Файловый архив студентов. Файловый архив студентов.
1331 вуз, 5514 предмет.
/ Регистрация
FAQ Обратная связь Вопросы и предложения
Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз:
Белоцерковский национальный аграрный университет
Предмет:
[НЕСОРТИРОВАННОЕ]
Файл:
Посiбник (2).doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆
►Содержание►

  1. Єктропіум – це:

1. зрощення країв повік;

3. завертання повік;

2. підвищення внутрішньо очного тиску;

+4. вивертання повік.

  1. Блефароспазм – це:

1. спазм зіниці;

3. підвищення внутрішньоочного тиску;

+2. спазм повік;

4. спазм ретрактора очного яблука.

  1. Для фібринозного кон’юнктивіту характерні клінічні ознаки:

1. світлобоязнь, рясна сльозотеча, слизисто-гнійні витіки із внутрішнього кута ока, наявність сверблячки в ділянці ока, набряк третьої повіки, кон’юнктивіт, блефарит, випадіння вій, ентропіум, кератит, внутрішня поверхня третьої повіки нагадує ягоду малини;

+2. світлобоязнь, рясна сльозотеча, чітко виражена ін’єкція поверхневих судин кон’юнктиви, набряк повік і кон’юнктиви, хемоз, наявність на кон’юнктиві плівок та некрозів буро-червоного кольору;

3. блефароспазм, болючість та підвищення місцевої температури, світло-боязнь, ін’єкція поверхневих судин, хемоз, наявність слизово-гнійних виділень із внутрішнього кута ока, наявність некрозів слизової оболонки;

4. блефароспазм, виразки рогівки, залишки некротизованих тканин.

  1. Форми поверхневого кон’юнктивіту:

1. фібринозний, гнійний, фолікулярний, симптоматичний;

2. гострий, некротичний, гангренозний;

3. дифтеритичний, крупозний, флегмонозний;

+4. катаральний, фібринозний, гнійний.

  1. Масові кератокон’юнктивіти у великої рогатої худоби можуть викликати:

1. кишкова паличка, стрептококи, стафілококи, протей;

+2. телязії, гіповітаміноз А, рикетсії, хламідії, мікоплазми, мораксели, ІРТ;

3. лістерії, лептоспіри, гриби, шигели, мікрококи;

4. мікобактерії, лістерії, кишкова паличка.

  1. Катаракта – це:

1. катаральне запалення очного яблука;

2. різке підвищення внутрішньоочного тиску;

+3. помутніння кришталика та його капсули;

4. помутніння рогівки і склоподібного тіла.

  1. Глаукома – це:

1. кома пов’язана з передозуванням глауберової солі;

2. помутніння кришталика і склоподібного тіла;

3. помутніння рогівки і склоподібного тіла;

+4. підвищення внутрішньоочного тиску.

  1. Розчини очних крапель мають pH:

1. 10,2–12,4;

3. 3,8–4,4;

2. 5,4–6,3;

+4. 7,2–7,4.

  1. Засоби, що звужують зіницю, відносять до:

1. мідріатиків;

3. міорелаксантів;

2. нейролептиків;

+4. міотиків.

  1. Ентропіум – це:

+1. завертання повік;

3. підвищення внутрішньоочного тиску;

2. вивертання повік;

4. зрощення країв повік.

  1. Фімоз – це:

    +1. неможливість виведення голівки статевого члена через отвір препуція;

    2. неможливість вправлення голівки статевого члена у препуціальну порожнину;

    3. запалення сечового міхура;

    4. запалення препуціального мішка.

  2. Блефарит – це:

1. вивертання повік;

+3. запалення повік;

2. завертання повік;

4. спазм повік.

  1. Крок тварини – це:

1. переміщення тіла тварини в просторі;

+2. відстань між слідами однієї кінцівки;

3. відстань між слідами суміжних кінцівок;

4. відстань між грудною і тазовою кінцівкою.

  1. Прогенія – це:

+1. вроджене скорочення верхньої щелепи;

2. запалення човникової бурси у ВРХ;

3. защемлення головки статевого члена;

4. запалення вісцеральної оболонки очеревини.

  1. Олігодантія – це:

1. зниження кількості сперматозоїдів;

3. зниження апетиту тварини;

+2. зменшення нормальної кількості

зубів;

4. відсутність апетиту.

  1. Конвергенція зубів – це:

1. порушення цілісності зубної емалі;

3. запалення пульпи зуба;

+2. ненормальне зближення корнів зубів;

4. вовчі зуби.

