6. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право постановити одне із передбачених ст. 436 КПК рішень, а саме:

1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;

2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

4) змінити судове рішення.

Прийняття одного з вищевказаних рішень залежить від того, чи були встановлені порушення закону, допущені судом першої чи апеляційної інстанції при ухваленні (постановленні) судового рішення, і який саме характер вони мають. Слід наголосити, що постановления судом касаційної інстанції одного з цих рішень автоматично виключає можливість ухвалення іншого.

У будь-якому випадку суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання. Указане правило закріплено в ст. 437 КПК та покликане забезпечити дотримання права особи на судовий захист, гарантованого ст. 129 Конституції України. Залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення суд касаційної інстанції має право за умови встановлення, що вимоги особи, яка подавала касаційну скаргу та її обгрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необгрунтованість судового рішення, суперечать обставинам, встановленим судом першої чи апеляційної інстанції.

Скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції суд касаційної інстанції має право у разі встановлення: істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Істотні порушення, які у будь-якому разі призводять до скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції, передбачені пп. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 412 КПК, а саме: а) якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду; б) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім розгляду за правилами спрощеного провадження обвинувального акта без проведення судового засідання за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності (ст. 381 КПК), або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою; в) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою; г) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; д) порушено правила підсудності; е) у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції (ст. 412 КПК).

З метою гарантування постановления при новому судовому розгляді справи законного, обґрунтованого і вмотивованого рішення суд касаційної інстанції має право дати вказівки щодо проведення певних дій, і вони є обов’язковими для виконання (ч. 2 ст. 439 КПК). Проте суд не має права давати вказівки, що наперед вирішують питання, які суд, котрий розглядатиме справу, вирішує на підставі вільної оцінки ним доказів за внутрішнім переконанням з дотриманням Конституції України і закону, а саме:

1) про доведеність або недоведеність обвинувачення;

2) про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу;

3) про перевагу тих чи інших доказів;

4) про покарання, яке необхідно призначати;

5) про кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого суд першої інстанції визнає особу винною.

Скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження суд касаційної інстанції може у випадку встановлення судом обставин, передбачених ст. 284 КПК, а саме:

1) відсутності події кримінального правопорушення;

2) відсутності в діянні складу кримінального правопорушення;

3) невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати;

4) набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

5) смерті підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;

6) існування вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановления ухвали суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

7) відмови потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8)неотримання згоди держави на видачу особи стосовно кримінального правопорушення;

9) звільнення особи від кримінальної відповідальності;

10) відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК.

Слід зазначити, що закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності можливе лише за наявності на це згоди обвинуваченого. У разі коли обвинувачений проти цього заперечує, провадження продовжується у звичайному порядку і закінчується ухваленням судового рішення по суті.

Скасовуючи вирок чи ухвалу з так званих реабілітуючих підстав, передбачених пп.1, 2, 3 ч.1 ст. 284 КПК, зокрема встановлення відсутності події кримінального правопорушення, встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливості їх отримати, суд касаційної інстанції зобов’язаний роз’яснити особі, відносно якої закрито кримінальне провадження, її право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснював оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, у порядку, визначеному законом, а також вимагати відновлення її репутації.

Особливу вимогу законодавець передбачив для скасування виправдувального вироку, ухваленого судом першої чи апеляційної інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції.

Такі рішення можуть бути скасовані не інакше як на підставі касаційної скарги прокурора, потерпілого чи його представника, а також на підставі касаційної скарги виправданого з мотивів його виправдання (ч. 3 ст. 437 КПК).

Крім того, суд касаційної інстанції не має права скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ч. 3 ст. 438 КПК).

Змінити судове рішення суду першої чи апеляційної інстанції суд касаційної інстанції може за наявності підстав передбачених пп. 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК (неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та (або) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого), за умови існування можливості виправити помилки, допущені судом першої чи апеляційної інстанції, без скасування судового рішення при необхідності: а) пом’якшення призначеного покарання; б) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; в) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Якщо при прийнятті одного з вищевказаних рішень виникає загроза погіршення становища виправданого, засудженого (необхідність застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого), суд касаційної інстанції має право прийняти таке рішення лише у випадку, якщо з цих підстав касаційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.