціальні відносини складаються з приводу самого соціального взаємозв'язку, за допомогою якого виявляється суспільне становище людей в соціальній структурі суспільсва.

Отже, соціальна структура — сукупність стійких, стабільних соціальних спільнот, груп і певний порядок їх взаємозв'язку і взаємодії.

У соціальній структурі суспільства розрізняють:

- класово-стратифікаційну структуру ( класи, соціальні верстви, стани, страти тощо);

- соціально-етнічну стуктуру (родо- племенні об'єднання, народності, нації);

- соціально- демографічну структуру ( статево-вікові групи, рпацююче і не працююче населення, свіввідносна характеристика здоров'я населення);

- професійно-кваліфікаційну структуру ( виробничі об'єднання, трудові колективи, установи, організації, фірми, науково-дослідні інститути тощо).

Одні з них складаються об'єктивно ( класи, соціальні верстви, нації), інші створюються людьми свідомо і цілеспрямовано ( політичні організації, партії, профспілки, громадські організації тощо).

Органічний взаємозв'язок соціальної структури і соціальних відносин полягає в тому, що вони взаємопроникають, взаємозумовлюють одне одного. Соціальне структурування суспільства неможливе без взаємозв'язків між його структурними компонентами, тобто без соціальних відносин. Соціальні відносини, у свою чергу, не можуть виявлятися поза компонентами соціальної структури. Соціальні відносини є , з одного боку, механізмом зв'язку всіх компонентів соціальної структури, а з іншого — забезпечують динаміку її розвитку. Соціальні відносини інтегрують соціальні спільноти в органічну цілісність, у цілісну органічну систему, що самоорганізується, сомовпорядковується і має складний ієрархічний характер. Саме тому соціальні відносини безпосередньо реалізуються як відносини соціальної рівності чи нерівності між компонентами соціальної структури суспільства.

Опорним при дослідженні соціальної структури суспільства є поняття соціальної групи.

1) Соціальна група — це порівняно стала спільність людей, яка є складовим елементом певного суспільства і характеризується спільністю інтересів норм поведінки, соціально-психологічних ознак, цінностей тощо.

1.1 Уперше визначення соціальної групи дав Томас Гоббс — соціальна група — це сукупність певної кільеості людей, об'єднаних спільним інтересом чи спільною справою.

Згодом це поняття набуло дещо іншої інтерпритації.

1.2 Так, французький соціолог Дюркгейм казав, що в результаті поділу праці, який виникає зі збільшенням населення, індивіди, виділяючись з маси, групуються на засадах солідарності, відповідно до природи їхньої діяльності, і стають активним фактором життя суспільства.

1.3 Англійський мислитель Спенсер пов'язував соціальне розшарування суспільства з відмінністю виконання тих чи інших функцій в соціумі.

1.4 К. Маркс процес групоутворення трактував через принцип практики та історизму. Він наголошував, по-перше, що існують не соціальні групи суспільства в цілому, а соціальні групи історично конкретного суспільства, характер яких змінюється разом зі зміною суспільно-економічних формацій, і по-друге, що в конкретно-історичному суспільств основними соціальними групами є суспільні класи.

- Класичне марксистське визначення класів дав В.І. Ленін : класи — це великі групи людей, що розрізняються між собою за місцем їх в історично визначеній системі суспільного виробництва, за їхнім відношенням до засобів виробництва, за їхнею роллю в суспільній організації праці, а отже, за способом одержання і розміром тієї частини спільного багатства, яка є в їхньому розпорядженні.

1.5 Проте більшість сучасних мислителів у розумінні процесів класоутворення виходять за межі суто економічних трактувань, включаючи до них загальнокультурні та духовні спонукання людей. Так Сорокін вважав, що класи утворюються на основі 3 ознак — професійної, майнової, правової. Бурдьє тлумачить клас як соціальний статус людини, що утворюється шляхом індивідуального виробу та політичного вираження робить кар'єру, здобуває освіту, залучається до політики, одружується тощо.

2) У докапіталістичних суспільств класові відмінності за допомогою державної влади закріплювалися в становому поділі населення ( духівництво, дворянство, купці, ремесла, селяни)

- Соціальний стан — це соціальна група, що характеризується певним юридичним становищем, закріпленим у звичаях чи в законі, правам і обов'язками й суспільному житті і відносною замкненістю.

3) У східних суспільствах соціально-класова структура функціонувала як кастова. Класичним зразком є Індія (брахмани і військові-землеробські; тогівельно- гендлярські; орендарі; ремісники; недоторкані (напівкріпаки)).

4) Крім класів та станів виділяють соціальні верстви.

- Соціальна верства — це проміжна або прохідна соціальна група, що формується порівняно самостійно (інтелігенція, управлінці, службовці) або є елементом суспільного класу (середня і дрібна бурж., некваліфіковані, малокваліфіковані, висококваліфіковані робітники), що характеризується певними соціальними ознаками.

- Касти — це групи людей, що займають певне успадковане місце в соціальній ієрархії, пов'язані з традиційними заняттями й обмежені у спілкуванні одна з одною.

5) Поряд з поняттям “класи” та “соціальні верстви” в сучасній західній соціальній думці вживається поняття “страта”, яка оголошує головнм елементом соціальної структури суспільства.

Існують теорії страт, їхньої взаємодії, переходу людей з однієї страти в іншу, які отримали назву теорій соціальної стратифікації. Ці теорії виникли на противагу однозначності класового аналізу марксизму як спроба пояснити нові тенденції, що виникли всуспільстві вже після смерті К . Маркса. Одним ії основоположників цих теорій був П.Сорокін, на його думку, в сучасному індустріальному суспільстві власність на засоби виробництва втратила провідне значення. Тому відмінність між стратами слід шукати не в класовій структурі, а в іншому: розмірах прибутку, культурі, освіті, побутових умовах, у психологічних рисах і релігійних переконаннях. Людей слід розрізняти за кількома ознаками: за професією чи характером занять, рівнем життя, спільністю соціальних інтересів, мірою володіння політичною владою. Заперечується марксиський поділ суспільства на антагоністичні класи — пролетаріат і буржуазію та боротьба між ними. Замість цього висувається теорія про поділ суспільства на “вищі”, “середні” та “нижчі” страти.

Між стратами в суспільстві існує постійна взаємодія. Люди мають можливість більш-менш вільно переміщуватись з однієї страти в іншу залежно від їх задатків і зусиль, що забезпечує стабільність соціальної системи і робить “зайвою” класову боротьбу. Індустріальне суспільство має в собі своєрідний “ліфт”, на якому люди можуть піднятися до вищої страти: економічний “ліфт”, політичний, армійський, церковний, науковий, шлюбний (вигідне одруження). Марксу з теорією класів і класової боротьби, теорії класової стратифікації і соціальної мобільності протиставляють теорію “середнього класу”, що грунтується на факті кількісного зростання службовців, менеджерів, управлінців, інтелігенції до яких приєднують також частину буржуазії і робітників, існує єдиний середній клас, який набуває все більшої питомої ваги в сучасному західному суспільстві. На сьогодні особливе місце займає теорія “службового класу”,як соціальної групи, що займає “середнє” місце між тими, хто управляє, і тими ким управляють.

Література:

“Соціологія” Посібник для студентів ВНЗ, Городяненко В.Г.1999;

“Соціологія”Андрущенко

Тема: Соціальні процеси, види і шляхи їх пізнання.

План:

1. Поняття соціального процесу.

2. Види соціальних процесів.