Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Миронюк.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
767 Кб
Скачать
☆

Розділ іі. Експериментальні дослідження

2.1. Електролітичне отримання дрібнодисперсних порошків оксидів металів

На рис. 2.1 приведено схему установки для електролітичного отримання дрібнодисперсних порошків оксидів металів. Вона складається з термоізольованого електролізера. В нашому випадку за малюнком це хімічний стакан об’ємом 1л (1), який знаходиться в термоізольованому корпусі (2), виготовленому з теплоізолюючого матеріалу. Електролізер знаходиться на резистивному нагрівнику (3), який живиться від лабораторного автотрансформатора (ЛАТР) (4).

Рис. 2.1. Схема установки для електролітичного отримання дрібнодисперсних порошків оксидів металів.

В якості резистивного нагрівника використовується лабораторна електрична плитка потужністю 500Вт. Зміна напруги живлення за допомогою ЛАТР дозволяла регулювати температуру електролізера в межах від кімнатної до 1000С (температура контролюється за допомогою термометра (5)). Верхня межа температури обумовлена тим, що в якості розчинника для приготування електроліту використовувалася дистильована вода.

Для живлення електролізера використовувався блок живлення В-24, який давав можливість отримати напругу постійного струму в межах від 0 до 30В (сила струму може змінюватися від 0 до 10А), або напругу змінного струму з цими самими межами. При необхідності можна було використати ще один автотрансформатор (ЛАТР). Сила струму контролювалася за допомогою амперметра, а напруга за допомогою вольтметра з класом точності не нижче 0,5. Установка дозволяла використовувати металеві електроди (6) різних розмірів і форми.

Для реверсування напряму постійного струму використовувався в ручному режимі двохполюсний ключ (при виборі оптимального режиму отримання наночастинок). При використанні відпрацьованого режиму отримання дрібнодисперсних порошків виникла проблема автоматизації режиму реверсування постійного струму. В сучасній апаратурі широко використовуються генератори прямокутних імпульсів виконані на базі таймерів. В якості таймера була вибрана мікросхема КР1006ВИ, або її зарубіжні аналоги (вони доступні і мають невелику вартість).

Дана мікросхема дозволяє формувати імпульси тривалістю від декілька мікросекунд до десятків хвилин . Вона призначена для використання в стабільних датчиках часу, генераторах імпульсів, широтно-імпульсних і фазових модуляторах і перетворювачах сигналів. Принципова схема таймера КР1006ВИ показана на рис. 2.2 а., а її функціональна схема на рис. 2.2 б. Як видно з рис. 2.2б. вона складається з: I – компаратора напруги; II – тригера; III – вихідного підсилювача. Призначення ніжок мікросхеми: 1 – земля; 2 – запуск генератора; 3 – вихід; 4 – переривання роботи; 5 – контроль подільника напруги; 6 – відновлення роботи; 7 – коло розряджання; 8 – живлення (+Uж). Напруга живлення мікросхеми може змінюватися в межах від 4,5 до 16,5 В, а максимальне значення вихідного струму не повинно перевищувати 100 мА.

Рис.2.3. Принципова схема генератора на таймері КР1006ВИ1.

Схема електронного комутатора, зібраного на базі генератора електричних сигналів з використанням таймера КР1006ВИ1, показано на рис. 2.3 . Він створює вихідні імпульси з скважністю Q = 2, тобто тривалість імпульсу дорівнює тривалості паузи між сусідніми імпульсами. Параметри ланцюжка R1 C1 задають частоту генерації. В нашому випадку параметри ланцюжкаR1 C1 можна змінювати для зміни часу реверсування постійного струму, яким живиться електролізер.

Вимірювання рН електроліту на початку і в кінці експерименту здійснювалося за допомогою приладу іонометру И-130м.