13Поняття та підстави визнання особи як частково безробітної.

В Закон України «Про загальнообов'язкове державне со-в ціальне страхування на випадок безробіття» вперше на законодавчому рівні закріпив часткове безробіття як один із видів соціальних ризиків. Таким вважається вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.

Перелік причин, що призводять до часткового безробіття, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційне забезпечення проведення в Луганській та Чернівецькій областях експерименту з надання застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю» від 4 червня 2003 р.

Причинами тимчасового припинення виробництва є непе-редбачувані та непереборні події, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця та призводять до порушення умов укладених договорів (контрактів). Це, зокрема, війна, терористичний акт, масові заворушення, економічна блокада, страйк, пожежа, аварія, стихійне лихо (землетрус), буря, повінь, смерч, ураган, замерзання моря, закриття морських проток, що трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, тощо. Інші причини пов'язані із забороною експорту (імпорту), валютними обмеженнями, встановленими органами влади або забороною ними використання матеріалів, сировини, комплектуючих, які застосовувались у виробничому процесі.

14Юридичні ознаки втрати годувальника як соціальний ризик.

Важливою обставиною, що має значення для виникнення у особи права на пенсію в разі втрати годувальника чи щомісячних страхових виплат в разі смерті годувальника від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, вважається такий соціальний ризик, як втрата годувальника.

Соціальні виплати, які пов'язані із втратою годувальника, спрямовуються для підтримки непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника. За правилами, визначеними у Сімейному кодексі України, до складу сім'ї належать особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються:

1. Діти, які не досягли 16 років (сюди також належить дитина померлого, яка народилась протягом не більше 10-мі-сячного строку після його смерті); діти з 16 до 18 років, які не працюють або які старші за цей вік, але через вади фізичного чи розумового розвитку самі неспроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажист тами) денної форми навчання — до закінчення навчання, ал не більше як до досягнення ними 23 років.

2.  Жінки, які досягли 55 років; чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.

3.  Інваліди — члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.

4. Неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти.

5.  Непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

6.   Один з подружжя або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8-річного віку.

Члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони перебували на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування, або ж мали на день його смерті право на одержання від нього такого утримання. Не вважаються такими, що перебували на утриманні, члени сім'ї, які мали самостійні джерела засобів для існування (одержували зарплату, пенсію тощо).