- •Відновлення гетьманства урядом Єлизавети Петрівни. Останній гетьман України Кирило Розумовський.
- •Антиукраїнська політика Катерини II
- •Придушення повстання
- •Перший поділ
- •Другий поділ
- •Третій поділ
- •Таємні домовленості
- •Іі.3 Наслідки розподілів для польського народу
- •Участь українського народу у Вітчизняній війні 1812 року
Другий поділ
Втручання сусідів призвело до другого поділу, затвердженого сеймом у Гродні 1793 року.
Цього разу від Речі Посполитої відрізали такі частини:
до Королівства Пруссія відійшли вся Великопольща та частина Мазовії;
до Російської імперії — Київщина, Східна Волинь, Поділля, Брацлавщина та білоруські землі;
Австрійських вимог до уваги не взяли.
Відповіддю на другий поділ стало визвольне повстання, яке очолив Тадеуш Костюшко. Повстання придушували пруська та російська армії. У червні 1794 царські загони оволоділи Краковом, у серпні — Вільном, а 4 листопада російська армія під проводом Олександра Суворова штурмом здобула Прагу — передмістя Варшави. Як доповідав Суворов, за цей день його вояки знищили 12 тис. бунтівників, а 2 тис., рятуючись, втопилися у Віслі. Місяцем раніше в битві під Мацейовіцамиpl на підступах до Варшави було взято в полон тяжко пораненого Костюшка. За легендою, падаючи з коня (що й стало причиною полону), він вимовив сакраментальне: Finis Poloniae (Кінець Польщі). Так насправді й сталося: 25 листопада 1795 король, на той час уже вивезений на почесне ув'язнення до Гродна, підписав зречення від престолу.
Третій поділ
Після придушення повстання у 1795 Російська імперія, Австро-Угорщина та Королівство Пруссія здійснили третій поділ, після чого Річ Посполита припинила своє існування.
Результат третього поділу Польщі призвів до такого:
до Австрії було приєднано Краків, Холмщину, Південне Підляшшя та частину польських земель над Віслою — Нову Галичину (однак незабаром ці землі стали ареною воєнних дій між Наполеонівською Францією, Австро-Угорщиною, Королівством Пруссією та Російською імперією. Причому в різних коаліційних комбінаціях ці держави часом були союзниками, а часом — ворогами);
до Російської імперії відійшли Литва, Курляндія, Західна Білорусь та Західна Волинь;
Королівство Пруссія отримало частину Підляшшя й Мазовецьких земель з Варшавою, а також частину Жемайтії.
Таємні домовленості
До договору, підписаного в Петербурзі, було додано таємний протокол:
«З огляду на необхідність усунути геть усе, що може оживити пам'ять про існування Польського королівства… високі договірні сторони погодились… ніколи не вводити до своїх титулів, в назву або навіть вказівку на назву Польського королівства, що має залишитися придушеним від нині на віки вічні».
Іі.3 Наслідки розподілів для польського народу
Так само тривалими, але значно трагічнішими виявились наслідки поділів для польського народу. Він втратив незалежність на 123 роки (а якщо брати до уваги також перший поділ і час повного контролю Росії – то понад 200 років), і сталося це тоді, коли поляки почали опановувати внутрішню анархію і взялись за модернізацію державного устрою та права. Катастрофа держави в такий час вибору не дала: народ, зокрема його еліта, не міг змиритися з такою ситуацією і прагнув з особливою силою до якнайшвидшого і негайного відновлення незалежності. Це стало однією з причин таких частих, однак безуспішних, змов і національних повстань. Поділи та ліквідація Речі Посполитої загальмували процеси модернізації на кілька поколінь (за винятком кількох років існування Королівства Варшавського). Спричинили зупинення економічного поступу, який намітився між першим та другим поділами, а впродовж XIX століття – і розрив ефективних економічних зв’язків між регіонами, що опинилися в різних державах. Це припізнило і пригальмувало аграрні реформи та розвиток промисловості. Асиміляційна, брутальна політика подільників, а також приваблива можливість кар’єри в їхніх державах спричинили деполонізацію багатьох родин і навіть цілих середовищ (особливо на пограниччі з численними німецькими чи російськими меншинами, згерманізованими чи зрусифікованими). До наслідків поділів належать також: значна, доволі значна різниця між відібраними частинами, а насамперед відсутність більш-менш активного політичного життя з властивими для нього політичними угрупованнями (з лібералами на чолі), а також відсутність – розвинутого власне у XIX столітті – парламентаризму і конституціоналізму. [3, 130] Двісті років Польща перебувала у політичному небутті, упокорена і пошматована, під фатальним покровительством. Але вже тоді, в час приготувань до першого поділу, великий Жан-Жак Руссо взивав до поляків, щоб вони не дали себе поглинути, "перетравити" (тобто зденаціоналізувати). А видатний представник радикального патріотизму князь Станіслав Сташіц напередодні відновлення політичного буття у співпраці з Наполеоном сказав: "Впасти може велика нація, загинути – тільки нікчемна". Цій настанові залишались вірними наступні покоління польських патріотів, змагаючись за повалення чи ліквідацію фатальних наслідків поділів. [7, 598] Висновки Катастрофа повстання під проводом Костюшка стала вигідним приводом для остаточного поділу Польщі. Велика, хоча й знесилена держава, яка проіснувала вісім століть, була зліквідована найближчими сусідами за якихось 23 роки. В історичному досвіді Європи це було феноменом. У поділах Польщі можна було б вичленити кілька специфічних чинників. По-перше, те, що Польща була елімінована з активної участи в міжнародній політиці. Польща, як партнер слабосилий, що потребує серйозної допомоги, проблем від союзу з яким більше, аніж вигоди, не зуміла залучити жодного більш-менш поважнішого союзника. Через те її швидкий занепад не спричинив жодних пертурбацій. Поділ території Польщі поміж трьома з чотирьох її сусідів (четвертим була анемічна Туреччина) зроблений з рівновагою загарбань, був наслідком фундаментальної засади "рівноваги сил". Коштом чорної діри – обширної нічиєї землі – три імперії Середньої та Східної Європи серйозно розширили свої території. Під час третього поділу і в роки після нього видавалося, що пограбування і упослідження Польщі було остаточне і безповоротне, що над трясовиною тут же зімкнулася і згладилася поверхня води. Розподіли Польщі та власне кажучи знищення цієї держави взагалі мало величезні наслідки як для Росії, Пруссії, Австрії, Польщі так і для всієї Центрально-Східної Європи загалом. Серйозні й негативні наслідки мали ці поділи для Центрально-Східної Європи. Надалі тісно співпрацюючи між собою, Росія, Пруссія та Австрія здобули вирішальну перевагу на континенті. Тут було встановлено неподільне панування трьох імперій і визначених ними консервативно-реакційних порядків аж до 1918 року. Наслідком їхнього панування було заблокування процесу розвитку демократії. Так само тривалими, але значно трагічнішими виявились наслідки поділів для польського народу. Він втратив незалежність на 123 роки (а якщо брати до уваги також перший поділ і час повного контролю Росії – то понад 200 років). Поділи та ліквідація Речі Посполитої загальмували процеси модернізації на кілька поколінь (за винятком кількох років існування Королівства Варшавського). Спричинили зупинення економічного поступу, який намітився між першим та другим поділами, а впродовж XIX століття – і розрив ефективних економічних зв’язків між регіонами, що опинилися в різних державах.
