Екологічна безпека водокористування в регіоні

Захлинюк М.С. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України

З розвитком людської цивілізації постійно зростає навантаження на довкілля. Значне та неконтрольоване використання природних ресурсів, незважаючи на економічне зростання, призвело до значних масштабів забруднення природного середовища. Чи не найбільшого техногенного навантаження зазнали водні ресурси. Активна господарська діяльність, зростаюче водоспоживання та водовідведення все це зумовило якісне виснаження водних ресурсів. Систематичний скид забруднених побутових і промислових стоків, змив ґрунтів з сільськогосподарських угідь, штучна зміна природного режиму водних об’єктів призвели до того, що деградаційні процеси стали переважати над самоочисною здатністю річок. Все це породжує небезпеку як на рівні країни, так і на рівні регіону.

За даними Деснянського басейнового управління водних ресурсів в Чернігівській області, загальні ресурси річкового стоку оцінюються у середній за водністю рік об’ємом 29,57 км³. Прогнозовані ж ресурси підземних вод становлять 3,038 км³ / рік, які є основним джерелом для забезпечення питних та господарських потреб населення й більшості промислових та сільськогосподарських підприємств. Проаналізувавши ці дані можна дійти висновку, що Чернігівська область відноситься до найбільш забезпечених водними ресурсами, проте екологічна ефективність водокористування в області є невисокою. Порушують екологічну безпеку такі підприємства як ППКФ «Прометей», філія «Менський сир», Гнідинцівський нафтопереробний завод ВАТ «Укрнафта», ВАТ «Чернігівське Хімволокно», оскільки дані підприємства мають складну систему водокористування. Це відбувається незважаючи на те, що в області внаслідок зменшення потужності виробничих можливостей більшості промислових підприємств зменшилось загальне використання водних ресурсів в порівнянні з 2008 роком на 3,6%. Відповідно зменшився і забір води підприємствами-водокористувачами.

Однією з проблем, які загрожують екологічній безпеці регіону є проблема водовідведення. У зв’язку із застарілістю та зношеністю комунікаційних мереж цей показник є високим (максимальне значення становить 1500 м³) , особливо у промислово розвинених районах області: Чернігівському та Прилуцькому, де навантаження на комунікаційні мережі є найбільшим. Загальна довжина мереж водовідведення складає 911,3 км, з них 281,8 км (30,9%) є замортизованими та знаходяться в аварійному і перед аварійному стані. Ще гірша ситуація склалася з каналізаційними мережами – в аварійному стані знаходяться 37,5% мереж. Критичної зношеності досягли каналізаційні мережі міст Остер – 86,5%, Ніжина – 61,6% та селищ міського типу Козелець – 48,8% та Сосниця – 50,6%.

Досить напружена ситуація в області зі станом водопровідних мереж у містах Мена, де зношеність сягає 100% і Остер – 86,8% та селищах міського типу Козелець – 81,5% і Короп – 75,3%. Внаслідок цього, нераціональні витрати питної води по області складають 22,8% і мають тенденцію до зростання.

Невідповідність рівня і якості водокористування наявним водним ресурсам полягає не тільки у кількісному їх виснаженні, а й в якісній деградації. Якісний стан поверхневих водних об’єктів області відмічається перевищенням ГДК для водойм рибогосподарського призначення по залізу загальному та марганцю. Підвищений вміст даних речовин відбувається за рахунок їхнього вимивання з кристалічних порід українського кристалічного щита і проходженням річкових водних об’єктів по заболоченій і лісистій місцевості та вторинним забрудненням питної води в розподільчій водопровідній мережі.

Показники якості питної води мереж централізованого постачання залишаються стабільними. А от якість питної води децентралізованого водопостачання незадовільна. За бактеріологічними показниками відхилення від санітарних нормативів становить 29,5%, а за санітарно-хімічними на 43,7%. Вміст нітратів у колодязях перевищив ГДК в 20 – 24 рази.

Одним з показників, який впливає на екологічну безпеку регіону і на якість водних ресурсів є радіаційне забруднення водних ресурсів області. Підвищений вміст радіонуклідів який відбувається за рахунок накопичення радіонуклідів у водній рослинності спостерігається у старорічищах та заплавних озерах річки Десни. В результаті відсутності стоку, відмерлі рештки рослин акумулюються у донних відкладах не покращуючи радіоактивну ситуацію водоймищ.

Екологічно небезпечним, проте характерним лише у період проходження максимумів весняної повені, є підтоплення. Сезонного підтоплення природного та техногенного походження зазнають 46 населених пунктів із загальною площею підтоплення приблизно 1296 га. В останні роки значна частина низинних територій річки Десна забудована поселеннями, інженерними спорудами і комунікаціями, що належать до зон можливого затоплення. На цих територіях не здійснюються заходи щодо запобігання розвитку підтоплення. На них майже немає захисних дамб та інженерних споруд, які б запобігали підтопленню території Чернігівської області.

Згідно з довгостроковим прогнозом циклічності природної водності очікується подальше підвищення рівня ґрунтових вод, що триватиме до 2035 року. Найбільш водонебезпечна ситуація на річці Десна простежується на наступних ділянках:

• біля с. Максаки Менського району;

• на території смт Макошине Менського району;

• біля південно-східної околиці с. Мале Устя Сосницького району;

• біля с. Змітнів Сосницького району.

Водонебезпечна ситуація склалася й на лівому березі річки Дніпро біля смт Любеч Ріпкинського району. За останні 52 роки русло р. Дніпро перемістилось в бік території України на 150 м. Створилася реальна загроза природного прориву річки Дніпро через систему заплавних озер.

Розглянувши існуючу систему водокористування в Чернігівській області можна дійти висновку, що проблема екологічної безпеки у сфері водних ресурсів є особливо актуальною для цього регіону. При цьому під екологічною безпекою слід розуміти такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної ситуації та виникнення небезпеки для здоров’я людей.

Для забезпечення екологічної безпеки слід проводити охорону поверхневих та підземних вод від забруднення, екологічно безпечне використання водних ресурсів, відродження та підтримання сприятливого гідрологічного стану річок та озер і боротьбу з шкідливою дією вод, а також удосконалювати систему управління охороною та використанням водних ресурсів.

Зважаючи на актуальність даного питання протягом останніх років в Чернігівській області були виконані такі заходи:

- забезпечено підготовку та організацію робіт щодо безпечного пропуску льодоходу, повені і паводків на водних об’єктах області;

- проведено обстеження прибережних захисних смуг річок, водойм, ставків та гідротехнічних об’єктів, водоохоронних зон та зон санітарної охорони джерел, водозабірних споруд;

- здійснено перевірки суб’єктів, що використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність у межах водоохоронних зон на предмет забезпечення ними належної санітарної та епідемічної обстановки на водогосподарсько-меліоративних об’єктах;

- проведено контроль за режимами роботи орендованих водних об’єктів, проведенням гідротехнічних заходів, виконанням орендарями та водокористувачами ремонтно-доглядових робіт на водних об’єктах, спрямованих на забезпечення належної санітарної та епідемічної обстановки).

В результаті проведених перевірок встановлено, що у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах водних об’єктів вимоги Водного кодексу України щодо охорони та відтворення водних ресурсів, в основному, дотримуються.

УДК 364.254:332.12