- •Існують 2 основні види цього вітаміну: холекальциферол (вітамін д3) та ергокальциферол (вітамін д,).
- •У разі гострого перебігу переважають ознаки розм’якшення (остеомаляції) і деформації
- •Підгострого — розростання кісткової тканини (остеоїдна гіперплазія).
- •Шкірні прояви
- •Прояви з боку слизових оболонок
- •Профілактика
- •Гострі алергійні стани
- •Лікування анафілактичного шоку на догоспітальному етапі
- •Невідкладна медична допомога в разі кропивниці
- •Ангіоневротичний набряк
Гострі алергійні стани
Анафілактичний шок - вид алергійної реакції негайного типу, яка виникає при повторному введенні в організм алергену. Може виникати в разі введення лікарських і профілактичних препаратів, від харчових продуктів, укусів комах. В основі патогенезу лежить масивний викид біологічно активних речовин, які різко підвищують проникність клітинних мембран і капілярів. Це сприяє виходу рідкої частини крові, через що падає судинний тонус, і розвивається ко-лапс. Внаслідок гіпоксії порушується обмін речовин у тканинах. Біологічно активні речовини спричинюють також спазм бронхіолярних м'язів і бронхорею, що зумовлює гостру дихальну недостатність. Вторинно в процес втягується серце.
Клініка. Відчуття жару, стиснення за грудниною, біль у животі, в ділянці серця, утруднене дихання, відчуття нестачі повітря, млявість, запаморочення, поліморфний алергійний висип, різка блідість, гіпотонія, судоми, втрата свідомості. У тяжких випадках — раптова втрата свідомості на тлі дихальної, судинної і надниркової недостатності.
Найтяжчою формою негайної алергійної реакції загального типу є анафілактичний шок. Він виникає в разі введення антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, гамма-глобуліну, вакцин, сироваток та інших лікарських засобів, а також під час укусів комах, від холоду. Доза і шлях уведення не мають значення.
Лікування анафілактичного шоку на догоспітальному етапі
1. Дитину слід покласти на спину, голову повернути вбік. До ніг прикласти теплу грілку.
2. Вище від місця введення препарату на руку накластиджгут.
3. Місце введення препарату обколоти 0,1 % розчином адреналіну 0,3—0,5 мл, обкласти льодом (для сповільнення всмоктування препарату, що спричинив шок).
4. Підшкірно ввести 0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну, 0,5—1 мл кордіаміну або кофеїну бензоату і 60 мг преднізолону (250 мг гідрокортизону або 8 мг дексаметазону). Ін'єкції адреналіну і кордіаміну повторюють через кожні 10—15 хв.
Якщо повторні підшкірні ін'єкції адреналіну неефективні (не підвищується AT), необхідно внутрішньовенно ввести 0,1 % розчин адреналіну 0,5 мл з 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.
5. При бронхоспазмі ввести еуфілін 2,4 % внутрішньовенно з глюкозою. Внутрішньом'язово вводять антигістамінні препарати: супрастин (тавегіл 0,1 мл на 1 рік життя). Через 20 хв повторюють уведення супрастину. Використовувати піпольфен недоцільно, тому що він спричинює виражений гіпотензивний ефект.
6. Забезпечити прохідність дихальних шляхів, давати зволожений кисень.
7. Через 20 хв джгут розслабити, а потім зняти. Термінова госпіталізація в реанімаційне відділення.
У стаціонарі
1. Внутрішньовенне краплинне введення 1 мл 0,1 % розчину адреналіну на 100—200 мл 5 % розчину глюкози.
2. Внутрішньовенне струминне, потім краплинне введення глюкокортикоїдів (преднізолону 5 мг на 1 кг маси тіла і більше; гідрокортизону 10—15 мг на 1 кг маси тіла; дексаметазону 0,5—0,7 мг на 1 кг маси тіла).
3. Застосовують також трансфузію реополіглюкіну, гемодезу, глюкозосольових розчинів у дозі 20 мл на 1 кг маси тіла, серцеві глікозиди, антигістамінні засоби (димедрол, супрастин, піпольфен).
4. Для усунення бронхоспазму застосовують 2,4 % розчин еуфіліну 3—5 мг на 1 кг маси тіла в 20 мл 10—20 % розчину глюкози, який вводять у вену. Паралельно відсмоктують слиз із верхніх дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача, проводять оксигенотерапію.
5. У разі гострого набряку трахеї та загрози асфіксії негайно вдаються до інтубації або трахеостомії. При неефективності дихання проводять штучну вентиляцію легенів.
6. Для усунення судомного синдрому у вену вводять 2— 4 мл 0,5 % розчину седуксену.
7. З метою зменшення судинної проникності застосовують 5 % розчин аскорбінової кислоти та 10 % розчин хлориду кальцію, які вводять у вену.
