У разі гострого перебігу переважають ознаки розм’якшення (остеомаляції) і деформації

Розм’якшення кісток черепа спричинює деформації (плоска потилиця, аси­метрії). Пізне закриття великого тім’ячка. Одночасно з розм’якшенням кісток черепа збільшуються лобові і тім’яні горби, внаслідок чого голова набуває квадратної форми. Зуби прорізуються пізно, спостерігають схильність до карієсу, що зумовлюється дефектами емалі.

Розм’якшення ребер спричинює появу бічних здавлень, посилює кривизну ключиць. З’являється деформація грудної клітки — поперечне заглиблення (борозна Гаррісона), розмішене відповідно до лінії прикріплення діафрагми. Передня частина грудної клітки разом із грудниною може виступати вперед у вигляді курячої грудної клітки або корабельного кіля. У разі здавлювання мечоподібного відростка утворюються “груди шевця”.

Підгострого — розростання кісткової тканини (остеоїдна гіперплазія).

На грудній клітці в місцях з’єднання кісткової і хрящової частин ребер утворюються стовщення — “браслетки”.

У дітей віком після 6—8 міс. з’являються деформації кінцівок: рахітичні “браслетки”, “нитки перлів”, зумовлені стовщенням епіфізів кісток; викривлення довгих кісток (найчастіше нижніх кінцівок) — О-подібні та Х-подібні ноги;

деформація кісток таза (у разі тяжких форм) — плоский рахітичний таз. Виникає розхитаність суглобів, збільшується кількість рухів у них (через гіпотонію м’язів) — діти можуть закидати ногу до обличчя, за голову. Збільшується живіт — жаб’ячий (гіпотонія м’язів живота). Діти, хворі на рахіт, пізніше починають сидіти, стояти, ходити.

У період реконвалесценції основні симптоми рахіту затихають — відновлюється функція нервової системи, ущільнюються кістки, зменшується деформація їх, нормалізуються обмінні процеси.

У віці 2—3 роки після перенесеного рахіту середньої тяжкості або тяжкого ступеня в дитини спостерігають залишкові явища — деформації кісток, збільшені печінка і селезінка.

Лікування.

Неспецифічне.

1. Потрібно виявити і по можливості усунути причину дефіциту вітаміну Д.

2. Важливе значення має грудне вигодовування, а за його відсутності потрібно застосовувати адаптовані суміші.

3. Для підгодовування призначати овочеве пюре, овочевий суп, м’ясні страви, жовток, соки.

4. Необхідно дотримуватись режиму дня та санітарно-гігієнічного режиму.

5. Через 2 тиж. після початку специфічного лікування призначають лікувальні ванни (хвойні, соляні, трав’яні), масаж, ЛФК.

Специфічне.

1. Призначають препарати вітаміну Д по 2000—5000 МО на добу протягом 30—45 днів залежно від ступеня тяжкості рахітичного процесу

2. Після досягнення терапевтичного ефекту лікувальну дозу вітаміну Д замінюють на профілактичну (500 МО на добу), яку дитина отримує протягом перших З років життя.

3. Немовлятам, хворим на гіпокальціємічний рахіт (виражені остеомаляція, викривлення кінцівок тощо), призначають препарати кальцію протягом 2—3 тиж.

Профілактика.

Антенатальна профілактика

Неспецифічна.

Головним чином — це заходи, які забезпечують нормальний перебіг вагітності. Вагітна повинна багато часу перебувати на свіжому повітрі, раціонально харчуватися: вживати оптимальну кількість білка (по 2 г/кг маси тіла), овочі, фрукти, вітаміни.

Специфічна.

Здоровим вагітним вітамін Д, призначають із 28—32-го тижня вагітності по 500 МО щодня.

Постнатальна профілактика

Неспецифічна.

1. Організація правильного харчування з перших днів життя дитини. Оптимальним для дитини грудного віку є природне вигодовування. Жінкам, які годують грудьми, для забезпечення дитини вітамінами необхідно з перших днів після пологів регулярно призначати полівітамінні препарати і відеїн-3 по 1000 МО на добу.