  1. Одонтогенний остеомієліт – це:

1. запалення твердої мозкової оболонки;

2. некроз остистих відростків поперекових хребців;

+3. некроз спонгіозної субстанції кісток щелепи;

4. запалення головки великогомілкової кістки.

  1. Причина захворювання на флюороз:

1. знижена кількість у раціоні фтору;

+2. підвищена кількість у раціоні фтору;

3. відсутність у раціоні фосфору;

4. остеодистрофія.

  1. У тварини після травми голови спостерігаються такі клінічні ознаки: відвисання нижньої щелепи та її зміщення вбік відносно різців – діагноз:

1. перелом нижньої щелепи;

2. параліч підочного нерва;

3. однобічний параліч лицевого нерва;

+4. параліч трійчастого нерва.

  1. Прогнатія – це:

    1. закупорювання стравоходу;

    3. вкорочення верхньої щелепи;

    +2. вкорочення нижньої щелепи;

    4. гіперкінез язика.

  2. У коня віком 9 років після травми голови спостерігаються такі клінічні ознаки: опущене праве вухо, птоз правої повіки, западання ніздрі –діагноз:

1. перелом скроневої кістки;

3. параліч трійчастого нерва;

+2. параліч лицевого нерва;

4. запалення внутрішнього вуха.

  1. У тварини спостерігається незначна краплинна кровотеча з лівої ніздрі. Встановіть причину кровотечі:

1. розпад новоутворення в носовій порожнині;

+2. пошкодження судин слизової оболонки;

3. легенева кровотеча;

4. кровотеча з придаткових порожнин.

  1. Альвеолярний періодонтіт – це:

1. запалення альвеол легень;

2. запалення альвеол легень і плеври;

3. запалення очеревини;

+4. запалення окістя між коренем зуба і стінкою альвеоли.

  1. У разі фурункульозу холки уражуються тканини:

1. потилично-остиста зв’язка;

3. сосочковий шар шкіри;

2. серозна бурса холки;

+4. волосяні мішечки шкіри.

  1. У корови у ділянці привушної слинної залози з лівого боку виявлена нориця, через яку під час жуйки виділяється гнійний ексудат з домішками корму. Подібні ознаки виявлено ще у декількох тварин у господарстві. З анамнезу відомо, що до раціону корів входить ячмінна полова – діагноз:

1. актиномікоз;

+3. злакова хвороба;

2. ботріомікоз;

4. актинобактеріоз.

  1. Тварини, що мають більш сприятливий перебіг пневмотораксу:

1. кінь;

3. свині;

2. собака;

+4. велика рогата худоба.

  1. У собаки з носових отворів витікає кров дрібнопіниста, яскраво-червоного кольору, яка супроводжується кашлем – діагноз:

1. кровотеча із судин слизової оболонки носової порожнини;

2. кровотеча із шлунка;

3. кровотеча із зубних альвеол;

+4. кровотеча із легень.

  1. У свині язик твердий, збільшений у розмірах і випадає із ротової порожнини. Під час дослідження на поверхні язика спостерігаються дрібні абсцеси, нориці – діагноз:

    +1. актиномікоз язика;

    3. флегмона язика;

    2. ботріомікоз язика;

    4. гіперкінез язика.

  2. Гайморит – це запалення слизової обонки:

1. лобної пазухи;

3. лобно-раковинної пазухи;

+2. верхньощелепної пазухи;

4. слізної пазухи.

  1. Внутрішній пневмоторакс виникає в разі:

1. відкритого ушкодження грудної клітини;

+3. розриву бронхів та легенів;

2. крововиливу в плевральну порожнин;

4. ушкодження парієтальної плеври.

  1. Оперативне лікування гематоми вушної раковини виконують:

+1. на 3–5-й день після виникнення;

2. на 2–й день після виникнення;

3. відразу;

4. чекають до самостійного розсмоктування кров’яного згустку.

  1. Отит – це:

1. рана вушної раковини;

3. перфорація барабанної перетинки;

+2. запалення вуха;

4. запалення привушної залози.

  1. Під час розриву носової перетинки та носо-губного дзеркала у бика-плідника показано:

1. вибракування;

2. внутрішньовенне введення 0,5%-го розчину новокаїну;

+3. ринопластику;

4. введення носового кільця в непошкоджену частину

носової перетинки.

