Керамічні товари повинні бути міцними, зручними та безпечними в користуванні, мати привабливий зовнішній вигляд.
Стандарти регламентують такі фізико-механічні показники: водопоглинання, білизну, термостійкість, механічну міцність, просвічуваність (для фарфору).
Водопоглинання для фарфорового посуду - не більше 0,2%, фаянсового – не більше 12%.
Білизна – фарфоровий посуд І сорту – не менше 64%, ІІ сорту – не менше 58%. Для фаянсу – не нормується.
Термостійкість – для фарфорового посуду – 185 0С, фаянсового – 125-115 0С
Білизну, термічну стійкість, водопоглинання, кислотостійкість визначають за методиками діючих ДСТУ.
Вироби виготовляють відповідно до зразків, затверджених у встановленому порядку.
При оцінці якості керамічних товарів беруть до уваги показники якості черепка, глазурі і декорування.
Дефекти встановлюють при огляді виробів.
Різноманітні дефекти керамічних виробів поділять на:
дефекти черепка і поливи та
дефекти декорування.
До дефектів черепка і поливи належать: деформація виробу, вибоїни та щербини, глазуровані односторонні тріщини, розлив поливи, плішини та зморщення поливи, сухість поливи та «летілий» край, цек та волос, засорка, мушка, сліди від полозків та гребінок, підрив та неправильність монтування приставних деталей виробу тощо.
Дефекти декорування – це недопал або перепал фарб, які утворюються при порушенні муфельного випалу. Фарба не повинна стиратися. Збриження декалькоманії припустимо, якщо вона не порушує малюнка.
Помарки фарбою над поливні на лицьовій стороні виробу в одному сорті не припускаються. Відшарування фарби призводить до браку.
Всі матеріали повинні бути нешкідливими і допущеними до використання Міністерством охорони здоров’я України.
Маркування на керамічні вироби наносять незмивною фарбою чи декалькоманією безпосередньо на вироби зі зворотного боку, а потім закріплюють його випалюванням. (На дні виробу містять товарний знак, а для фарфору та фаянсу - сорт (червоний колір — І сорт, зелений — II сорт). Товарний знак повинен бути чітким.
При упаковуванні посуди застосовують споживну тару (коробки з картону, паперу і комбіновані матеріали); пачки з картону, паперу і комбіновані матеріали і пакети паперові та з комбінованих матеріалів; допоміжні матеріали (папір обгортковий і прокладковий, картон гофрований, термоусадкові матеріали, плівку поліетиленову, полістирол, деревну стружку та ін.); транспортну тару (ящики дерев’яні і з гофрованого картону).
Чашки з блюдцями пакують у такий спосіб: перевернуту чашку поміщають на блюдце з лицьової сторони, попередньо перекладене папером, і обертають папером. Потім формують стопку, що містить від двох до дванадцяти виробів, і також обертають папером. Плоскі вироби загортають у папір через один, а потім кладуть у пакет по 25-40 штук.
Пакет перев’язують шпагатом або заклеюють паперовою стрічкою і чіпляють ярлик із зазначенням заводу-виробника і його адреси, найменування виробу, кількості виробів у пакеті, сорту, дати пакування, номеру пакувальника і номера ДСТУ чи ТУ.
При пакуванні сервізів, наборів, гарнітурів вкладають вироби одного сорту й одного декоративного оформлення (кожний предмет обертають папером). Потім посуд вкладають у споживну і транспортну тару.
Порцелянові і фаянсові вироби зберігають у закритих сухих приміщеннях на стелажах. При цьому важчі вироби розміщують на нижніх, легші – на верхніх полицях. Тарілки можна зберігати у стопках (порцелянові по 120 штук, а фаянсові по 100 штук).