Механічні (опорні) тканини.
Усю сукупність механічних тканин та опорних клітин окремого організму відомий анатом, спеціаліст у галузі архітектоніки рослин В.Ф. Раздорський назвав арматурою або стереомом. Навіть у межах однієї рослини стереом може складатися з різних типів механічних тканин.
За формою механічні тканини бувають прозенхімного та паренхімного типу. Клітини цих тканин відносно великі з дуже потовщеними і міцними оболонками, щільно з'єднуються одна з одною, в них мало пор.
Залежно від форми клітин та способу потовщення їхніх стінок розрізняють два типи механічних тканин: коленхіму і склеренхіму. Коленхіма — механічна тканина, що складається з живих клітин прозенхімної або паренхімної форми, протопласти яких містять усі органели. Особливістю клітин коленхіми є нерівномірне потовщення їхніх целюлозних оболонок, що надає їм, своєрідного вигляду і відрізняє від інших типів клітин.
Завдяки близькому розташуванню коленхіми до поверхні органів та наявності в ній хлоропластів створюються умови для здійснення в ній процесів фотосинтезу. Крім того, клітини коленхіми можуть видозмінюватись, а також переходити в стан меристематичної активності при закладанні в ній коркового камбію чи у відповідь на поранення тканини.
Коленхіма майже завжди розміщується на периферії органа і утворюється раніше, ніж інші механічні тканини. Вона може мати вигляд суцільного шару, що складається з кількох рядів клітин, або бути зібраною в окремі тяжі. У рослин з родин зонтичних і губоцвітих, що мають ребристі стебла, тяжі коленхіми зосереджені в корі та виступах стебла.
За характером потовщення стінок розрізняють такі типи коленхіми: кутову, з потовщенням у кутах, де з'єднуються оболонки кількох клітин; пластинчасту, з потовщенням лише на тангентальних стінках; пластинчасту, з потовщенням на стінках, які прилягають до міжклітинників.
Склеренхіма — найтиповіша механічна тканина. На відміну від коленхіми, вторинні оболонки її клітин рівномірно потовщені та здебільшого здерев'янілі (лігніфіковані). Після того, як сформуються клітини склеренхіми, їхня цитоплазма відмирає і клітинна порожнина заповнюється повітрям.
Розрізняють два основних типи склеренхіми: волокна і склереїди. Волокна мають форму прозенхімних клітин із загостреними кінцями, товсті оболонки і вузьку клітинну порожнину. Такі волокнисті елементи зустрічаються в різних ділянках осьової частини стебла і кореня, в тканинах листків та плодів.
Склеренхімні волокна утворюються у вегетативних органах майже всіх судинних рослин. Вони відсутні або слабко виражені у водних рослин гідрофітів. Ці волокна первинної склеренхіми мають прокамбіальне походження, вони властиві стеблам, листкам та кореням багатьох однодольних рослин, де входять до складу судинно-волокнистих пучків або утворюють відокремлені тяжі механічного призначення (листки агави, юкки, злаків).
До склеренхіми волокнистого типу належать також луб'яні (флоемні) волокна, які поділяються на первинні і вторинні.
Початок первинним луб'яним волокнам дає протофлоема, що формується в тих частинах рослин, які ще продовжують інтенсивно рости. Оскільки ці волокна зосереджуються на периферії флоемної зони стебла багатьох дводольних, їх ще називають периферійними волокнами.
Початок вторинним луб'яним волокнам дає вторинна меристема — камбій. У корі багатьох деревних рослин (шовковиця, липа, яблуня, виноград тощо) вторинні луб'яні волокна утворюють значні масиви, складені з поздовжніх тяжів, орієнтованих паралельно осі органа. Завдяки цьому кора рослин стає дуже еластичною і міцною на розрив. Ще однією різновидністю склеренхіми є лібриформ — механічна тканина вторинної деревини, що утворюється з камбію. Клітини лібриформу прозенхімні, загострені на кінцях, їхні оболонки завжди здерев’янілі, пори щілиноподібні. Лібриформ дуже поширений у вищих рослин.
Склереїди, або кам'янисті клітини також виконують механічну функцію. Вони утворюються з паренхімних клітин лубу, в яких відбувається склерифікація. Остання полягає в тому, що стінки клітин дуже потовщуються і дерев'яніють, а живий вміст відмирає. Кам'янисті клітини можуть бути круглими, багатокутними, циліндричними, розгалуженими. Ці клітини є в різних частинах тіла рослини, але більше їх можна виявити в корі, стеблах, листках і плодах, де вони зустрічаються поодиноко або у вигляді скупчень з кількох клітин,' Не всі рослини мають у своїх осьових органах механічні тканини всіх різновидностей (наприклад, у корі стовбура сосни немає навіть склеренхімних волокон, у липи є лише луб'яні волокна, у ялини, граба, берези — тільки кам'янисті клітини, а в корі дуба, вільхи, верби та клена є і луб'яні волокна, і кам'янисті клітини.