2. Дітям, які перебувають на грудному вигодовуванні, з 5-місячного віку рекомендують фруктові соки, фруктове пюре, кефір, з 6-місячного — овочеве пюре, із 7-місячного — пюре із сиру, вівсяну або гречану кашу, з 8-місячного — 1/4 жовтка курячого яйця, з 9-місячного — м’ясо-овочеве пюре.

3. Важливе значення має правильний догляд за дитиною, тривале перебування на свіжому повітрі, рухова активність, масаж, гімнастика, гігієнічні ванни.

Специфічна препарати віт Д(відеїн, відехол, аквадетрім, холекальциферол)

1. Препарати вітаміну Д призначають у дозі 500 МО на добу з 2 міс життя протягом 3х років(крім літніх місяців)

2. 2, 6, 10 міс по 2000 МО на протязі 30 днів (устарело)

Для профілактики рахіту в дітей із групи ризику(недоношені) призначають препарати вітаміну Д з 2—3-го тижня життя по 500 МО на добу протягом 2—3 років з можливими перервами влітку (травень—серпень).

Дітям також показані курси полівітамінних препаратів, що містять аскорбінову кислоту, вітаміни групи В.

ГІПЕРВІТАМІНОЗ Д

Причини:

1. Передозування віт Д

2. Висока чутливість до препаратів відбувається на тлі алергійного або ексудативно-катарального діатезу, медикаментозної алергії.

3. Штучне вигодовування

Симптомами гіпервітамінозу Д є погіршення апетиту, нестійкі випорожнення, спрага, полиурия, часом нудота, блювання, розлади терморегуляції, судоми.

Діагностика:

Проба Сулковича( Са в сечі) - позитивна (гиперкальціурія)

Лікування: необхідно припинити приймання вітаміну Д ₃, провести дезінтоксикацію організму.

СПАЗМОФІЛІЯ (ГІПОКАЛЬЦІЄМІЧНИЙ СИНДРОМ) виникає внаслідок різкого зниження рівня іонізованого кальцію сироватці крові (гіпокальціємія) і характеризується підвищенням нервово-м’язової збудливості та схильністю до розвитку судомних нападів .

Хворіють переважно діти віком від 6 до 18 міс., в основному на початку весни, які хворіють на рахіт.

Клінічна картина. Видокремлюють дві форми клінічного перебігу спазмофілії: латентна (прихована) і маніфестна (явна).

Для латентної спазмофілії характерні такі симптоми:

а)Хвостека — унаслідок легкого постукування по щоці пальцем у ділянці між виличною дугою і кутом рота відбувається скорочення мімічних м’язів відповідного боку;

б)Труссо — унаслідок стискання плечового нерва (можна манжеткою для вимірювання АТ) через 3—5 хв кисть набуває положення “руки акушера”;

в)Маслова — нанесення легкого уколу в шкіру хворої дитини зумовлює зупинку дихання на висоті вдиху, у здорової дитини таке подразнення зумовлює прискорення і поглиблення дихання;

г)Ерба — подразнення серединного нерва у ліктьовому згині гальванічним струмом спричинює скорочення м’язів, у разі сили струму, меншої ніж 5 мА (у нормі — більшої ніж 5 мА).

Явна (маніфестна) спазмофілія характеризується судомним скороченням м’язів гортані (ларингоспазмом), тетанічними скороченнями м’язів стопи і кисті (карпопедальним спазмом), загальними судомами (еклампсією). Ці прояви можуть зустрічатися як ізольовано, так і в поєднанні з іншими.

Ларингоспазм виникає нападоподібно у вигляді легкого спазму голосової щілини або повного короткочасного її закриття. Спостерігають ціаноз, липкий літ, витрішкуватість, дитина лякається. Відразу за спазмом настає гучний вдих (“півнячий крик”). Напад триває від кількох секунд до 1—2 хв, можливе повторення.

