4.4. Зберігання речей у готелі

Готель, як місце, призна-чене для тимчасового проживання осіб, відповідає за схоронність ре-чей, внесених ними до готелю. Річ вважається внесеною до готелю за умови, якщо вона передана його працівникам або знаходиться у від-веденому для особи приміщенні (ч. 1 ст. 975 ЦК). Готель зобов'яза-ний забезпечити схоронність особистих речей особи, яка проживає у ньому, і за загальним правилом не відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей). Така відповідальність по-кладається на готель лише у випадку, коли речі окремо передані йому на зберігання з детальним описом властивих їм індивідуальних особ-ливостей. Як правило, такі речі підлягають оцінці за домов- леністю сторін. [5;95]У разі втрати або пошкодження речей особа має негайно повідомити про це готель, а останній - вжити заходів до їх розшуку або відшкодувати спричиені збитки. Якщо особа заявила про пропа-жу речей або їх пошкодження після закінчення строку проживання, готель відповідальності за це не несе. Розглянуті положення застосо-вуються до випадків зберігання речей фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших ор-ганізаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає (ч. 4 ст. 975 ЦК).

4.5. Зберігання речей, що є предметом спору

У разі виникнення між особами спору про право на річ, до його розв'язання вона може бути передана на зберігання третій особі, яка зобов'язується повернути її особі, визначеній за рішенням суду або за погодженням осіб, між якими виник спір. Підставою виникнення від-носин секвестру може бути договір або рішення суду. Домовленість про секвестр, за якою річ передається на зберігання третій особі за погодженням сторін спору, називається договірною. Якщо рішення про передачу речі на зберігання третій особі до моменту вирішення спору приймає суд, має місце судовий секвестр. Зберігачем може бу-ти особа, призначена судом або визначена за домовленістю сторін, спір між якими розглядається. Річ, яка є предметом спору, пере-дається на зберігання третій особі за її згодою, якщо інше не визначе-не законом. Оплату послуг за зберігання переданих за секвестром ре-чей здійснюють сторони, між якими виник спір.

4.6. Зберігання автотранспортних засобів

Спеціальним видом зберігання положення ЦК визначають забезпечення схоронності автотранспортних засобів. У разі надання такої послуги суб'єктом підприємницької діяльності, договір зберігання автотранспортних засобів є публічним. Публічний характер, зокрема, носить договір зберігання автотранспортних засобів, який укладається у випадках їх розміщення у боксах, гаражах або на спеціальних автомобільних стоянках. За таким договором зберігання зобов'язується не допускати про-никнення в них сторонніх осіб і повинен видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця за умови здійснення останнім оплати наданої послуги. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання і виникнення договірних відносин посвідчується квитанцією або номером чи жетоном.

Ці відносини не слід плутати з платним паркуванням автомобілів у місцях, визначених рішенням місцевих органів державної влади. Ци-ми рішеннями муніципальна служба паркування уповноважена отримувати визначену плату за надання послуг по паркуванню автомобілів на вулицях центральної частини міста, поряд з ринками, іншими місцями їх масового скупчення, але не несе відповідальності за їх схоронність.

Відносини за договором зберігання автотранспортних засобів виникають також між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та його членами, якщо інше не встановлено законом або статутом ко-оперативу. Зокрема положення статуту гаражно-будівельного або гаражного кооперативу можуть передбачати, що останній не несе від-повідальності за схоронність автомобілів, які розміщені у належних його членам боксах.

Висновки:

Підводячи підсумки викладеного у дані роботі, доцільно зробити наступні висновки:

Договір зберігання — це договір, за яким одна сторона (зберігач) зобов'язана зберігати річ, передану їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.І ст.936 ЦК).

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно з ЦК договір зберігання вважається оплатним, якщо інше не встановлено договором або установчим документом юридичної особи.

Безоплатним зазвичай є договір між громадянами. Коли ж зберігання становить зміст правоздатності зберігача, договір зберігання, як правило, має сплатний характер (наприклад, підприємства-холодильники, камери схову транспортних підприємств, ломбарди).

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання у майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, що передана на зберігання.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі. Якщо строк зберігання у договорі не встановлений і не може бути визначений, виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ст.938 ЦК).

За договором зберiгання одна сторона (зберiгач) зобов'язується зберiгати рiч, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), i повернути її поклажодавцевi у схоронностi.

Договором зберiгання, у якому зберiгачем є особа, що здiйснює зберiгання на засадах пiдприємницької дiяльностi (професiйний зберiгач), може бути встановлений обов'язок зберiгача зберiгати рiч, яка буде передана зберiгачевi у майбутньому.

Договір складського зберігання — це договір, за яким товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути його у схоронності (ч.І ст.957 ЦК).

Збитки, завданi поклажодавцевi внаслiдок втрати, нестачi або пошкодження речi, зданої до камери схову, вiдшкодовуються протягом доби з моменту ушкодження.

Договір зберігання належить до категорії договорів про надання послуг. Відповідно до ст. 955 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання, як правило, є реальним, тобто він вважається укладеним з моменту передачі речі на зберігання, а не з часу досягнення про це згоди. У певних випадках договір схову може бути консенсуальним, зокрема тоді, коли він укладається між суб'єктами підприємництва, один з яких бере на себе зобов'язання прийняти на схов майно від іншого. За загальним правилом договір зберігання є оплатним, якщо інше не встановлено договором або законом. Найпоширенішим юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення зобов'язання зберігання, є угоди (договори). правові відносини зі зберігання виникають лише з тієї угоди, що спрямована саме на передачу певного майна на зберігання іншій особі, тобто в даному випадку воля сторін має бути спрямована на досягнення певних правових наслідків, а саме - на виникнення зобов'язань зі зберігання. предметом договору схову завжди є послуги, що їх надає охоронець поклажодавцеві та які спрямовані на забезпечення схоронності майна. Об'єктом договору схову може бути як індивідуально-визначена річ, так і речі, що мають родові ознаки.

Список використаних джерел

1. Бойко П. С. Цивільне законодавство. - Х. : Правова література, 1999.

2. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. // Урядовий кур'єр. - 2002. - 14 серпня.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року за №435-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. - №№ 40-44. - ст. 356.

4. Цивільний процесуальний кодекс України із змінами та доповненнями станом на 1 січня 2007 року. Харків «Право» 2007 р.

5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року за № 436-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР) – 2003. - №18, №19-20, №21-22. - ст. 144.

6. Закон України "Про державний матеріальний резерв" від 24 січня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997

7. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-12 «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20. - Ст. 249.

8. Цивільний кодекс Української РСР затв. Законом Української РСР від 18 липня 1963 р. № 1540-06 / Кодекси України. — К. : Юрінком Інтер, 1998. -Кн. 2

9. Цивільне право України за загальною редакцією В.І Борисової, І.В. Спасибо-Фатеевої та В.Л. Яроцького, Київ Юринком Интер 2007.

10. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгент та ін. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К. : Юрінком Інтер, 2002.

11. Е.А. Мичурин, Гражданское право Украины в схемах, учебное пособие, Харьков Юрсвит 2006

12. Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 1998.

13. Брагинский М.Й. Договор хранения. — М. : Статут, 1999.

14. Брагинский М.Я. , Витрянский В.В. Договорное право. — М. , 2001.

15. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар За ред. розробників проекту ЦК.

16 . Гражданское право. В 2 томах. Том 1: Учебник. / Ем В. С. , Зенин Е.А. , Коваленко Н.И. и др. / Под ред. Е.А. Суханова. - М. : Бек, 1998. - 816 с.