2) Експертиза особистих властивостей, основних мотивiв поведiнки, закрiплених у життєдiяльностi суб’єкта, та рівня його інтелектуального розвитку

Вивчення злочину в кримiнальному процесi передбачає аналiз як об’єктивної, так i суб’єктивної сторони злочинної поведiнки. При цьому пiд суб’єктивною стороною мається на увазi визначення особою характеру ситуацiї i сутностi своїх дiянь. Часто у свiдомостi суб’єкта злочинної дiяльностi суб’єктивне значення ситуацiї злочину не збiгається з її змiстом або ж значно рiзниться вiд нього, відіграючи при цьому роль вирішального чинника у виборi альтернатив поведiнки.

У психологiї термiни „суб’єктивна оцiнка”, „суб’єктивне значення ситуацiї” та інші подібні об’єднуються узагальненим, досить широким поняттям „суб’єктивний свiт особистостi”, що загалом характеризує особливості перебігу пізнавальних (відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, уваги) та емоційно-вольових процесів (емоцій, почуттів, переживань, вольової регуляції поведінки), темпераментні та характерологічні властивості та якості, а також ставлення особи до себе, до iнших людей, до суспiльства загалом, її спрямованість (мотиви, цілі і цінності, установки та ін.). Юридичні поняття „суб’єкт” i „суб’єктивна сторона злочину” у психологiчнiй iнтерпретацiї i означають експертизу особливостей суб’єктивного світу особистості.

При її призначеннi перед експертами-психологами можуть бути поставленi такi питання:

1) якi індивідуально-психологічні особливостi особи, що пiдлягає експертизi, та як вони могли проявитися в конкретному протиправному вчинку;

2) чи не суперечать протиправнi (злочиннi) дiї особи, що пiдлягає експертизi, основним рисам її характеру;

3) чи здатен підекспертний, враховуючи рiвень його розумового розвитку i стан психiчних пiзнавальних процесiв, правильно розумiти значення своїх дiй, їх наслiдкiв i давати щодо них достовірні свідчення;

4) якi риси характеру особи, що пiдлягає експертизi, могли б позначитися на характерi її свiдчень; чи властиві їй підвищена навіюваність та схильність до фантазування;

5) чи може особа, яка пiдлягає експертизi, враховуючи її індивідуально-психологічні особливостi, рiвень розвитку пiзнавальної сфери, правильно сприймати та оцінювати виявленi у справi факти (або здiйснюванi з нею дiї).

Експертиза особистих властивостей, основних мотивiв поведiнки, закрiплених у життєдiяльностi суб’єкта, та рівня його інтелектуального розвитку тiсно пов’язана з відповіддю на запитання щодо наявностi у пiдозрюваного, звинувачуваного на момент вчинення протиправної дiї особливого емоцiйного стану, зокрема, стану фiзiологiчного афекту; встановлення деяких індивідуально-психологічних дозволяє більш точно визначати специфіку емоцiйних станiв у зв’язку з встановленням нездатностi потерпiлої особи чинити опiр у момент вчинення з нею насильницьких дiй.

3) Експертиза особливих емоційних станів

У чинному законодавствi серед обставин, що пом’якшують покарання, зазначається стан сильного душевного хвилювання. У юридичнiй практицi поняття „сильне душевне хвилювання” досить часто ототожнюється з психологiчним поняттям „фiзiологiчний афект”, але таке ототожнення неправомiрне. Поняття „сильного душевного хвилювання” та „фiзiологiчного афекту” не просто належать до рiзних дисциплiн – юриспруденцiї і психологiї, але перше є ширшим за обсягом. Питання щодо сильного душевного хвилювання, що його часто ставлять експертам-психологам, не входить до їх компетенцiї i як таке має вiдхилятися. Стан сильного душевного хвилювання може бути кваліфікований лише юридичними органами, але на основi експертно-психологічного висновку про те, що в момент вчинення злочину звинувачуваний перебував у станi емоцiйного збудження, яке досягло ступеня фізіологічного афекту.

При призначеннi судово-психологiчної експертизи, пов’язаної з особливостями перебігу емоційних станів у кримiнальних ситуаціях, у тому числі афективними делiктами, можна формулювати такi запитання:

1) яка психологiчна характеристика емоцiйного стану підекспертного в перiод, що передував вчиненому;

2) яким чином емоційний стан i почуття особи, яка пiдлягає експертизi, вплинули на її поведiнку в дослiджуванiй ситуацiї;

3) чи не виявляє особа, яка пiдлягає експертизi, особистісних рис, котрі стали однiєю з умов виникнення у неї надзвичайного емоцiйного стану, що вплинув на її поведiнку в дослiджуванiй у справi ситуацiї;

4) чи не виявляє особа, яка пiдлягає експертизi, особистісних рис, що стали, враховуючи ситуацiю, однiєю з умов виникнення у неї стану фiзiологiчного афекту;

5) чи не був обвинувачений у момент вчинення iнкримiнованих йому дiй у станi фiзiологiчного афекту;

6) яким чином емоційний стан підекспертного в перiод дослiджуваної у справi ситуацiї мiг позначитися на сприйняттi ним криміногенної ситуації;

7) яким чином емоційний стан підекспертного мiг позначитися на його свiдченнях.