  1. У коня в ділянці потилиці виявлено гарячу, дифузну, болючу, флуктуючу припухлість – діагноз:

+1. флегмона;

3. абсцес;

2. бурсит;

4. гематома.

  1. У коня в ділянці потилиці виявлено обмежену, холодну, малоболючу, флуктуючу припухлість, яка поступово збільшуються, – діагноз:

1. флегмона;

3. абсцес;

+. серозний бурсит;

4. гематома.

  1. Орхіт – це :

1. пухлина сім’яника;

+3. запалення сім’яника;

2. атрофія сім’яника;

4. запалення загальної піхвової оболонки.

  1. У коня в ділянці холки діагностовано негарячу, щільну, неболючу припухлість, у разі натискання утворюється ямка, що повільно виповнюється, – діагноз:

    1. флегмона;

    3. лімфоекстравазат;

    +2. травматичний набряк;

    4. абсцес.

  2. Непроникна рана черевної стінки за збереження цілісності:

1. жовтої фасції;

3. поверхневої фасції;

2. поперечної фасції;

+4. очеревини.

  1. Проникна рана черевної стінки під час пошкодження:

1. поперечної фасції;

+3. парієтального листка очеревини;

2. жовтої фасції;

4. вісцерального листка очеревини;

  1. Причинами травматичного набряку холки є:

+1. стискання тканин холки хомутом чи сідлом;

3. ускладнення бурситу холки;

2. ускладнена рана в ділянці холки;

4. гострогнійне запалення шкіри.

  1. Для лікування травматичного набряку холки застосовують:

1. холод;

3. розтин для зменшення тиску набряку;

2. автогемотерапію;

+4. зігрівальні компреси.

  1. Пневмоторакс – це:

+1. накопичення повітря в грудній порожнині;

2. накопичення ексудату в грудній порожнині;

3. накопичення крові в грудній порожнині;

4. травматичний дифузний набряк.

  1. Пневмоторакс діагностують, коли повітря :

1. потрапляє в грудну порожнину під час поранення;

+2. потрапляє під час вдиху і видаляється під час видиху;

3. потрапляє тільки під час вдиху;

4. потрапляє під час видиху.

  1. Клапанний пневмоторакс діагностують, коли повітря :

1. потрапляє в грудну порожнину під час поранення;

2. потрапляє під час вдиху і видаляється під час видиху;

+3. потрапляє тільки під час вдиху;

4. потрапляє під час видиху.

  1. Гемоторакс – це:

1. накопичення повітря в грудній порожнині;

2. накопичення ексудату в грудній порожнині;

3. накопичення в грудній порожнині повітря та запального ексудату;

+4. накопичення крові в грудній порожнині.

  1. Перитоніт – це запалення:

    1. внутрішніх органів черевної порожнини;

    2. черевної стінки;

    3. плеври;

    +4. серозних оболонок черевної порожнини.

  2. Постит – це:

+1. запалення препуція;

3. звуження препуціального отвору;

2. новоутворення на препуцію;

4. запалення головки статевого члена.

  1. У биків акропостит перебігає у формі:

1. фолікулярно-виразковій;

3. серозно-фібринозній;

+2. екзематозно-виразковій;

4. виразковій формі.

  1. Неспроможність утягування статевого члена у припуціальний мішок називається:

1. фімоз;

3. акропостит;

+2. парафімоз;

4. баланопостит.

  1. Адгезивний баланопостит за клінічними ознаками нагадує:

1. фімоз;

3. акропостит;

2. парафімоз;

+4. сечокам’яну хворобу.

  1. Тварина відчуває біль під час опирання на кінцівку:

+1. кульгавість опірної кінцівки;

3. змішана кульгавість;

2. кульгавість висячої кінцівки;

4. шпатова кульгавість.

  1. Тварина відчуває біль під час виносу кінцівки:

1. кульгавість опірної кінцівки;

3. змішана кульгавість;

+2. кульгавість висячої кінцівки;

4. шпатова кульгавість.

  1. Після екстирпації прекарпальної підшкірної бурси на кінцівці на шкіру накладають шов:

1. лише кушнірський;

3. лише матрацний;

2. лише вузловий;

+4. комбінований (вузловий і петлеподібний).

  1. Тварина відчуває біль під час виносу та опирання на кінцівку:

1. кульгавість опірної кінцівки;

3. шпатова кульгавість;

2. кульгавість висячої кінцівки;

+4. змішана кульгавість.

