Природа повідомлень електронної пошти.

Принципи роботи електронної пошти істотно відрізняються від принципів роботи інших програмних систем. Повідомлення електронної пошти — це не файл. У нього інша фізична природа, з якою ми раніше не стикалися. Саме тому не прийнято говорити «відправка листа», «отримання документа» і т.п. Натомість обтічне говорять про відправку і отримання повідомлень.

Окрім файлів дані можуть зберігатися в базах даних. Базу даних простіше всього представляти у вигляді великої таблиці, в якій рядки називаються записами, а стовпці — полями. Вся таблиця може зберігатися у файлі, але кожний окремий запис — це не файл, а самостійний логічний блок даних, який так і називається записом. Повідомлення електронної пошти — це не файли, а саме записи в якійсь (звичайно невидимою для користувача) базі даних.

Коли на комп'ютері користувача встановлюється поштовий клієнт, разом з ним створюється і поштова база даних. Кожний одержаний або відправлений лист — це окремий запис (рядок) в цій поштовій базі. Саму поштову базу на комп'ютері ми не бачимо, так вона нам і не потрібна. Натомість поштовий клієнт дозволяє нам проглядати окремі записи в цій базі («читати листи») і створювати нові записи (тобто як би «писати листи»).

На поштовому сервері теж існує поштова база даних, тільки вона набагато більше за розміром, тому що у серверу не один клієнт, а ,багато. Повідомлення, що поступили на нашу адресу, заносяться в цю базу у вигляді записів, точно так, як і повідомлення, відправлені нами. Такі ж поштові бази існують на всіх поштових серверах Інтернету, а далі між базами відбувається операція, яка називається синхронізацією.

Якщо ви, все ж таки, схочете зберегти якесь повідомлення у файл, то вам необхідно відкрити його в поштовому клієнті і дати команду Файл>Сохранить як.

Обліковий запис електронної пошти.

Вище ми говорили про те, що кожний клієнт може створити «поштову скриньку». Слово «поштову скриньку» не випадково узято в лапки. Ніяких особистих ящиків, контейнерів і інших «сховищ» насправді немає. Замість них на сервері ведеться одна поштова база на всіх клієнтів. Всі повідомлення, що поступають Іванову, Петрову, Сидорову і іншим клієнтам, стають записами цієї єдиної бази, а далі працюють фільтри.       

Коли до серверу підключається Іванов, його клієнтська програма бачить крізь фільтр Іванова тільки ті записи, які адресовані Іванову. Поштовий клієнт Петрова підключається до серверу через фільтр Петрова і тому дістає доступ до абсолютно інших записів, і т.д.

У результаті для різних клієнтів сервер повинен берегти різні сукупності настройок (включаючи фільтри). Зберігаються вони теж в базі даних і теж у вигляді записів, а називаються ці записи обліковими записами. Таким чином, у кожного клієнта є свій обліковий запис. Її в просторіччі і називають «поштовим ящиком», хоча ця аналогія і неправильна. В поштових ящиках звичайно бережуть пошту. В обліковому записі зберігаються відомості про клієнта і параметри для настройки його фільтру.

Як бачите, все організовано досить просто, хоча вчинено не так, як ми звикли, коли файли зберігаються в теках, а теки — на дисках. Але такий зручніше для автоматичної роботи поштових систем. Вони, по суті, уміють виконувати всього одну операцію — синхронізацію записів, а далі все виходить саме собою.