7. Патентування вітчизняних винаходів за кордоном

1. Правова охорона винаходів, а також корисних моделей і зразків за кордоном провадиться насамперед для забезпечення економічних інтересів за рубежем. Однієї з головних цілей патентування за кордоном є забезпечення промислового експорту, тобто охорона експорту при вивозі вітчизняних промислових товарів, поставці встаткування за кордон, будівництві підприємств на основі нашої документації й при технічному сприянні з боку наших організацій.

Інша мета патентування за кордоном - забезпечення найкращих умов продажу ліцензій іноземним фірмам на право використання вітчизняних винаходів. Патентування із цією метою провадиться в тих випадках, коли виробу, у виробництві яких використаються винаходи, мають високі техніко-економічні показники й можна припускати попит на ліцензії з боку іноземних фірм або коли вже є пропозиції про покупку ліцензій на ці винаходи. Перспективною метою може бути й створення спільного підприємства за рубежем, у якому як внесок з нашої сторони будуть внесені права на винаходи й інші досягнення.

Важливе значення має патентування винаходів, вироблене при здійсненні науково-технічного співробітництва, для охорони результатів спільних досліджень і розробок. Якщо такі роботи проводяться українською організацією разом з якою-небудь іноземною фірмою, то виникає необхідність у патентуванні як самостійних винаходів, тобто зроблених кожною стороною самостійно, так і спільних (при цьому необхідно визначити коло країн, принцип розподілу витрат і т.п.).

Патентування має й ще одна мета - захист якщо буде потреба винаходів, використовуваних у виробах, що виставляють на міжнародних виставках й ярмарках.

2. Подача за кордон заявки на винахід, створений в Україні, доцільна, як правило, після того, як цей винахід буде заявлене в Україні. Патентування в закордонних країнах винаходів (а також корисних моделей і промислових зразків), створених в Україні, здійснюється не раніше чим через 3 місяці після подачі заявки в наше Патентне відомство. Воно може в необхідних випадках дозволити патентування винаходу в закордонних країнах раніше цього строку.

Оформлення заявочних матеріалів для одержання закордонного патенту - складний процес. Патент за кордоном запитується на ім'я підприємства (організації) або ж на ім'я дійсного автора (авторів) винаходу, причому й у заявці, і в патенті вказується ім'я дійсного винахідника. Таким чином, особисті права винахідника охороняються й при патентуванні за кордоном. Патент може бути отриманий і на ім'я правонаступника, тобто особи, якому автор передали відповідні права.

Винаходи патентуються за кордоном з дотриманням вимог законів тієї країни, у якій запитується охорона. У багатьох державах заявки необхідно подавати через патентного повірника. Такими патентними повірниками є спеціальні контори, спеціальні фірми. Заявки за кордон подаються звичайно через об'єднання патентних повірників "Союзпатент", що пов'язане з патентними повірниками різних держав.

3. З державами - колишніми суб'єктами СРСР може бути встановлений на основі багатобічних і двосторонніх угод інший, чим з іншими державами, порядок патентування винаходів (зокрема, без застосування вимоги про подачу заявок через патентних повірників). У цих державах може бути підтверджена дія раніше виданих охоронних документів СРСР на винаходи.

З метою вживання невідкладних заходів по створенню міждержавної системи правової охорони промислової власності 12 березня 1993 р. була укладена Угода про заходи щодо охорони промислової власності й створенні Міждержавної ради з питань охорони промислової власності. Згідно ст. 1 Угоди, створюється зазначений вище Рада для координації спільної діяльності по створенню міждержавної системи охорони об'єктів промислової власності, гармонізації національного законодавства в області правової охорони цих об'єктів і розробці конвенції по охороні промислової власності. Мається на увазі, що ця конвенція буде конвенцією відкритого типу, у якій можуть брати участь не тільки країни СНД, але й інші держави. Угода була підписана на засіданні Ради глав урядів держав - учасників СНД і також носить відкритий характер.

8. ЛІЦЕНЗІЇ НА ВИНАХОДИ И "НОУ-ХАУ"

Ліцензія - це дозвіл на використання винаходу, технічного досвіду або секретів виробництва ("ноу-хау"). В умовах сучасної науково-технічної революції торгівля ліцензіями розвивається швидше, ніж торгівля готовою продукцією. Взаємовигідна торгівля ліцензіями сприяє розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва.

Ліцензії можуть передаватися на умовах простої ліцензії й на умовах виключної ліцензії. При простої ліцензії продавець ліцензії (ліцензіар), надаючи право на використання винаходу покупцеві (ліцензіатові), зберігає за собою право використання винаходу на цій же території або ж право надання ліцензії на таких же умовах іншим особам. За договором виключної ліцензії ліцензіар надає ліцензіатові виключне право на використання винаходу або іншого науково-технічного досягнення ("ноу-хау") у межах, обговорених в угоді, і вже не може надавати аналогічні права за умовами ліцензій іншим особам. Крім покупця ліцензії, ніхто не може використати винахід на даній території. У вітчизняній практиці ліцензійні угоди укладаються, як правило, на тривалі строки (5-10 років). Протягом усього терміну дії угоди сторонам доводиться виконувати не тільки умови договору, властивим звичайним угодам купівлі-продажу товарів, але також і специфічні умови, які створюють основу для постійного науково-технічного співробітництва між ліцензіаром і ліцензіатом.

Ліцензійний договір на використання винаходу, у відношенні якого виданий в Україні патент, підлягає реєстрації в Патентному відомстві й без реєстрації вважається недійсним.