  1. Під час паралічу променевого нерва випадає функція:

+1. триголового м’яза плеча, розгиначів зап’ястка та пальців;

2. м’язів-згиначів зап’ястка та пальців;

3. двоголового м’яза плеча;

4. згиначів зап’ястка.

  1. У ділянці зап’ясткового суглоба на дорсальній поверхні спостерігається овальне обмежене, з добре вираженою рухливістю, болюче, флюктуюче припухання. Порушення функції кінцівки маловиражене – діагноз:

    +1. прекарпальний бурсит;

    2. тендовагініт променевого розгинача зап’ястка;

    3. артрит зап’ясткового суглоба;

    4. остеосаркома кісток зап’ясткового суглоба.

  2. У разі запалення бурси двоголового м’яза плеча у коня спостерігається кульгавість:

1. опірної кінцівки;

3. змішана кульгавість;

+2. висячої кінцівки;

4. шпатова кульгавість.

  1. Запалення бурси ліктьового горба здебільшого зустрічається у:

+1. собак і коней;

3. дрібної рогатої худоби та свиней;

2. котів;

4. великої рогатої худоби.

  1. Прекарпальний бурсит здебільшого зустрічається у:

1. собак і коней;

3. дрібної рогатої худоби та свиней;

2. котів та собак;

+4. великої рогатої худоби.

  1. У разі паралічу ліктьового нерва випадає функція:

1. триголового м’яза плеча, розгиначів зап’ястка та пальців;

+2. м’язи-згиначі зап’ястка та пальців;

3. двоголовий м’яз плеча;

4. згиначів зап’ястка.

  1. Періостит − це запалення:

1. кісткового мозку;

3. губчастої речовини кістки;

+2. окістя;

4. усіх морфологічних складових кістки.

  1. У ділянці зап’ясткового суглоба на дорсальній поверхні і в нижній ділянці передпліччя спостерігається напружена, гаряча і болюча овально-довгаста припухлість. Під час руху проявляється кульгавість висячої кінцівки – діагноз:

1. прекарпальний бурсит;

+2. тендовагініт променевого розгинача зап’ястка;

3. артрит зап’ясткового суглоба;

4. глибокий гнійний пододерматит.

  1. Остеомієліт – це запалення:

1. окістя;

3. усіх морфологічних структур кістки;

2. періосту;

+4. кісткового мозку.

  1. Собака потрапила під автомобіль. Під час обстеження в ділянці стегна спостерігаються обширні садна, травмовані тканини просочені кров’ю, сильна больова реакція, функція кінцівки випадає. Виявлено рухомість стегнової кістки за межами суглобів. При цьому цілість шкіри збережена. Діагноз – ушиб ІІІ ступеня. Потрібно провести додаткове дослідження:

    1. перкуторне дослідження місця пошкодження;

    +2. рентгенографію;

    3. дослідження пульсації артерій;

    4. біохімічне дослідження крові.

  2. Патогномонічною ознакою перелому кістки є:

1. гіперемія шкіри в ділянці патологічного осередку;

2. набряк ділянки патологічного осередку;

3. підшкірна гематома в ділянці патологічного осередку;

+4. кісткова крепітація.

  1. Ефективний метод лікування тварин у разі перелому лопатки:

+1. екстрамедулярний остеосинтез;

3. накладання гіпсової пов’язки;

2. інтрамедулярний остеосинтез;

4. накладання шинної пов’язки.

  1. Причина затримки зрощення кісток та відсутності репаративної регенерації:

1. поступове навантаження;

3. невчасно проведений остеосинтез;

+2. інфекція;

4. гіперергічний тип запалення.

  1. У корови, після післяродового залежування з латерального боку заплеснового суглоба виявлено веретеноподібну, обмежену, неболючу, холодну, флюктуючу припухлість. За її пункції з канюлі голки виділяється прозора рідина. Функція опори кінцівки не порушена. Поставте попередній діагноз.

+1. асептичний тендовагініт розгинача 4-го пальця;

2. асептичний синовіт плеснового суглоба;

3. запалення бурси краніального великогомілкового м’яза.

  1. Артоз – це:

1. гнійне запалення суглобів;

2. асептичне запалення суглобів;

+3. хронічне захворювання суглобів незапального характеру;

4. хронічне проліферативне запалення суглобів.

  1. Гіаліновий хрящ суглоба живиться:

1. дифузією з мікросудин власного мікроциркуляторного лоджа;

2. дифузією з лімфатичного русла;

3. дифузією з міжклітинної рідини;

+4. дифузією із синовіальної рідини.

