• Перенести хворого в тепле місце
• Свідомість
Т
ак
Ні
•
Наявність пульсу
1
.
Кисень
2. Зняти мокрий одяг
3. Загорнути в ковдру
4. В/в ізотонічний розчин
5. ЕКГ-контроль Так Ні
Штучна вентиляція дихальним
м
ішком
з киснем • АВС,СЛР, кисень
2. Інтубація трахеї • ЕКГ (швидко)
3.Зняти мокрий одяг
4. Загорнути в ковдру
5. В/в ізотонічний розчин
6. ЕКГ-контроль
•
Фібриляція шлуночків
Н
ЕГАЙНА
ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ
Так Ні
• Продовжити СЛР
1. Дефібриляція 200 Дж • Інтубація трахеї
2. Дефібриляція 300 Дж • В/в ізотонічний розчин NaCl
3. Дефібриляція 360 Дж
Повторювати
дефібриляцію
при відсутності ритму.
Кожного разу після дефібриляції
перевіряти наявність пульсу
НЕГАЙНА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ
• Наявність пульсу
Так Ні
• ШВЛ дихальним мішком з 02 • Продовжити СЛР
1. Інтубація трахеї
2. В/в ізотонічний розчин Na Cl
Тепловий і сонячний удар
Тепловий удар – важкий патологічний стан, обумовлений гострим перегріванням організму, що розвивається в результаті впливу високої температури навколишнього середовища і супроводжується порушенням теплорегуляції. Основною причиною перегрівання є порушення терморегуляції. Нормальне функціонування людського організму можливо при температурі його внутрішніх органів і крові близько 37 ° С, причому коливання температури не повинні перевищувати 1,5 ° С.
Перегрівання організму (гіпертермія) - це стан, що характеризується порушенням теплового балансу.
Основний шлях тепловіддачі при гіпертермії людини - випаровування вологи з поверхні тіла та через дихальні шляхи. Необхідно відзначити, що перегрівання не пов'язане з первинним порушенням функції терморегуляції. Перегрівання організму людини спостерігається на виробництвах з високою температурою навколишнього середовища або в умовах, що утруднюють тепловіддачу з поверхні тіла, а також у районах з жарким кліматом. При високій температурі навколишнього середовища перегріванню організму сприяють зростання теплопродукції, що виникає при м'язовій роботі, особливо в непроникному для водяної пари одязі, висока вологість і погане провітрювання.
В умовах утрудненої тепловіддачі легко перегріваються діти раннього віку, у яких недостатньо сформована система терморегуляції, а також дорослі з порушенням функції потовиділення.
Теплові удари розрізняють:
- Викликані переважним впливом високої температури навколишнього середовища
- Тепловий удар, що виникає внаслідок інтенсивної фізичної роботи навіть у комфортних умовах
- Тепловий удар, викликаний застосуванням міорелаксантів в анестезіологічній практиці («злоякісна гіпертермія»).
Виділяють 4 ступені перегрівання організму (по А.Н. Ажаєву):
- I ступінь (стійке пристосування) - температура навколишнього середовища близько 40 ° С. Тепловіддача здійснюється шляхом випаровування вологи з поверхні тіла і з дихальних шляхів. Вона дорівнює тепловому навантаженню, тому температура тіла при цьому не підвищується. Загальний стан задовільний, скарги зводяться до відчуття тепла, нерідко відчуваються млявість та сонливість, небажання працювати і рухатися.
- II ступінь (часткове пристосування) - температура навколишнього середовища близько 50 ° С. Теплове навантаження не компенсується випаровуванням вологи, і в організмі відбувається накопичення тепла. Температура тіла може досягати 38,5 ° С. Систолічний тиск підвищується на 5-15 мм рт. ст., а діастолічний знижується на 10-20 мм рт. ст. Збільшуються хвилинний і систолічний об’єми серця, легенева вентиляція, кількість поглиненого кисню та виділеної вуглекислоти. Пульс частішає на 40-60 ударів. Спостерігається різка гіперемія шкіри, профузне потовиділення. Характерне відчуття спеки.
- III ступінь (зрив пристосування) - при впливі температури 60 ° С і вище. Температура тіла може досягати 39,5-40 ° С. Систолічний тиск підвищується на 20-30 мм рт. ст., а діастолічний знижується на 30-40 мм рт. ст., може прослуховуватися ефект "незкінченного тону" (нульовий діастолічний тиск). Кількість серцевих скорочень збільшується до 160 ударів / хв., але систолічний об'єм серця зменшується. За рахунок посилення легеневої вентиляції збільшується кількість поглиненого кисню та виділеної вуглекислоти. Шкіра різко гіперемована. Піт стікає краплями. Хворі скаржаться на погіршення самопочуття, відчуття сильної спеки, серцебиття, тиск у скронях і головний біль. Може виникнути збудження, рухове занепокоєння.
- IV ступінь (відсутність пристосування) - це, власне, і є тепловий удар, коли відбувається різке порушення діяльності серцево-судинної і центральної нервової систем.
