- •1.Предмет і методологія теорії держави та права.
- •2.Функції теорії держави та права
- •3.Система юридичних наук і місце в ній теорії держави та права
- •4.Значення вивчення теорії держави та права для підготовки фахівців права
- •5.Основні теорії походження держави і права
- •6.Загальні закономірності виникнення держави і права
- •7.Типи держав: формаційний та цивілізаційний підходи
- •8.Ознаки держави, що відрізняють її від організації первісного суспільства.
- •9.Ознаки права, що відрізняють його від соціальних норм первісної общини.
- •10.Поняття та ознаки держави.
- •11.Право і держава: аспекти співвідношення
- •12.Сутність і соціальне призначення держави.
- •13.Шляхи виникнення держави (східний, західний)
- •14.Поняття та класифікація функції держави.
- •15.Внутрішні функції держави: поняття та зміст
- •16.Зовнішні функції держави: поняття та зміст
- •17.Форми і методи здійснення функцій держави.
- •18. Політична і державна влада: поняття та аспекти співвідношення.
- •19. Політична система суспільства: поняття, структура, функції.
- •20. Місце і роль держав в політичній системі.
- •21. Поняття та елементи форми держави.
- •22. Поняття та види форми правління.
- •23. Поняття та види форми державного устрою.
- •24. Поняття та види державно-правового режиму.
- •25. Механізм держави: поняття, ознаки та принципи функціонування.
- •26. Поняття та структура державного апарату.
- •27. Принципи організації та функціонування апарату держави.
- •28. Поняття та ознаки органів держави.
- •29. Види органів держави.
- •30. Основні напрями удосконалення державного апарату України.
- •31. Основні положення концепції правової держави.
- •32. Громадське суспільство: поняття, ознаки, структура.
- •33. Основні ідеї марксистського вчення про державу.
- •34. Доктрина держави загального добробуту.
- •35. Основні положення теорії плюралістичної демократії.
- •36. Теорія еліт та елітарної демократії.
- •37. Поняття та види державної дисципліни.
- •38. Сучасні концепції право розуміння.
- •39. Поняття та ознаки права у його нормативному розумінні.
- •40. Принципи права їх види та характеристика.
- •41. Поняття та види функцій права.
- •42. Аксіологічне право розуміння.
- •44. Поняття і види форм (джерел) права.
- •45. Поняття, ознаки та види соціальних норм.
- •46. Поняття та ознаки норми права.
- •47. Структура норми права.
- •48. Види норм права.
- •49. Норма права і стаття нормативно-правового акта.
- •50. Співвідношення норм права та норм моралі.
- •51. Право, економіка, політика: взаємозв’язок і взаємодія.
- •52. Поняття, ознаки та структура системи права
- •53. Характеристика елементів системи права.
- •54. Поняття, ознаки та структура системи законодавства.
- •55. Співвідношення системи права та системи законодавства.
- •56. Правотворчість: поняття, функції, принципи.
- •57. Стадії правотворчого процесу.
- •58. Поняття та ознаки нормативно-правового акта. Види нпа.
- •60. Підзаконні нормативно-правові акти.
- •61. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •62. Дія нормативно-правових актів у просторі та по колу осіб.
- •63. Нормотворча техніка(нт): поняття, елементи, види.
- •64. Поняття систематизації нпа.
- •65. Види (форми) систематизації нпа.
- •66. Поняття та класифікація юридичних колізій. Колізії в законодавстві.
- •67.Способи зменшення колізій в законодавстві.
- •68.Поняття та ознаки правовідносин.
- •69.Види правовідносин.
- •70.Суб’єкти правовідносин, їх види. Правосуб’єктність.
- •71.Поняття і види об’єктів правовідносин
- •72.Суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів права, їх структура.
- •73.Поняття та класифікація юридичних фактів.
- •74.Правова поведінка: поняття, ознаки.
- •75.Види правової поведінки.
- •76.Правомірна поведінка: поняття та ознаки.
- •77.Види правомірної поведінки.
- •78.Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •79.Причини правопорушень та шляхи їх подолання в Україні.
- •80.Юридичний склад правопорушення
- •81.Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •82.Підстави притягнення до юридичної відповідальності.
- •83.Звільнення від юридичної відповідальності та обставини, що її виключають.
- •84.Види юридичної відповідальності.
- •85.Цілі, функції та принципи юридичної відповідальності.
- •86.Поняття і форми реалізації права.
- •87.Застосування норм права як особлива форма їх реалізації
- •88.Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •90.Поняття та види правозастосовчих актів.