  1. М’язовий ревматизм характеризується:

+1. раптовим виникненням та гострим початком хвороби;

2. асиметричним ураженням окремих груп м’язів;

3. стабільною больовою реакцією;

4. повною втратою сфункції скорочення уражених м’язів.

  1. За неможливості накладання імобілізуючої пов’язки після вправляння навкололо суглоба вводять:

    1. протизапальні засоби;

    3. міорелаксанти;

    +2. подразнювальні засоби;

    4. місцеві анестетики.

  2. У собаки, що утримується у вольєрі із бетонним покриттям виявлено холодне, флюктуюче, обмежене припухання в ділянці ліктьового суглоба. Під час пальпації спостерігається незначна болючість. Загальний стан тварини задовільний, температура тіла в межах норми. Поставте діагноз.

1. артрит ліктьового суглоба;

2. артроз ліктьового суглоба;

+3. запалення підсухожилкової бурси ліктьового суглоба.

  1. У разі розвитку грануломатозного артриту переважають процеси:

1. гнійні;

3. дегенеративні;

2. гострі асептичні;

+4. хронічні проліферативні.

  1. Ревматичний артрит – це запалення походження:

1. гнійного;

+3. аутоімунного;

2. асептичного;

4. алергічного.

  1. Найшвидше розвивається контрактура суглоба:

+1. нейрогенна;

3. міогенна;

2. тендогенна;

4. артрогенна.

  1. Міозит – це захворювання м’язів природи:

1. дистрофічно;

3. деонкологічної;

+2. запальної;

4. некротичної.

  1. Осифікувальний міозит розвивається внаслідок:

1. заміщення дефекту м’язової тканини сполучно-тканинними

елементами;

+2. петрифікації сполучної тканини, яка заповнює дефект;

3. інфікування вогнища ураження;

4. лізосом новоутвореної сполучної тканини у м’яза.

  1. Зрощення кісток у парнокопитних тварин відбувається за:

+1. 25−35 днів;

3. 45–50 днів;

2. 35–45 днів;

4. 50–55 днів.

  1. Міопатоз – це захворювання м’язів, яке зумовлене порушенням їх скорочувальної функції внаслідок:

1. запалення;

+3. перевтоми;

2. дистрофії;

4. травматичного пошкодження.

  1. Для лікування фасцикулярного міопатозу рекомендують уведення в пошкоджені м’язи:

    +1. 0,25% новокаїну;

    3. міорелаксанти;

    2. місцево подразнювальні засоби;

    4. антибіотики.

  2. Правильна послідовність процесу онкогенезу:

1. цитогенез→мутагенез→морфогенез;

2. морфогенез→цитогенез→мутагенез;

+3. мутагенез→цитогенез→морфогенез;

4. морфогенез→мутагенез→ цитогенез.

  1. Доброякісну пухлину характеризує ознака:

1. клітинний атипізм;

3. метастазування;

+2. експансивний тип росту;

4. інфільтративний тип росту.

  1. Злоякісна пухлина:

1. міксома;

+3. остеосаркома;

2. фіброма;

4. ліпома.

  1. Доброякісна пухлина:

1. міосаркома;

3. фібросаркома;

+2. остеома;

4. карцинома.

  1. Пухлина, що має епітеліальне походження:

+1. карцинома;

3. фіброма ;

2. саркома;

4. міома.

  1. Пухлина, що має нейрогенне походження:

1. гібернома;

+3. астроцитома;

2. ангіосаркома;

4. фіброма.

  1. Eкзема супроводжується ураженням:

+1. епідермісу;

3. підшкірної клітковини;

2. дерми;

4. усіх шарів шкіри.

  1. Живлення епідермісу здійснюється за рахунок:

1. кровоносних та лімфатичних судин;

3. лімфатичних судин;

2. власних кровоносних судин;

+4. тканинної рідини.

  1. Анатомічна структура, яка не є похідною шкіри:

1. м’якуш

+3. слізна залоза

2. сальна залоза

4. рогова капсула копита

  1. Термін, який не характеризує крововилив:

+1. еритема;

3. екхімоз;

2. петехія;

4. суфузія.

  1. Шкірний висип, який не належить до вторинних:

    1. ерозія;

    +3. кропивниця;

    2. себорея;

    4. гіперкератоз.

  2. Фолікуліт – це:

1. гнійне запалення волосяного мішка;

2. гнійне запалення сальної залози;

+3. гнійне запалення шкіри навколо волосяного мішка;

4. гнійне запалення потової залози.