Карпопедальний спазм триває від кількох годин до кількох днів. При цьому чисті максимально згинаються, великий палець згинається до долоні, п’ястково- фалангові суглоби розігнуті (“рука акушера”). Нижні кінцівки напівзігнуті в кульшових і колінних суглобах, стопи набувають положення різкого згинання (“кінська стопа”), пальці зігнуті до підошви.

При еклампсії легкого перебігу спостерігають блідість шкіри, закляклість, загальмованість, посмикування мімічних м’язів. Тяжкий напад також починається з посмикувань м’язів обличчя, що залучають інші групи м’язів разом із дихальними. Дихання стає переривчастим, схлипувальним, з’являється ціаноз. Напад триває від кількох секунд до 20—30 хв.

Лікування.

При ларингоспазмі дитину потрібно винести на свіже повітря, бризнути холодною водою, піднести до носа ватку, змочену в нашатирному спирті, надавити на корінь язика.

Ввести в/м 10% розчин кальцію глюконату - 0,2 мг кг

Загальні судоми потребують невідкладної допомоги: контроль за диханням і серцевою діяльністю, застосування протисудомних препаратів (0,5 % розчину седіуксену, сібазон внутрішньовенно або внутрішньом’язово в дозі 0,1 мл/кг маси тіла; або 20 % розчин натрію оксибутирату внутрішньовенно 0,5 мл — 100 мг/кг). Можна призначати також 25 % розчин магнію сульфату внутрішньом’язово 0,2 мг/кг.

Обгрунтовано і при явній, і при латентній формі спазмофілії застосування -препаратів кальцію: 5—10 % розчин кальцію хлориду по 1 чайній ложці 3 рази на день після їди з молоком протягом 7—10 днів. Через 2—3 дні після призначення препаратів кальцію розпочати антирахітичну терапію.

Профілактика. Велике значення має грудне вигодовування, а в разі штучного вигодовування — адаптовані суміші. Необхідно своєчасно вводити соки, овочеве та м’ясне догодовування.

Первинна профілактика — запобігання, рання діагностика й адекватне лікування рахіту.

Вторинна профілактика — своєчасне виявлення і лікування прихованої форми спазмофілії із застосуванням препаратів кальцію та седативних лікарських засобів.

АНОМАЛІЇ КОНСТИТУЦІЇ

Конституція організму — комплекс індивідуальних функціональних і анатомічних особливостей організму, що зумовлює його реакцію на різноманітні впливи навколишнього середовища.

Діатез — це особливості будови і функцій організму, що зумовлюють схильність до певних хвороб або невідповідних реакцій організму на звичайні подразники, які в здорових дітей не спричинюють ніяких відхилень від норми. Діатез — це аномалія (викривлення) конституції, зумовлена як спадковими властивостями організму, так і несприятливим впливом на нього різних чинників навколишнього середовища.

Залежно від етіології, патогенезу і клініки розрізняють такі типи хвороби: ексудативно-катаральний, лімфатико-гіпопластичний, нервово-артритичний, алергійний діатез .

Ексудативно-катаральний діатез (ЕКД) - це своєрідний стан організма дітей, переважно раннього віку, який характеризується схильністю до рецидиву катаральних процесів у шкірі й слизових оболонках та розладами нервової й ендокринної систем, зумовлених різними змінами навколишнього середовища.

Відомо, що серед дітей раннього віку частота ЕКД коливається від 24 до 54 %.

В етіології і патогенезі хвороби основну роль відіграє алергійна схильність організму. Ексудативно-катаральний діатез можна розглядати як атопічну форму алергійного діатезу.

Причини:

гестози вагітності, нераціональне харчування матері, гіпоксія плода й ушкодження ЦНС під час пологів, зловживання лікарськими засобами, харчові алергени, фізичні та хімічні подразники, характер вигодовування дитини спричинюють розвиток ексудативно-катарального діатезу.

Клінічна картина. Симптоми ЕКД найчастіше спостерігають у дітей перших 2 -3 років життя.