1) Чого хоче людина, до чого вона прагне – це питання про установки, бажання, ідеали, інтереси;

2) Що вона може – це питання про можливості, здібності людини;

3) Хто вона, які з його установок закріпились в якості основних особливостей характеру – це питання про характер людини.

Як зазначає М. В. Костицький, існує два напрями використання психологічних знань у кримінальному процесі:

а) безпосередньо самим юристом у процесі здійснення ним своїх повноважень;

б) опосередковано, шляхом залучення до кримінального процесу професійних психологів.

Іншим критерієм для розмежування є суб’єкт використання спеціальних психологічних знань, відповідно до якого формами використання спеціальних психологічних знань є:

1) використання психологічних знань особисто слідчим (прокурором);

2) психологічне консультування фахівців у галузі дитячої чи юнацької психології;

3) участь спеціаліста-психолога при проведенні слідчих дій з неповнолітніми;

4) проведення судово-психологічної експертизи неповнолітніх.

Використання психологічних знань слідчим (прокурором) є безпосередньою формою використання спеціальних психологічних знань. Консультація, участь спеціаліста та проведення експертизи відносяться до опосередкованих форм використання психологічних знань. Хоча тут є певні проблеми і застереження. Участь спеціаліста, проведення експертизи та консультація передбачені та врегульовані Кримінальним - Процесуальним Кодексом України.

2. Форми використання спеціальних психологічних знань

Консультант – це обізнана в певній галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо особа, яка, на відміну від експерта і спеціаліста, не має чіткого процесуального статусу, але застосовує свої спеціальні знання для роз’яснення слідчому і суду фактів і обставин, що мають значення у справі і відносяться до тієї сфери наукової чи практичної діяльності, в якій консультант є професіоналом.

Психологічна консультація – це спеціальна психологічна діяльність, яку здійснює професійний психолог, у наданні практичної та інформаційної допомоги органу розслідування, спрямована на встановлення істини в справі та всіх обставин, що підлягають доказуванню в справі та є необхідними для прийняття правильного рішення.

Консультування як одна з форм використання спеціальних психологічних знань може бути використано ще на етапі перевірки заяв і повідомлень про злочин, які надходять від неповнолітніх (через низький розвиток правосвідомості, моральних цінностей деякі неповнолітні з мотивів помсти чи інших мотивів можуть зводити наклеп чи на своїх друзів, чи дорослих, які тим чи іншим чином образили їх).

Психологічна консультація допоможе слідчому у з’ясуванні основних досягнень у галузі, дитячої психології, типології неповнолітніх, специфічних проявів поведінки певних типів, вікових особливостей психічного розвитку особи, особливостей її пізнавальних, вольових, емоційних процесів.

В якості консультанта психолог може надавати допомогу слідчому при підготовці до проведення різних слідчих дій за участю неповнолітніх. Звичайно, ця допомога має непроцесуальний характер, але вона може допомогти у виявленні доказів у справі. Хоч недопустимо, щоб слідчий та психолог разом розробляли тактику проведення слідчої дії за участі підлітка. Слідчий, отримавши від психолога необхідну інформацію, самостійно розробляє тактичні прийоми кожної слідчої дії. Він також може звернутися до психолога для отримання інформації про вікові психологічні особливості неповнолітніх певного віку, їх виплив на протиправну поведінку підлітків. Консультант-психолог може порекомендувати слідчому зібрати додаткові відомості про неповнолітнього, застосувати певний вид психологічного впливу на останнього з метою налагодження психологічного контакту та отримання правдивих свідчень.

Психолог може допомогти слідчому у виборі часу і місця проведення слідчої дії з неповнолітніми, зокрема тими, котрі перенесли страх, стан афекту тощо. Консультант-психолог може визначити можливості підлітка правильно орієнтуватися в часі, давати оцінку його психологічному стану в момент сприйняття злочину, вивчити фактори, що перешкоджали правильному сприйняттю.

Консультант може брати участь у розробці соціально-психологічного портрету осіб, що вчинили злочин, надавати допомогу у забезпеченні цілеспрямованого розшуку (фахівець у галузі психології за певних умов може встановити, чи злочин вчинено неповнолітньою особою, що значно звузить коло можливих підозрюваних, і, відповідно, покращить динаміку розслідування злочину).

Консультація фахівця-психолога може допомогти слідчому у призначенні судово-психологічної експертизи неповнолітнього, правильно сформулювати запитання до експерта тощо і уникнути тим самим питань, які мають юридичний зміст і відповіді на які повинні даватися саме слідчим тощо.

За допомогою психолога слідчий має можливість отримати загальне уявлення про рівень розвитку неповнолітнього, його інтереси тощо. Це є важливою інформацією для розроблення тактичних прийомів проведення слідчих дій за їх участю.

Ми погоджуємося з думкою В. Я. Марчака про те, що консультація-роз’яснення професійного психолога-консультанта з приводу питань, що мають важливе значення в справі, повинна бути проведена офіційно та долучена до кримінальної справи перед тими питаннями, які потребують спеціального роз’яснення. Це може бути здійснено шляхом допиту консультанта-психолога або направлення запиту до відповідних установ.

Таким чином, залучення консультанта компенсує недостатню обізнаність і компетентність слідчого чи прокурора у галузі психології, дозволить вивчити справу з різних позицій та прийняти адекватне рішення. Отже, підставою для залучення консультанта-психолога при розслідуванні справ за участю неповнолітніх є потреба слідчого, прокурора отримати інформацію щодо обставин та фактів, які відносяться до сфери психології неповнолітніх. Перевага такого консультування полягає в тому, що дані особи можуть оперативно отримати кваліфіковану допомогу від фахівця.