  1. Фурункул – це:

1. гнійне запалення волосяного мішка;

+2. гнійне запалення волосяного мішка, сальної залози і навколишньої тканини;

3. гнійне запалення сальної залози і навколишньої тканини;

4. гнійне запалення навколишньої тканини.

  1. У разі деформації копитець у структурі пальців виникають

  3. деструктивні зміни:

лямівки та викривлення сосочків основи шкіри вінчика;

2. розвивається гіпокератоз;

3. розвивається паракеретоз;

4. гіпоплазія епітеліальних клітин продукуючого шару епідермісу.

  1. Види деформацій копитець у великої рогатої худоби:

+1. плоскі копитця;

3. готроплазовані та тупоплазовані;

2. їжакове копито;

4. гострокуті, криві, тупокуті, торцеві.

  1. Деформація копитець у великої рогатої худоби розвивається внаслідок захворювань:

1. ламініту та остеотендиніту;

2. гнійного пододерматиту;

3. виразки Рустергольця;

+4. виразкових процесів міжпальцевого склепіння.

  1. Ускладненням асептичного дифузного запалення основи шкіри стінки копитець є:

1. гострокуті та криві копитця;

3. торцеві копитця;

2. торцеві та гострокуті копитця;

+4. тупокуті копитця.

  1. Деформація копитець – це:

1. порушення форми копитець;

3. гіпотрофія копитець;

+2. порушення структури копитець;

4. гіпертрофія копитець.

  1. Особливістю розчищення копитець у великої рогатої худоби є:

    1. видалення абаксіальної ділянки рогу;

    2. видалення аксіальної ділянки рогу;

    3. максимальне видалення м’якуша;

    +4. максимальне видалення зачепної ділянки та мінімальне видалення рогу мякуша та нашарованого рогу м’якуша на підошву.

  2. Особливістю розчищення кривих копитець є:

1. видалення підошовного рогу та видалення рогу м’якуша

2. видалення рогу м’якуша

3. видалення рогу аксіальної ділянки рогу

+4. видалення рогу аксіальної ділянки рогу

  1. Виразка Рустергольца, це:

+1. гнійний дифузний пододерматит;

2. специфічний осередковий пододерматит;

3. гнійний абоксиальний ламініт;

4. запалення облямівки та вінчика.

  1. Поверхневий гнійний пододерматит розвивається у:

+1. листочковому шарі рогу стінки;

2. усіх шарах основи шкіри;

3. продукуючому шарі епідермісу облямівки;

4. сосочковому шарі основи шкіри підошви.

  1. Причини виникнення глибокого гнійного пододерматиту:

+1. порушення годівлі;

2. надмірна зволоженість у приміщенні;

3. розшарування листочків у дорсальній стінці;

4. ускладнення обмеженого асептичного пододерматиту.

  1. Мікрофлора під час гнійного пододерматиту може розвиватись:

+1. безпосередньо після поранення, гематогенним шляхом,

у разі ускладнення асептичного пододерматиту;

2. у разі надмірного зволоження в місцях утримання;

3. у разі утримання тварин на жорсткій підлозі;

4. з кормами.

  1. За глибокого гнійного пододерматиту запалення розвивається, в першу чергу, у:

+1. судинному шарі основи шкіри;

2. сосочковому шарі основи шкіри;

3. судинному та сосочковому шарі основи шкіри;

4. синовіальній мембрані та суглобовій капсулі.

  1. За розвитку поверхневого гнійного пододерматиту ексудат поширюється:

1. під роговим чохлом, формуючи порожнину та утворюючи подвійну підошву;

+2. переходить у п’яткову частину копитця;

3. просочує всі шари підошви, переходить у бік білої лінії;

4. переходить у ділянку вінчика.

  1. Під час глибокого гнійного пододерматиту запальна реакція захоплює в першу чергу

1. судинний шар дерми;

+2. судинний та сосочковий шари дерми;

3. листочковий та судинний шари дерми;

4. листочковий та сосочковий шар дерми.

  1. У разі глибокого гнійного пододерматиту може бути ускладнення:

+1. періостит копитцевої кістки;

2. флегмона підошви;

3. параартикулярна флегмона карпального суглоба;

4. артроз путового та вінцевого суглоба.

  1. Операцію, за якої усувається захворювання та його причини, називають:

1. паліативною;

3. консервативною;

+2. радикальною;

4. плановою.