Треба відзначити, що ступінь тяжкості перегрівання організму залежить не тільки від величини температури навколишнього середовища, але і від тривалості впливу її на організм людини. Таким чином, тепловий удар може виникнути і при температурі до 40 ° С при тривалому перебуванні в цих умовах.
Розвиток теплового удару найбільш очікувано: у працюючих в гарячих цехах при тривалому перебуванні в приміщенні з високою температурою і напруженою фізичною працею; на будівельних майданчиках, при земляних і гірничих роботах, що проводяться у спекотні дні, в місцях з великою вологістю; під час маршів військових підрозділів, що здійснюються в літні дні з повною викладкою, тривалими переходами, особливо в умовах субтропічного і тропічного поясу; під час тривалих туристичних походів за відсутності достатньої тренування у їх учасників.
Перегрівання організму супроводжується посиленим потовиділенням зі значною втратою організмом води і солей, що веде до згущення крові, збільшення її в'язкості, порушення кровообігу і тканинної гіпоксії. Велику роль у патогенезі теплового удару відіграють розлади водно-електролітного балансу через порушення потовиділення і діяльності гіпоталамічного центру терморегуляції.
Часто тепловий удар супроводжується розвитком колапсу. Порушенню кровообігу сприяє токсична дія на міокард надлишку калію в крові, що звільняється з еритроцитів. При тепловому ударі страждає регуляція дихання і функції нирок, різні види обміну (білковий, вуглеводний, жировий). Вражається центральна нервова система з розвитком гіперемії і набряку оболонок і тканини мозку, множинних крововиливів. Також при тепловому ударі відзначають повнокров'я внутрішніх органів, точкові крововиливу в плевру, епікард і ендокард, в слизову оболонку шлунка та кишківника. Нерідко буває набряк легень, дистрофія міокарду.
Клінічна картина теплового удару
Початок гострий, перебіг – швидкий. Іноді клінічна картина нагадує клініку гострого порушення мозкового кровообігу.
По важкості перебігу тепловий удар поділяється на три форми:
Легка форма. Адинамія, головний біль, нудота, прискорене дихання, тахікардія. Температура нормальна або субфебрильна. Шкіра не змінена. Якщо постраждалому максимально швидко створити комфортні умови, то всі симптоми гіпертермії також швидко зникають.
Середня тяжкість. Різка адинамія. Головний біль з нудотою і блюванням, оглушення, невпевненість рухів, короткочасна втрата свідомості (непритомність). Дихання прискорене, тахікардія. Шкіра волога, гіперемована. Потовиділення посилене. Температура тіла 39-40 ° С. Якщо лікувальні заходи розпочато вчасно, то функції організму нормалізуються.
Важка форма. Початок гострий. Свідомість зплутана, аж до оглушення, сопору, коми. Клонічні і тонічні судоми. Психомоторне збудження, марення, галюцинації. Дихання часте, поверхневе, аритмічне. Пульс 120-140 ударів, ниткоподібний. Тони серця глухі. Шкіра гаряча і суха. Температура тіла 41-42 ° С і вище. Анурія. На ЕКГ - ознаки дифузного ураження міокарда. У крові наростає залишковий азот, сечовина і зменшується кількість хлоридів. Летальність при тяжкій формі теплового удару досягає 20-30%.
Найбільш важкі ускладнення теплового удару - синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (тромбогеморагічний синдром), гостра ниркова і печінкова недостатність. В крові відмічаються лейкоцитоз, тромбоцитопенія, гіпофібриногенемія, зниження активності багатьох факторів, що згортають, в сечі - протеїнурія, лейкоцитурія, циліндрурія. Характерним є підвищення активності печінкових ферментів крові. Цереброспінальної рідина зазвичай прозора, тиск її нормальний або підвищений, іноді з плеоцитозом або підвищеним вмістом білка.
При важких формах теплового удару виникає коматозний стан: обличчя стає ціанотичним або блідим, зіниці розширюються і не реагують на світло, шкіра суха, потовиділення відсутнє, дихання часте, поверхневе, іноді нерегулярне. Часто з'являються марення, клонічні судоми, іноді паралічі. Сечовиділення припиняється. Відомі форми теплового удару з переважанням неврологічних симптомів, а також з профузним проносом і блювотою, що нагадують явище гострого гастроентериту. Тепловий удар слід диференціювати від лихоманки інфекційного походження, а виникаючу кому - від інших видів коми.
Невідкладна допомога при тепловому ударі
Будь-яка некерована гіпертермія вимагає негайного лікування, т.к. найменше зволікання може викликати незворотні зміни в структурах головного мозку.
Невідкладна допомога повинна бути спрямована якнайшвидше на охолодження організму. З цією метою використовують як загальну (занурення у ванну з водою 18-20 °, змочування шкіри потерпілого водою кімнатної температури з обдуванням теплим повітрям), так і місцеву гіпотермію (лід на голову, пахвові та пахові області, обтирання губками, змоченими спиртом).
Ввести в / м 1-2 мл 2,5% розчину дипразіна (піпольфену) або 1 мл 0,5% розчину діазепаму (седуксену, реланиума), щоб уникнути м'язової тремтіння при зігріванні (тремтіння може ще більше збільшити гіпертермію).