- •91.Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення.
- •92.Правові обмеження, стимули та заохочення.
- •93. Поняття тлумачення норм права.
10.Поняття та ознаки держави.
Держава – це особлива політична організація публічної влади, яка виражає інтереси окремої соц. групи, має свою територію, суверенітет, видає закони, стягує податки з метою нормального функціонування суспільства і виступає як суб’єкт міжнародних відносин. Ознаки держави:
1) наявність апарату публічної влади (апарат примусу та управління);
2) територія – це та частина суші, внутрішні моря, озера, які знаходяться в межах держкордону. До держтериторії відносять морські, космічні, повітряні апарати, а також земельні ділянки, які держава купила на території інших країн і розмістила там дипломатичні представництва і консульства;
3) суверенітет – одна з головних ознак, бо хоча б часткова втрата суверенітету веде до зникнення держави. Суверенітет передбачає незалежність у вирішенні питань внутрішньої і зовн. політики; 4) законодавство: лише держвладі належить право приймати закони, які є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами суспільних відносин. Закони забезпечується держ. примусом та гарантією. Норми права, які містяться в законі діють в межах території держави і розповсюджуються на всіх суб’єктів: громадян, осіб без громадянства, іноземців, представників держвлади, представників іноземних організацій; 5) податкова система: держава стягує податки з усіх громадян, підприємств, які є на її території. Використовуються податки на утримання держапарату, розвитку і реалізації загальнонац. програм, утримання і захисту верств населення, які потребують соц. захисту. До другорядних ознак держави можна віднести назву, мову, грошову одиницю, держ. символіку, географічне положення. Таким чином, державу можна визначити як територіальну суверенну організацію публічної влади, що має спеціальний апарат управління та примусу. культурно-виховна, охоронна тощо).
11.Право і держава: аспекти співвідношення
Держава і право загалом – це різні за своєю сутністю і призначенням утворення, що функціонують в реальному житті як однопорядкові за значущістю, взаємопов’язані суспільні явища. Проте, у юридичній науці, в залежності від ступеню присутності «держави у праві» (або «права у державі»), вирізняються два традиційні підходи щодо співвідношення цих категорій. Перший – етатичний – побудований на пріоритеті держави над правом; соціальна роль права визначається (обмежується) державою в ході виконання нею правотворчої та правозастосовчої функцій. Вважається, що функціонально активного (відокремленого) права, як такого, не існує, право виступає як особливий атрибут держави, обов’язкова складова державної влади. Другий підхід закріпився в руслі природно правових поглядів. На думку прихильників «школи природного права», праву належить перевага перед державою, оскільки воно виникло раніше держави і спонукало її появу. Сама ж держава є лише (принаймні має бути) інституційною формою функціонування права. Можна зазначити, що соціальне призначення права щодо держави проявляється як підстава та засіб реалізації державної політики. Ефективно реалізовані функції права сприяють встановленню та охороні режимів законності і правопорядку, надають правової форми процесу організації і діяльності державних органів, установ, їх посадових осіб; функціонально активне право слугує еталоном міри свободи людини та громадянина, визначає взаємні з державою права та обов’язки. Тому сучасною наукою розроблено третій підхід, що дозволяє інтегрувати усі погляди і одночасно уникнути крайнощів в оцінці функціонального апарату держави та права. Відповідно до цього, рольовий зв’язок між наведеними формами організації суспільних відносин виглядає більш складним і носить характер двосторонньої залежності: держава знаходить у праві порядок, а право в державі – владу, яку воно легітимує. Звідси, виконувані функції права є знаряддям (інструментом) діяльності держави, а держава – організаційно рушійною силою та гарантом функціонування права. Виконуючи роль (генеральну функцію) форм організації суспільних відносин, ці явища несуть в собі протиріччя розвитку самого суспільства: держава – рухомість, мінливість, динамізм; право – стійкість, консерватизм, стабільність. Якщо право, виконуючи охоронну, обмежувальну чи культурно історичну функції, відображує нормативні, стабілізаційні основи життя суспільства, то держава виступає як інститут влади, що втілює у життя встановлені нормативи за допомогою правотворчої, правоохоронної чи управлінської функції способом, формою та методами відповідно до конкретних історичних умов і рівня розвитку суспільства. Дійсно, право є важелем стабільного функціонування державного механізму, його стримуючою силою, водночас держава здатна щоразу, як це стає необхідним, задавати русло праву, стимулювати його до функціональної активності. Із наведеного чітко спостерігається спільність держави та права – їх діалектичний взаємозв’язок та обумовленість.