- •Фізико-хімічні умови отримання нанокристалів цинк оксиду
- •Розділ і. Літературний огляд
- •1. Методи отримання наноматеріалів
- •1.1. Фізичні та хімічні методи добування наноматеріалів
- •1.2. Дисперсні методи
- •1.2.1 Механічне подрібнення
- •1.3.1 Методи хімічного осадження (співосадження)
- •1.2.2. Механо-хімічний синтез нанокомпозитів і наночастинок
- •1.2.3. Метод розкладу при нагріванні
- •1.3 Конденсаційний і розчинні методи
- •1.4 Добування за допомогою електролізу
- •Розділ іі. Експериментальні дослідження
- •2.1. Електролітичне отримання дрібнодисперсних порошків оксидів металів
- •2.2. Іонометр и-130м
- •Розділ ііі. Результати експериментального дослідження
- •3.1. Процеси, які відбуваються під час електролізу
- •3.2 Хімічні аспекти протікання досліду
- •Висновок
- •Список викоистаних джерел
2.2. Іонометр и-130м
Іонометр (рис. 2.4) призначений для вимірювання активності іонів водню (рН), активності одно- і двовалентних аніонів і катіонів (рХ) і окисно-відновних потенціалів (Eh) у водних розчинах.
Рис. 2.4. Іонометр лабораторний типу И-130м
Прилад застосовується в сільському господарстві, при контролі навколишнього середовища.
Принцип дії іонометрів полягає у вимірюванні активності одно- і двовалентних іонів в розчинах за допомогою електродної системи з іоноселективними вимірювальними електродами і перетворювача. Основні конструктивні елементи іонометрів: перетворювач, штатив, магнітна мішалка.
Перетворювач виконаний в конструктивах УТК. Усередині каркаса розміщена електрична схема, що складається з окремих елементів і функціональних блоків.
Штатив призначений для установки на нім електродів і резервуарів з контрольованим розчином.
Магнітна мішалка призначена для перемішування розчину. До складу мішалки входять: блок управління, блок електромагнітів і магнітна вертушка. Передбачена можливість вимірювання швидкості перемішування розчину і напряму обертання.
Іонометр розрахований для роботи в умовах лабораторій при температурі навколишнього повітря 10...30°С, відносній вологості 30 ... 80%, атмосферному тиску 84…106 кПа, за відсутності вібрації і магнітних полів. Іонометр встановлюють на столі, до якого повинне бути підведене електроживлення. Перетворювач і магнітна мішалка повинні бути ретельно заземлені.Прилад може бути налаштований на скляні твердокамінні електроди.
Спостереження за процесом отримання дрібнодисперсних матеріалів показали, що нова речовина отримується в розчині електроліту, на стінках електролізеру і на електродах. Тому перша серія експериментів була проведена з метою перевірки припущення про однаковість отриманих дрібнодисперсних порошків в об’ємі електроліту, на стінках електролізеру і на електродах. В даному експерименті в якості електродів використали цинкові циліндри висотою 170 мм і діаметром 9,5 мм, а електроліт складався з розчину кухонної солі в дистильованій воді. Концентрація кухонної солі складала 50 мг/л. Піч час експерименту температура електроліту підтримувалася сталою і дорівнювала 82 0С. Електроліз проводився на постійному струмі з реверсування напряму струму через 1 год 15 хв. Густина струму дорівнювала 1,93 А/см2. Тривалість експерименту 8 год. 45 хв.
Розділ ііі. Результати експериментального дослідження
3.1. Процеси, які відбуваються під час електролізу
В хімічний стакан для поміщуються цинкові електроди, які приєднуються до джерела постійної напруги. Після встановлення електродів в електроліт занурюють термометр і вмикають нагрівник. Змінюючи напругу живлення нагрівника добивають, щоб температура електроліту була постійною і складала величину 980 С. Після досягання розчином потрібної температури вмикається струм (рис. 3.1). Майже миттєво з анода починають виділятися бульбашки газу, чого не можна сказати про катод.
Рис 3.1. Початок досліду.
Якщо і далі спостерігати за проходженням процесу, то через 3-5 хвилин стає помітно що розчин мутніє. Чим довше проходить електроліз, тим більш мутним стає розчин, аж до молочно-білого кольору (рис. 3.2).
Після 20-25 хвилин проходження досліду розчин світлішає, а частинки цинк оксиду утворюють агломерації двох видів. Перші більшого об’єму і з менш щільною упаковкою піднімаються вгору. Другі ж навпаки маючи менший розмір і більш щільну упаковку осідають на дні у вигляді осаду.
Рис 3.2.Утворення молочно-білого кольору електроліту.
Після 40 хвилин на дні банки помітні частинки металічногоZn, які не встигли прореагувати з киснем і випали в вигляді осаду. Після 50 хвилин проведення досліду коагулювані наночастинки ZnО досягають розмірів порядку 0,5см. Маючи такий розмір вони перестають збиратись біля поверхні, а циркулюють в об’ємі електроліту, завдяки тепловому руху води (рис. 3.3).
Рис. 3.3. Циркуляція коагулятівZnО.
Після 1 години проведення досліду великі об’єднання наночастинок розпадаються на менші частинки двох типів. Одні осідають на дні, а інші піднялись догори утворивши плівку на поверхні розчину, яка має біло-жовтий колір (рис. 3.4).
Рис. 3.4. Утворення наночастинок двох типів.
В подальшому в розчині спостерігається збільшення кількості осаду в хімічному стакані. Після відстоювання протягом 12год. наночастинки коагулюють і випадають в осад на дні хімічного стакану і електроліт стає досить прозорим (рис. 3.5).
Рис 3.5. Вигляд після відстоювання.
