2.4 Збирання фольклору

Цікавою роботою для гуртківців (особливо сільських шкіл) є робота над діалектним матеріалом. Вона загострює увагу до норм літературної мови, сприяє піднесенню культури усного та писемного мовлення гуртківців.

Досить важливим у цьому плані є укладання словника місцевої говірки. Цим займаються насамперед члени літературного гуртка, відповідно підготовлені й проінструктовані. На одному із засідань, присвяченому питанню збирання діалектної лексики, керівник ознайомлює гуртківців з історією їх місцевості, вказує на основні відмінності між літературною мовою і місцевою говіркою, пояснює причини розходжень. Він же ставить перед гуртківцями завдання записати характерні для місцевої говірки слова й укласти словник.

Збирання діалектного матеріалу треба починати із запису лексики, найбільш доступної для гуртківців (діалектизми на означення виробничої діяльності людей, слова, що характеризують суспільні відносини тощо). Учні, записуючи слова, повинні стежити за тим, щоб бук ви відповідали звукам вимови інформаторів. Крім того. всі діалектизми слід подавати в реченнях і обов'язком'. ставити наголоси в них.

На одне заняття виділяється не більше двох-трьох тем, за кожною темою закріплюються три-п'ять гуртківців, то дозволяє уникнути помилок, неточностей у записі.

Коли матеріалу збереться багато, гуртківці приступають до написання словникових статей. У них слова записують у початковій формі за нормами українського правопису, в дужках діалектизм подають так, як він звучній у говірці (добре було б подавати фонетичною транскрипцією); обов'язковим є наголос, коли слово має два або більше складів; далі йде літературний відповідник чи пояснення значення слова, нарешті, приклад - речення, в якому виступає слово-діалектизм. Якщо слово має кілька значень, вони всі фіксуються з відповідним роз'ясненням, коли з діалектним словом виступає фразеологізм, фіксується також і він.

Робота над діалектним матеріалом вносить багато цікавого й цінного в заняття літературного гуртка, розвиває в гуртківців дослідницькі навички, поглиблює їхні знання з літератури та мови.

Один-два рази на рік керівник організовує для гуртківців екскурсію пізнавального характеру з метою збагатити їхній словник термінологічною чи професійно-виробничою лексикою. Екскурсію організовують у бібліотеки, друкарні, радіовузла або телебачення.

Екскурсії як вид позашкільної роботи недуже поширені, хоч вони потрібні для збагачення життєвих вражень гуртківців, розвитку вміння спостерігати, вивчати і точно називати побачене.

2.5 Шкільний літературний музей

На екскурсіях в літературні музеї вивчаються й поглиблюються окремі програмові теми. Це своєрідні уроки, що винесені за межі класу. Можна практикувати поїздки або походи по літературних місцях, пов'язаних з творчістю якогось одного або кількох письменників. Найчастіше їх бажано проводити у канікулярний час. Можна виготовити спеціальний стенд - “Наша область у художній літературі", або «Наше місто у художній літературі». З метою активізації проведення різноманітних позакласних заходів, велику роль відіграють шкільні літературні музеї. Для їх створення не треба великих матеріальних затрат. Такі музеї можна організувати в школах, місцезнаходження яких пов'язане з перебуванням митців слова і є отчою землею для них (м. Новоград-Волинський - Леся Українка, с. Романівка Попільнянського району - Максим Рильський, с. Верхівня Ружинського району - Оноре де Бальзак, м. Житомир - В.Г. Короленко, Василь Земляк, Борис Тен, Ю. Крашевський та ін.). Учнівський колектив повинен створювати музей своїми руками. У таких музеях проводяться літературні читання, учнівські літературно-творчі конкурси, книжкові виставки, зустрічі з письменниками і діячами мистецтва, випускаються шкільні літературні газети і журнали тощо.