2.Функції політичної психології

1. Пізнавальна (полягає в можливості чітко орієнтуватися в політичному житті та обирати способи своєї діяльності).

2. Адаптаційна (забезпечення пристосування суб'єкта політики (насамперед людини) до навколишнього середовищ). Виокремлюють 3 типи адаптації людини до навколишньої дійсності:

комфорність (сприйняття встановлених порядків);

інноваційність (збереження активності і самостійності людини);

ритуалізм (символічна, некритична позиція людини).

3. Мотиваційна (перенесення політичних цілей і намірів зі сфери свідомості до сфери політичної діяльності, політичної поведінки).

3.Шляхи формування політичної свідомості.

Політична свідомість як не інституціональний елемент політики виконує три найважливіші функції:

• когнітивну (тобто функцію відображення потреби суспільства в постійному оновленні знань для виконання і модифікації функцій політичних суб'єктів);

• комунікативну (тобто функцію забезпечення усвідомленого взаємодії суб'єктів між собою та з інститутами влади);

• ідейну (тобто функцію усвідомлення зацікавленості суб'єктів у набутті та популяризації власного бачення політичного світу).

Політична свідомість, будучи вплетеною в різні види діяльності, внутрішньо структурується, розділяючись на різні елементи і освіти. В даний час вся сукупність духовних утворень, які обслуговують політичну діяльність, в основному досліджується в межах трьох основних структур:

• гносеологічної (когнітивної), яка розкриває відмінності між елементами політичної свідомості з точки зору достовірності відображення ними реальної дійсності. Іншими словами, гносеологічна структура свідомості припускає, що всі погляди суб'єктів розглядаються як знання, з тим або іншим ступенем повноти відображають різні сторони світу політики;

• аксіологічної, що відбиває духовні явища політичної сфери з точки зору їх прийнятності чи неприйнятності для пізнає суб'єкта. Інакше кажучи, в даній структурі політичні уявлення інтерпретуються як різноманітні думки і оцінки, які втілюють ті чи інші ціннісні пріоритети пізнає політику суб'єкта. Тому одні й ті ж інститути, норми, процеси та інші явища одним суб'єктом (наприклад, представником демократичного світогляду) можуть оцінюватися позитивно, а іншим (сповідують інші ідеали та принципи) негативно. Сукупність же розрізняються оцінок і буде заповнювати весь обсяг політичної свідомості;

• соціологічної (функціональної), що характеризує всі елементи політичної свідомості з точки зору займаного ними місця, а також ролі, яку вони відіграють у процесі реалізації духовних явищ на практиці. З одного боку, в рамках даної структури описуються різні форми індивідуального, групового чи масової свідомості, а з іншого - компоненти процесу переміщення змісту мислення людини в сферу практики, а саме: ідеали, принципи, норми, установки, мотиви і т.д. Як найбільш узагальнених елементів політичної свідомості в даному сенсі розглядаються політична ідеологія і політична психологія, кожна з яких грає в політичному житті важливу, надзвичайно складну специфічну роль.

Якщо раніше традиційно вважалася, що політична свідомість "вноситься" в маси спеціальними ідеологічними представниками класу, то це - спрощення. Насправді ж, формування політичної свідомості здійснюється у будь-якого, в тому числі й масового, суб'єкта, або шляхом критичного осмислення соціальної дійсності, поступової раціоналізації чуттєвих уявлень людей, узагальнення наявної у них інформації, або за рахунок усвідомлення мети політичного руху, тобто приєднання до оцінок, що вже сформулювалися, та норм громадянської поведінки, або шляхом емоційного залучення до віри в справедливість тих або інших політичних ідеалів.

Формування політичної свідомості - процес усвідомлення соціальними суб' єктами реалій політичного життя, притаманних їм інтересів і ціннісних орієнтацій. Встановлюються своєрідні межі адекватного відображення політичного буття в свідомості. Якщо повніше та всебічніше відображається в політичній свідомості політичне життя, то повніше й глибше інтереси та ціннісні орієнтації класу, нації, соціальної групи, особи фіксують потреби суспільного прогресу.

Шляхи формування політичної свідомості складні і суперечливі. Було б великим спрощенням вважати, як вважали марксисти, що воно привноситься в маси ідеологічними представниками партії і класу. У дійсності формування політичної свідомості здійснюється в складному процесі критичного осмислення людьми соціальної дійсності, узагальнення та поступової раціоналізації чуттєвих уявлень; усвідомлення цілей партійного чи іншого політичного руху, приєднання до вже сформованим оцінкам і нормам політичного процесу; емоційного прилучення до віри в справедливість тих чи інших політичних ідеалів. Природно, жоден з названих шляхів не гарантує формування політичних поглядів. Це лише передумова для появи здатності здійснювати владно-групову ідентифікацію. Тільки практика може дати відповідь, підніс чи людина свої погляди до рівня політичної свідомості.

Політичне свідомість відкрита для сприйняття різного досвіду, для постійного уточнення оцінок минулого і сьогодення, переінтерпретації різноманітних політичних явищ. Однак політична свідомість не може бути вироблено виключно "книжковим шляхом", без вступу людини в реальні політичні відносини. Політичне мислення - не логічна, не умоглядна форма мислення. Його розвиток залежить не стільки від збільшення спеціальних знань, скільки від різноманітності форм політичної участі громадян у реальних процесах політичної конкуренції. Тому звуження можливостей для участі громадян у здійсненні влади змертвляючи політичну свідомість і одночасно сприяє деградації механізмів влади.