Структура

Структура організації – це певні логічні взаємозв'язки рівней управління і функціональних областей, які побудовані в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації.

Функціональна область (зона) – це робота, яку виконує певний підрозділ для організації в цілому.

В основі побудови структури організації лежить розподіл праці:

1. Спеціалізований – закріплення даної роботи за окремими спеціалістами.

2. Горізонтальний – групування спеціалістів в межах функціональних областей.

3. Вертикальний – відокремлення робіт з координації від безпосереднього виконання задач.

Ступінь вертикального розподілу праці характеризується сферою контролю – кількістю працівників, які підпорядковуються одному керівникові.

Широка сфера контролю передбачає підпорядкованість одному керівникові великої кількості підлеглих. Сформована таким чином структура управління буде плоскою. При вузькій сфері контролю одному керівникові підкорюєься невелика кількість підлеглих. Відповідно формується багаторівнева структура управління.

Технологія

Технологія – це спосіб перетворення ресурсів на «вході» організації у бажану форму на «виході» організації, заснований на поєднанні кваліфікаційних навичок, обладнання, устаткування, інфрастуктури інструментів і відповідних знань.

Класифікація технологій

І. за Дж. Вудвортом (для промислових організацій):

• одиничне, індивідуальне, малосерійне виробництво;

• масове чи крупносерійне виробництво (основа – конвейєрні технології);

• безперервне виробництво (основа – автоматизоване обладнання).

ІІ. за Дж. Томпсоном (для непромислових організацій):

• багатоланкова технологія – характеризується взаємозалежністю задач, які повинні виконуватися послідовно;

• посередниціька технологія – характеризується зустричами груп людей, які є чи хочуть бути взаємозалежними. Використовується певний ступінь стандартизації взаємовідносин між людьми;

• інтенсивна технологія – характеризується використанням спеціальних прийомів, навиків, послуг, для того, щоб здійснити певні перетворення в конкретному матеріалі. який поступає у «виробництво».

Персонал

Люди є ключовим елементом внутрішнього середовища будь-якої організації. Виділяють три основні аспекти взаємодії людини і організації:

• поведінка окремої людини;

• поведінка людей в групах;

• характер поведінки керівника.

Серед основних факторів, які визначають успішність діяльності конкретного робітника виділяють такі:

Здібності – притаманні, заздалегіть задані якості людини. Організація намагається скористатися здібностями робітника і розширити їх для того, щоб скористатися вигодами від спеціалізації.

Обдарованість – наявний потенціал людини у відношенні виконання певної роботи. Обдарованість полегшує придбання відповідних навичок.

Потреби – внутрішній стан фізіологічної чи психологічної незадоволеності людини. Організація повинна створити необхідні умови для задоволення потреб робітників, що, в свою чергу, веде до намагання з боку робітника, як найкраще виконати доручену роботу.

Очікування – прогнози робітника щодо можливих наслідків своєї поведінки. Засновуються на попередньому досвіді та оцінці поточної ситуації. Задача менеджера – сформувати у робітника такі очікування, які б спрямовували його на ефективну спільну працю та досягнення організаційних цілей.

Сприйняття - інтелектуальне усвідомлення стимулів, отриманих від відчуттів. Особисте сприйняття одних і тих же стимулів визначає конкретну реакцію робітника та його подальші дії.

Цінності – загальні уявлення, віра з приводу того, що «гарно чи погано». Цінності визначають конкретні переконання стосовно принципів поведінки в організації, ведення підприємницької діяльності та досягнення загальних її цілей.