В смгс був зафіксований ряд основоположних моментів, таких як:

• було визначено, що вантажі можуть перевозитися по залізницях двох і більш країн по одному перевізному документу - міжнародній накладній. В цьому випадку перевезення називатимуться «прямим міжнародним сполученням»;

• залізничні перевезення діляться на прямі, в яких беруть участь тільки залізні дороги, і змішані, в яких, крім залізниць, беруть участь інші види транспорту;

• прямі міжнародні залізничні сполучення бувають перевантажувальними, коли вантажі перевантажуються з вагонів однієї колії у вагони іншої, і безперевантажувальних, коли вантажі не перевантажувати, а кузова вагонів переставляються на візки іншої колії;

• прямі міжнародні залізничні сполучення можуть бути безперевантажувальних тільки в тому випадку, якщо колія суміжних країн однакова (колію тієї ж ширини, що і в Росії, мають такі країни, як Монголія і Фінляндія, а окремі лінії залишилися в Польщі, Словаччині, КНДР).

З характеру СМГС випливає, що ця угода регулює взаємовідносини між залізницями різних країн його учасниць, що випливають з питань здійснення ними міжнародних перевезень: коли відправник укладає договір з однією з залізниць країн-учасниць на відправлення вантажу то принаймні, ще одна залізниця іншої країни-учасниці згодом також бере участь в даній перевезенні.

Основна мета СМГС - створення єдиного регламенту в питаннях, пов'язаних з укладенням міжнародного договору перевезення, змістом взаємних прав і обов'язків сторін договору, результатом його невиконання і врегулюванням претензій внаслідок цього, а також правами та обов'язками особи, на користь якої здійснювалося перевезення (тобто одержувача вантажу). Обов'язок дотримуватися постанови СМГС відноситься не тільки до залізниць, його уклали, але і до кожної залізниці, приймаючої участь у даній перевезенні і що бере участь в СМГС.

Якщо вантажі перевозяться по залізницях двох і більш країн по одному перевізному документу - міжнародній накладній, то в цьому випадку перевезення називатимуться:

* прямим міжнародним сполученням

транзитом

коносаментом

5.1.3. Відповідальність залізниць при міжнародних залізничних перевезеннях.

СМГС надає вантажовласникові право змінити умови укладеного договору, але така зміна може бути зроблено тільки один раз відправником і один раз одержувачем.

Відправник, до перетину вантажем кордону країни відправлення, може:

- взяти вантаж зі станції відправлення;

- змінити станцію призначення;

- змінити одержувача;

-повернути вантаж на станцію відправлення.

Одержувач має право:

- змінити станцію призначення в межах країни призначення;

- змінити одержувача вантажу.

Всі ці операції можуть бути проведені, тільки якщо вантаж ще не відправлено з прикордонній станції дороги призначення. Зміна договору виробляється на підставі письмової заяви відправника або одержувача по спеціальній формі, встановленій СМГС. Заява подається відправником на станцію відправлення, а одержувачем - в митницю на прикордонну станцію дороги країни призначення. Далі діє залізниця, яка попереджає станції на шляху проходження про зміну договору.

Залізниця має право відмовити у зміні договору у ряді випадків, прямо передбачених в СМГС (наприклад, якщо це може порушити правила експлуатації рухомого складу), але тоді вона повинна негайно сповістити про це відправника або одержувача, вказавши перешкоду для зміни договору.

Обчислення і стягнення провізних платежів при зміні договору підкоряються загальним правилам СМГС, але з урахуванням проведених змін. Якщо вантаж слід повернути назад на станцію відправлення, плата стягується за провезення до станції, з якою вантаж буде повернений, і окремо в зворотному напрямку. За саме зміна договору стягується збір, обчислюваний за внутрішніми правилами залізниць, на яких проводиться ця зміна.