  1. Для розтину м’язової тканини застосовують:

+1. дугову пилку

3. перфоративний ніж

2. черевцевий скальпель

4. распатор

  1. Термін “резекція” означає:

1. видалення частини органа, який не має периферичного закінчення;

2. вилущування;

+3. видалення периферичної частини органа;

4. прокол.

  1. Тенотом використовують для розтину:

+1. абсцесів;

3. кровоносних судин;

2. сухожилків;

4. кісток.

  1. Для запобігання росту рогів у телят потрібен:

1. перфоративний ніж;

+3. ампутаційний ніж;

2. резекційний ніж;

4. ножиці Ріхтера.

  1. За підготовки операційного поля послідовно виконують такі етапи:

+1. механічна підготовка, дублення, знезараження;

2. механічна підготовка, депіляція, дублення, знезараження;

3. депіляція, механічна підготовка, знезараження, дублення;

4. механічна підготовка, знезараження, дублення.

  1. Для знезараження операційного поля (шкіри) використовують:

    1. 1,0%-й спиртовий розчин гібітану (хлоргексидину);

    2. ефір;

    3. 0,5%-й розчин аміаку;

    +4. 3,0%-й розчин борної кислоти.

  2. Для видалення волосяного покриву під час підготовки операційного поля потрібні:

1. ножиці прямі;

3. ножиці Купера;

+2. ножиці Ріхтера;

4. ножиці Стіля.

  1. Для знезараження рук використовують:

+1. 1%-й розчин дегміну;

3. 5%-й розчин формаліну;

2. 2%-й розчин калію марганцевокислого;

4. 3%-й розчин борної кислоти.

  1. Вода, у якій можна стерилізувати металеві інструменти кип’ятінням:

1. водопровідна;

+3. прокип’ячена звичайна;

2. колодязна;

4. двічі прокип’ячена звичайна.

  1. Шовний матеріал, який не можна стерилізувати кип’ятінням:

1. синтетичні нитки;

+3. бавовняні нитки;

2. шовк;

4. металевий дріт.

  1. Розчин антисептика, який використовують для стерилізації металевих інструментів хімічним способом:

+1. 2,5%-й спиртовий розчин гибітану;

2. 0,5%-й спиртовий розчин йоду;

3. 5%-й спиртовий розчин йоду;

4. 2%-й розчин хлораміну Б.

  1. Шов, який накладають на шкіру:

1. матрацний;

3. вузловий;

+2. швацький (кушнірський);

4. Шмідена.

  1. Ситуаційні шви накладають у разі:

1. сильної кровотечі;

+2. загрози випадання кишечнику;

3. клаптевих ран, які мають неправильну форму;

4. завертання країв рани всередину.

  1. У разі загоєння рани за первинним натягом шви знімають:

+1. не раніше 7-го дня;

3. на 5-й день;

2. не пізніше 7-го дня;

4. на 3-й день.

  1. Спеціальні шви, які накладають на кишечник:

+1. Аммана;

3. Тихоніна;

2. Плахотіна–Садовського;

4. Вітцеля.

  1. Глухий шов накладають на рану:

    +1. гнійну;

    3. сильно кровоточиву;

    2. асептичну (неінфіковану);

    4. випадкову, після нанесення якої

    минуло дві доби.

  2. Шов, що з’єднує краї рани не за всією її довжиною, називається:

1. частковим;

+3. зближувальним;

2. глухим;

4. малим.

  1. Первинні шви накладають на:

1. асептичну операційну рану;

2. свіжу випадкову рану, не пізніше 20 годин після поранення;

3. гранулюючу рану;

+4. гнійну рану.

  1. Шовний матеріал, який розсмоктується у тканинах:

1. вікрил;

3. капрон;

+2. шовк;

4. нейлон.

  1. З’єднувати краї рани кишечнику потрібно таким чином …

1. щоб рівномірно стикалися між собою протилежні серозна, м’язова й слизова оболонки;

2. щоб стикалися лише слизові оболонки;

+3. щоб стикалися лише серозні оболонки;

4. щоб серозні оболонки стикалися зі слизовими.

  1. Для фіксації голови коня застосовують:

1. щипці Гармса;

3. закрутку на нижню губу;

+2. пружинні носові щипці;

4. закрутку на верхню губу.

  1. Cпосіб повалу, що застосовують для коней:

+1. італійський;

3. за Гессом;

2. російський;

4. кавказький.