Спеціаліст. Спеціалістом-психологом у кримінальному процесі визнається будь-яка незацікавлена в результаті справи особа, яка володіє необхідними спеціальними знаннями в галузі психології або уміннями і навичками у визначеній галузі діяльності. Участь психолога в розслідуванні злочинів в якості спеціаліста передбачена чинним кримінально-процесуальним законодавством України (стаття 71 Кримінально-процесуального кодексу України). Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги ( фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

Основною причиною відсутності психолога як спеціаліста при розслідуванні злочинів, вчинених неповнолітніми є ігнорування протягом тривалого часу можливості використання психологічних знань. Ще Постановою ЦК ВКП(б) “Про педологічні перекручення в системі Наркомосвіти” від 4 липня 1936 року було фактично заборонено будь-які психологічні дослідження неповнолітніх. Вони були оголошені антимарксиськими, буржуазною псевдонаукою. Серед багатьох наслідків заборони проведення психологічних досліджень – введення до Кримінально-процесуального кодексу УРСР 28.12.1960 року педагога як спеціаліста у сфері психології неповнолітніх. І сьогодні можна почути висловлювання, в яких йде мова про те, що присутність психолога може зашкодити проведенню слідчої дії; виявити і припинити недопустимий психологічний тиск; викрити незаконні дії слідчого і таке інше. Часто слідчий сумніваються в тому, що використання психологічних знань може швидко і оперативно допомогти у розслідуванні, хоча ніколи не намагалися залучати психологів. Крім того, не всі знають можливості психології. Страх перед незнайомим, таким, що не може бути під контролем, змушує відмовитися від використання спеціальних психологічних знань.

Також ст. 227 КПК передбачає участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи. (ч. 2. ст.227 КПК) до початку слідчої (розшукової) дії законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі.

Психолог може допомогти у висуненні версій з приводу способу вчинення злочину, суб’єкту злочину (вчинений злочин неповнолітнім чи дорослою людиною) тощо.

В якості спеціаліста психолог може бути запрошений до участі у допиті неповнолітнього. Він, беручи участь у даній слідчій дії, повинен своїми знаннями в галузі психології сприяти слідчому в отриманні повних і правдивих показань. Психолог може сприяти встановленню психологічного контакту слідчим з допитуваним неповнолітнім.

При поведенні будь-яких слідчих (розшукових) дій, передбачених КПК, за участю малолітньої або неповнолітньої особи, слідчим чи прокурором забезпечується обов’язкова участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності-лікаря.

Як законні представники до участі в допиті можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності-опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній.

Стосовно малолітніх поняття “педагог” включає також і вихователів дитячих дошкільних установ.

Кримінальний процесуальний закон чітко не регламентує права та обов’язки педагога або психолога. Уявляється, що вони виступають у такому випадку як спеціалісти. Педагог повинен займатися вихованням і навчанням малолітніх або неповнолітніх такого ж віку, що і дитина, яка бере участь у слідчій дії. Психолог має бути фахівцем у галузі дитячої та юнацької психології. Завдання педагога та психолога допомогти слідчому встановити психологічний контакт із неповнолітнім, виробити правильну тактику проведення слідчої дії, сформулювати, якщо це необхідно, запитання з урахуванням дитячої психіки. Для цього педагог або психолог може бути ознайомлений із деякими обставинами кримінального провадження, даними про особу неповнолітнього, про його ставлення до підозрюваного, потерпілого, про подію кримінального правопорушення тощо.

Педагог може бути викликаний через адміністрацію школи або дитячої дошкільної установи в порядку, передбаченому гл.11 КПК.

Під необхідними випадками, які потребують участі лікаря при проведенні слідчої (розшукової) дії за участю малолітньої або неповнолітньої особи, слід розуміти випадки, коли є дані про відсталість дитини, психічне захворювання, хворобливий стан, тощо.

По-перше, психолог – фахівець, який професійно вивчає психічні процеси, що відбуваються у свідомості людини, зокрема неповнолітнього. Психолог зможе допомогти слідчому виявити особливості характеру і поведінки підлітка, які зумовлені його фізичним і психічним формуванням (гіперболізм, імпульсивність, наявність комплексів, схильність до фантазування, конформізм тощо).

По-друге, психолог може допомогти налагодити психологічний контакт між слідчим і неповнолітнім шляхом спілкування з обома. Головним завданням фахівця при цьому є створення уявного образу рівності учасників слідчої дії через модель “круглого столу”. Необхідність таких дій психолога викликана сформованим у суспільстві стереотипом, що допитувана в якості підозрюваного чи обвинуваченого особа, за переконанням слідчого, завжди винна.

По-третє, психолог може захищати неповнолітнього від відкритого і прихованого психологічного тиску, який може чинити слідчий, оскільки неповністю сформована психіка неповнолітнього є вразливою до різного роду тисків. А це може вплинути на правдивість свідчень допитуваного.

Для реагування на такі порушення психологу варто було б надати право робити зауваження щодо тактики чи тиску слідчого на неповнолітнього з подальшою їх фіксацією у протоколі допиту. Це є однією з гарантій захисту прав допитуваного неповнолітнього і може служити підставою для притягнення до відповідальності слідчого, інколи навіть і кримінальної (ст. 373, 374 Кримінального кодексу України).