Ввести в / в 1-2 мл 25% розчину анальгіну
При важкій гіпертермії у потерпілого часто виникає рухове і психічне збудження. Для його купування застосовують літичні суміші (антигістамінний препарат, ненаркотичний анальгетик, седативний препарат, нейролептик), що вводяться внутрішньом'язово: димедрол 1% розчин 1 мл, аміназин 2,5% розчин 1 мл, сульфат магнію 25% розчин 10 мл, промедол 1% розчин 1 мл, сібазон 0,5% розчин 2 мл внутрішньом'язово.
У важких випадках тіопентал-натрій 1% розчин 80 мл внутрішньовенно повільно.
При падінні артеріального тиску внутрішньом'язово і підшкірно вводять 1 мл 1% розчину мезатону і 2 мл кордіаміну, а при розвитку серцевої недостатності - внутрішньовенно повільно 0,5 мл 1% розчину строфантину у 20 мл 20% розчину глюкози.
При виражених ознаках дегідратації проводять регідратацію охолодженими розчинами.
Інгаляція кисню.
Лікування потерпілого повинно проводитися в спеціалізованому лікувальному закладі але заходи, спрямовані на охолодження організму, необхідно починати під час транспортування ураженого.
Сонячний удар
Різновидом теплового удару є сонячний удар, який визначають як патологічний синдром, що проявляється ураженням центральної нервової системи при тривалому впливі прямих сонячних променів на ділянку голови.
Сприяючими факторами є:
психоемоційна напруга;
утруднення тепловіддачі (щільний одяг, перебування в погано вентильованих приміщеннях);
надмірна вага;
куріння;
алкогольна інтоксикація;
ендокринні розлади;
серцево-судинні захворювання;
неврологічні розлади;
вживання деяких лікарських препаратів;
підвищена вологість навколишнього середовища;
вік до 1 року (особливо новонароджені) і люди похилого віку (у малюків природна терморегуляція організму поки не достатньо досконала, а у літніх вона вже функціонує слабо);
Патогенез теплового та сонячного ударів аналогічні, але наслідки такого удару можуть бути дуже серйозними, загрожуючи навіть зупинкою серця. Сонячний удар дуже небезпечний за своїм ступенем впливу, в першу чергу, на нервову систему.
Клінічна картина
Початок зазвичай раптовий, іноді відзначається продромальний період у вигляді м'язових болів, відчуття спраги та ін. Хворий скаржиться на головний біль, загальне нездужання, запаморочення, відчуття розбитості, нудоту, блювання.
Об'єктивно відзначається гіперемія обличчя, задишка, тахікардія, підвищення температури, рясне потовиділення. Іноді можливі носові кровотечі, втрата свідомості, виникнення судомного синдрому.
Виявляються ознаки вогнищевого або дифузного ураження нервової системи: розширення зіниць, зниження кон'юктівальний і корнеальних рефлексів, порушення м'язового тонусу, підвищення або зниження сухожильних рефлексів, патологічні рефлекси, ригідність потиличних м'язів, мимовільні сечовипускання і дефекація. У більш рідкісних випадках розвиваються афазія, дизартрія, тетра-і геміпарези, атаксія. Частими симптомами є також блювання, носові кровотечі, діарея, анурія.
Невідкладна допомога
- Перевести або перенести потерпілого в тінь або прохолодне приміщення з свіжим повітрям і нормальним рівнем вологості (простір повинен бути в найближчому радіусі відкритим, без масового перебування людей);
Обов'язково положити потерпілого;
Ноги слід підняти, підклавши будь-які речі;
Звільнити від верхнього одягу (особливо, що здавлює шию і груди, звільнити від брючного ременя; якщо одяг синтетичний або з щільної тканини його краще зняти зовсім);
Напоїти потерпілого великою кількістю прохолодної води (краще мінеральної) з додаванням цукру і на кінчику чайної ложки солі, або хоча б простою прохолодною водою;
Змочити обличчя холодною водою;
Намочити тканину холодною водою і поплескати по грудях (можна все тіло обливати водою близько 20°С або прийняти ванну з прохолодною водою (18 - 20 ° С));
Прикласти холодний компрес (або пляшку з холодною водою, шматочки льоду) до голови (на лоб і під потилицю);
Звільнити дихальні шляхи від блювотних мас;
Тіло обгорнути мокрим простирадлом або обприскувати холодною водою.
Дати понюхати пари нашатирного спирту (з ватки) або розчину аміаку 10% (при помутнінні свідомості);
Зробити штучне дихання і масаж серця (до появи дихальних рухів, серцевої діяльності (орієнтуватися по пульсу)).
Після перенесеного сонячного удару лікарі, як правило, рекомендують постільний режим протягом декількох днів для відновлення діяльності нервової системи, циркуляції крові, відновлення ряду біохімічних реакцій. Не варто нехтувати даною рекомендацією, інакше ризик повторного подібного стану істотно збільшується.
В п л и в т е п л а