Гормони статевих залоз

Статеві гормони виробляються статевими залозами — яєчниками, яєчками і в невеликих кількостях сітчастою зоною кори надниркових залоз. Біологічна дія статевих гормонів полягає в їх участі у формуванні первинних і вторинних статевих ознак, забезпеченні репродуктивної функції, в регуляції білкового обміну тощо. Функція статевих залоз контролюється гонадотропінами гіпофіза.

Статеві залози продукують чоловічі статеві гормони - андрогени (тестостерон), жіночі - естрогени, прогестини (прогестерон). В період статевого дозрівання ендокринна активність гонад в хлопчиків відновлюється, а у дівчаток їх внутрішня секреція виникає вперше.

Під впливом естрогенів у дівчаток і андрогенів у хлопчиків статеві органи ростуть і дозрівають. Статеві гормони викликають також розвиток екстрагенітальних статевих ознак - молочних залоз, характерної будови тіла. У жінок статеві гормони викликають зміни ендометрію, характерні для менструального циклу.

Андрогени проявляють анаболічний ефект, тобто вони усилюють синтез білка.

У жінок ендокринну здатність мають вагітна матка і плацента. Вони продукують релаксин, який забезпечує розслаблення зв'язок лобкового з'єднання і інших суглобів тазу, а також зв'язок матки за рахунок активації розщеплюючих мукопротеїдів ензимів.

Плацента утворює білки - гонадотропін і лактогенний гормон - і стероїдні гормони - естрогени, прогестерон. Ці гормони проявляють дію аналогічних гормонів, які виділяються іншими органами і є дублюючими і усилюючими їх фізіологічний ефект.

Лекція 3. Нервово- гуморальна регуляція діяльності ендокринних залоз

Є два способи регуляції функцій органів і систем, спрямовані на збереження гомеостазу – нервова та гуморальна. Нервова регуляція – за участю нервової системи, гуморальна – за участю гуморальних чинників (гормони, Са, СО2 ...), тканинною рідиною.

Гуморальна регуляція здійснюється речовинами, які потрапляють у внутрішнє середовище організму в дуже малих дозах, але здатні викликати значні зміни функцій окремих органів і організму в цілому. Хімічна речовина що надійшла до кровоносної системи, діє водночас на всі клітини організму. Але чутливим до неї будуть тільки ті, в яких є відповідний рецептор. Крім того, гуморальна регуляція характеризується повільністю дії і тривалістю впливу. Гуморальна регуляція виникла раніше від нервової. З удосконаленням організму удосконалювалася й система гуморальної регуляції – виникла ендокринна система, що утворює БАР – гормони.

Нервова регуляція це складна взаємодія безумовних і умовних рефлексів. В основі цієї регуляції лежить принцип рефлексу. Інформація передається по аксонах у вигляді електричних імпульсів (хімічна передача - у синапсах). Передача інформації до головних центрів НС з усіх ділянок організму дуже швидка (за частки секунди). Відповідь наступає одразу, вона короткочасна, чітко локалізована. Відповідь йде до робочих органів та систем у вигляді збуджувальних або гальмівних імпульсів. Нервові і гуморальні процеси тісно взаємопов’язані. НС впливає на утворення біологічно активних речовин, надходження їх у кров, лімфу, тканинну рідину та на їхнє перенесення цими рідинами, тобто вона впливає на функції залоз внутрішньої секреції. Гуморальна регуляція підпорядковується нервовій і становить з нею єдину систему нейрогуморальної регуляції.

Загальний принцип роботи ендокринної системи полягає в гуморальній регуляції фізіологічних процесів і забезпеченні сталості внутрішнього середовища організму. Він ґрунтується на зворотному зв'язку дії гормонів. Наприклад, рівень глюкози в крові регулюється гормонами підшлункової залози: верхня межа -інсуліном, а нижня - глюкагоном. Якщо в крові людини зростає рівень глюкози, виділення інсуліну збільшується, а глюкагону - зменшується. І навпаки, коли в крові знижується рівень глюкози, тоді різко знижується виділення інсуліну, а збільшується виділення глюкагону.    Дія гормонів спрямована за «конкретною адресою», на певні органи або клітини. Приміром, коли ви виконуєте фізичну роботу, скелетні м'язи потребують додаткових витрат глюкози, тому її вміст у крові збільшується. Водночас підшлункова залоза активізує виділення інсуліну. Ви припинили виконувати роботу, вміст глюкози в скелетних м'язах знижується і відповідно зменшується виділення інсуліну.    Таким чином, інсулін і глюкагон підтримують сталість вмісту глюкози в крові, який є одним з показників сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу).    Після своєї дії гормон руйнується. Тому потрібне постійне їхнє вироблення і виділення в кров.