- •Предмет і задачі психологічної служби в Україні.
- •Специфіка змісту діяльності, завдань та функцій психологічної служби системи освіти.
- •Структура психологічної служби освіти в Україні. Структура психологічної служби системи освіти України
- •Психодіагностична робота практичного психолога.
- •Профілактична робота психолога.
- •Поняття психокорекції, її мета та завдання.
- •Специфіка, мета і завдання психологічного консультування.
- •Специфіка змісту діяльності, завдань та функцій психологічної служби на підприємстві.
- •Просвітницько-пропагандистська робота практичного психолога.
- •Психолого-педагогічний консиліум.
- •Збереження та створення умов для повноцінного розвитку психічного та психологічне здоров’я, як основне з завдань психологічної служби.
Збереження та створення умов для повноцінного розвитку психічного та психологічне здоров’я, як основне з завдань психологічної служби.
Для визначення форм психологічної підтримки необхідно звернутися до розглядання проблеми типового розвитку, та критеріїв психологічного здоров’я.
Для психічного здоров’я характерні – відсутність патології, відсутність симтомів, що перешкоджають адаптації людини в суспільстві. Для психологічного здоров’я – типові наявність певних особистісних характеристик, що дозволяють не лише адаптуватися до суспільства, але й розвиватися, сприяти його розвитку. А альтернативою психологічного здоров’я являється відсутність можливості розвитку в процесі життєдіяльності, нездатність до виконання свого життєвого призначення.
Можна виділити такі рівні психологічного здоров’я:
Найвищій рівень психологічного здоров’я – креативний- до нього належать люди з стійкою адаптацією до середовища, з наявним резервом сили для подолання стресових ситуацій та активним творчим відношенням до реальності, наявністю відтворювальної позиції. Такі особи, зазвичай, не потребують психологічної допомоги.
Середній рівень психологічного здоров’я – адаптивний – до нього належать люди, в цілому адаптовані у соціумі, проте маючі дещо підвищену тривожність. Зазначені особи можуть належати до групи ризику, так як не мають стійкості психологічного здоров’я і можуть бути задіяні в груповій психологічній роботі.
Низький рівень – це дезадаптивний, або асимілятивно- акомодативний. До нього можна віднести осіб з порушенням балансу процесів асиміляції і акомодації і осіб які використовують для вирішення внутрішнього конфлікту або асимілятивні або акумулятивні засоби.
Асимілятивна поведінка характеризується прагненням людини пристосуватися до зовнішніх обставин за рахунок власних бажань та можливостей. ЇЇ неконструктивність виявляється в ригідності та в постійних спробам повністю відповідати бажанням оточення.
Акомодативна поведінка – характеризується активно-нападницькою позицією, намаганнями підпорядкувати оточення своїми потребами. Неконструктивність такої позиції виявляється в негнучкості поведінкових стереотипів, переважанні екстернального локусу контролю, недостатньої критичності. Особи, для яких характерний зазначений тип поведінки, потребують індивідуальної психологічної допомоги.
Таким чином можна дійти до висновків, що в віковому консультуванні необхідно використовувати, як групові, так і індивідуальні методи роботи в залежності від об’єктивних умов (в дитячому садку, школі, вузі..) та рівня психологічного здоров’я.
Чинники ризику порушення психологічного здоров’я.
Умовно чинники порушення психологічного здоров’я можна поділити на: внутрішні чинники (наявність внутрішніх конфліктів, тривожність, депресивність, агресивність, акцентуації характеру) та зовнішні фактори впливу середовища.
Фактори впливу зовнішнього середовища: несприятливі сімейні впливи, несприятливі впливи пов’язні з діяльністю дитячих освітніх закладів, професійною діяльністю, соціально-економічною ситуацією в країні.
Умови формування психологічно здорової особистості:
Одна з найважливіших характеристик здорової людини – стресостійкість: пошук в складній ситуації сили в самій собі внаслідок чого виникають позитивні внутрішні зміни. Тобто, провідною тенденцією психологічного здоров’я в онтогенезі можна назвати поступовий розвиток у дитини стресостійкості.
Стрес, фрустрація, кризи – компоненти критичної ситуації. А поняття критичної ситуації вміщує поняття «життєві події». Життєві події (С.Л. Рубінштейн) – етап життєвого шляху, на якому приймаються важливі рішення. Події можуть бути позитивними та негативними. Критичні ситуації – події, що сприймаються людиною як негативні, як небажанні, перешкоджаючі та небезпечні.
В віковому консультуванні психологічна допомога при критичних ситуаціях розділяться на дві групи:
1. Специфіка психологічної підтримки при переживанні вікових криз: підліткового періоду, молодості, середини життя, старості і інших.
2. Психологічна підтримка людини в складній ситуації (ситуація стресу, фрустрації, конфлікту – складні життєві ситуації).