Відповідальність залізниць при перевезеннях вантажів передбачається за незбереження вантажу і прострочення його доставки, якщо не будуть встановлені прямо обумовлені обставини, коли залізниця звільняється від відповідальності. Перш за все, це обставини, що не залежать від залізниці, відправника та одержувача, які при сучасному рівні розвитку транспортних засобів не могли бути усунені або відвернені перевізником. В першу чергу сюди відносяться стихійні лиха. До об'єктивним обставинам, при яких залізниця звільняється від відповідальності, відноситься також перевезення вантажів на відкритих платформах. Однак у цьому випадку звільнення від відповідальності можливе лише за наявності одночасно двох умов. По-перше, якщо таке перевезення передбачено правилами дороги відправлення і, по-друге, якщо відсутня вина транспортних органів за незбереження вантажу. Наприклад, через несприятливого впливу навколишнього середовища. Коли ж втрата або пошкодження вантажу сталися внаслідок винних дій перевізника (порушення правил транспортування тощо), то він несе відповідальність в повному обсязі.

Транспортні органи не несуть відповідальності за прострочення доставки вантажу у зв'язку із заметами, повенями, обвалами та іншими стихійними явищами або у зв'язку з розпорядженням уряду цієї країни про затримку вантажу.

Відповідальність перевізника за незбереження вантажу може бути обмежена або повністю виключена також у зв'язку з особливими природними властивостями самого вантажу, які тягнуть самознищення, самоушкодження, порчу і тому подібні наслідки. Застосування норми убутку обумовлено природними властивостями вантажу, і тому, якщо недостача ваги утворилася внаслідок інших чинників, зокрема втрати частини вантажу, норми убутку не застосовуються. При повній втраті вантажу він відшкодовується повністю.

СМГС встановлює обчислення природного убутку окремо для кожного вантажного місця, якщо вага вказаний у накладній при прийманні вантажу до перевезення. Якщо ж вага кожного місця не визначався, наприклад, при завантаженні насипом (зерно), навалом (вугілля) і т.д., убуток обчислюється від загальної ваги відправки.

Відповідальність перевізника виключається, коли тара мала приховані дефекти. Якщо ж її недоліки були відомі перевізнику і, тим не менш, вантаж був прийнятий до перевезення, транспортні організації відповідають за можливі наслідки.

Чи має право одержувач змінити станцію призначення в межах країни призначення та одержувача вантажу:

*так

ні

тільки після узгодження з відправником

5.1.4. Загальні принципи видачі вантажів.

Порядок видачі вантажу в пункті призначення наступний. Після прибуття вантажу на станцію призначення залізниця видає його разом з накладною одержувачу тільки після стягування всіх провізних платежів, причому, за умовами СМГС, йому слід сплатити всі суми повністю, навіть якщо частина вантажу відсутня. Сума за бракуючий вантаж може бути повернута назад в претензійному порядку. Якщо залізниця або одержувач при перевірці стану вантажу встановлять часткову або повну втрату вантажу або його пошкодження, вони складають комерційний акт, один примірник якого видається одержувачу. Але при цьому враховуються норми природного убутку, також встановлені в СМГС. Комерційний акт представляє підставу для матеріальної відповідальності залізниць і вантажовідправників. Крім випадків безпосередньою псування, втрати і т.д., він може складатися і в разі, якщо вантаж і документи виявилися роз'єднаними, а також при перевищенні провізних платежів і при інших порушеннях. Акти складаються при прийманні вантажу як на станції призначення, так і на прикордонних станціях.

Оскільки доставка вантажу в міжнародних повідомленнях часто здійснюється з перевантаженням, на прикордонних станціях при перевантаженні із вагона російського стандарту в вагон європейського стандарту і навпаки, то повинно перевірятися стан вантажу і складатися комерційні акти про його (не) схоронності або пошкодженнях. Відсутність комерційного акта створює припущення, що вантаж був переданий приймаючим залізницям в належному стані, і вони повинні нести відповідальність при встановленні його незбереження на станції призначення.

Комерційні акти складаються на бланках визначеної форми. Якщо недоліки виявлено на станції призначення, такі документи оформлюються до видачі вантажу одержувачу, в день виявлення несправності. Якщо акт складається на станції відправлення або на прикордонній залізничній станції, то він слід разом з вантажем до станції призначення, а відмітка про складання акта робиться на зворотному боці накладної та в дорожній відомості. Комерційний акт повинен містити тільки фактичні дані: точний опис вантажу, його несправності, вказівка ​​на обставини, при яких було виявлено несправність, відомості про вагонах та пломби. Ніякі висновку про причини несправності або чиєїсь винності в акт не вносяться. Підписується акт начальником станції або його заступником, а також одержувачем або його представником.

Загальні правила заповнення залізничної накладної.