  1. Спосіб повалу, що застосовують для великої рогатої худоби:

1. англійський;

+3. за Гессом;

2. російський;

4. берлінський.

  1. Надійну фіксацію щелеп собаці слід виконати таким чином:

1. захопити їх рукою й утримувати;

+2. петлю з тасьми зав’язати одним вузлом під нижньою щелепою, а потім подвійним вузлом на потилиці;

3. петлю з тасьми спочатку зав’язати одним вузлом під нижньою щелепою, а потім подвійним вузлом над верхньою;

4. підвести під нижню щелепу тасьму, зав’язати її кінці одним вузлом над верхньою щелепою, а потім подвійним вузлом на потилиці.

  1. Артеріальна кровотеча характеризується витіканням:

    1. яскраво-червоного пульсуючого струменя крові;

    +2. темно-червоного струменя крові;

    3. слабкого струменя крові;

    4. краплинами крові рівномірно на всій поверхні рани.

  2. Внутрішньовенно вводять:

1. суспензії

3. водні розчини

+2. олійні розчини

4. емульсії

  1. Перед виконанням гемотрансфузії кров слід перевірити на:

1. уміст еритроцитів;

3. уміст імуноглобулінів;

+2. сумісність;

4. уміст лейкоцитів.

  1. Ін’єкція великої кількості рідини самопливом або під тиском – це:

+1. подвійна ін’єкція;

3. клізма;

2. інфузія;

4. гемотрансфузія.

  1. У разі накладання кровоспинного джгута сила його тиснення вважається достатньою після:

1. послаблення пульсу нижче місця його накладання;

2. зникнення пульсу нижче місця його накладання;

+3. послаблення кровотечі;

4. зникнення больової чутливості нижче місця його накладання.

  1. До механічних способів остаточної зупинки кровотечі належать:

1. припікання кровоточивої поверхні розпеченим залізом;

2. торзування кровоточивої судини;

+3. прикладання льоду безпосередньо до поверхні рани;

4. місцеве застосування тромбіну.

  1. Якщо тварині вводять одночасно одним і тим самим шляхом суміш кількох наркотичних речовин, то такий наркоз називають:

+1. змішаним;

3. однокомпонентним;

2. комбінованим;

4. потенційованим.

  1. Якщо тварині вводять кілька наркотичних речовин послідовно різними шляхами, то такий наркоз називають:

1. однокомпонентним;

+3. комбінованим

2. змішаним

4. потенційованим

  1. За перебігу наркозу виділяють:

1. дві стадії;

3. чотири стадії;

+2. три стадії;

4. п’ять стадій.

  1. Препарат, що є наркотичним засобом:

1. натрію тіопентал;

3. рометар;

+2. аміназин;

4. лідокаїн.

  1. Препарат, що є засобом для премедикації:

    1. натрію тіопентал;

    +3. атропіну сульфат;

    2. ефір;

    4. кетамін.

  2. Аналгезія – це:

+1. втрата всіх видів чутливості;

2. втрата лише больової чутливості;

3. втрата лише температурної й тактильної чутливості;

4. втрата лише тактильної чутливості.

  1. Препарат, що є засобом для нейролептаналгезії:

1. натрію тіопентал;

3. дитилін;

+2. рометар;

4. лідокаїн.

  1. Концентрація (%), за якої застосовують новокаїн для провідникової анестезії:

1. 0,25;

3. 3,0;

+2. 0,5;

4. 0,1.

  1. Концентрація (%), за якої застосовують новокаїн для інфільтраційної анестезії:

1. 0,5;

+3. 5,0;

2. 3,0;

4.10,0.

  1. Під час виконання блокади грудних нутряних нервів та симпатичних пограничних стовбурів (за М.Ш. Шакуровим) у теляти голку вколюють:

+1. у першому міжреберному проміжку, позаду і на 1 см нижче м’язового горба 1-го ребра до упору в тіло хребця;

2. за відведеної вперед грудної кінцівки, на місці перетину каудовен- траль-ного краю лопатки з переднім краєм 5-го ребра, до упору в тіло хребця;

3. за відведеної назад грудної кінцівки, на місці перетину каудовен-траль-ного краю лопатки з переднім краєм 5-го ребра, до упору в тіло хребця;

4. за відведеної вперед грудної кінцівки, на місці перетину каудовен-траль-ного краю лопатки з переднім краєм 3-го ребра, до упору в тіло хребця.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]
Помощь Обратная связь Вопросы и предложения Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности