Сценарії родинних свят «Роде наш красний...» Родинне свято «Чи щось без серця зрозумієш...»

Один самітник звернувся до людей із запитанням:

• Чи маєте ви серце?

Люди здивувалися і перепитали його:

• Чому ти не запитуєш нас про милосердя, терпіння, відданість, доброту, любов, про моральні основи нашого життя, а всього-на-всього цікавишся нашим серцем?

Він відповів їм:

• Аби люди не забули про серце, а все інше буде.

Добрий день, дорогі друзі! Сьогодні у нас незвичайне свято. Воно зіткане з добра і щирості, ніжності і тепла, зворушливості і сердечності. Бо воно – родинне, сімейне. Бо, де тато і мама, братики і сестрички – там завжди весело, сонячно і затишно. Бо, тільки в тій сім’ї, де живуть за законами серця – люблять, думають, творять, страждають і радіють усім серцем – храм нашого духу.

Щодень ми починаємо й закінчуємо в рідній домівці, разом зі своєю сім’єю. Уранці ми прокидаємося зі сподіваннями на вдалий день, а ввечері поспішаємо поділитися з рідними своїми успіхами, невдачами, тривогами. Тільки для родини наші перемоги, захоплення, мрії мають ціну, тільки тут – наше сумління і душа, життя нашого серця.

Виступ Галини Михайлівни Козлової, заступника голови райдержадміністрації

Родина, рід – які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

Тож народилось веселкове свято,

Прийшли сьогодні з дітьми мами й тата.

Нехай над вами небо голубіє,

Не знають втоми руки золоті,

Нехай душа ніколи не старіє

І Серце не втрачає доброти.

„Моя сім’я”(вик. Мартьян Маша)

Родина – найдорожче, що ми маємо. Навіть, якщо пройдуть роки, минуть десятиріччя, доля закине нас на чужину, нам хочеться повернутися сюди, до рідного краю, у свою оселю, щоб почути запах свіжоспеченого хліба, пампушок, борщу, лагідний мамин голос...

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі,

Де ж найкращий на землі народ?

Де ж найкраще місце на землі?

Сонце усміхнулося здаля:

Правда, все я бачу з висоти.

Всі народи рівні. А земля

там найкраща, де родився ти!

Де б не проживала людина, куди б не закинула її доля, але той „солодкий і коханий дим” рідного краю має бути завжди присутнім, бо все в життя починається з домівки, з батька-матері.

Мати і батько – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші уста добрі слова. Якщо мама за своєю природою є втіленням ласки, надмірної доброти, то з батьком асоціюються значно вимогливіші означення. Батькове слово було не тільки законом - воно навчало, об’єднувало і утверджувало моральні засади. Чи не від того увійшов у повсякденний побут вислів: ”Хоч батько і скупий на слово, але воно є законом”.

Про це і розкаже нам народна мудрість.

- Нащо ліпший клад, як у сім’ї лад.

- Нема такого краму, щоб купити маму.

- Який дуб, така й бочка, яка мати – такай дочка.

- Яке дерево – такий млин, який батько – такий син.

- Нема кращого в світі – як своя родина, про це вам скаже і дитина.

Діти... радість, щастя, вічний клопіт. Коли діти є в сім’ї - яскравіше світиться родинне вогнище.

Сім’я – це головна ланка у вихованні дитини. Родина, батьки є для неї ідеалами. Тому, коли батьки обманюють, хитрують, лицемірять, саме так потім і вчинять їхні діти, бо „Що посієш – те й пожнеш”.

Маю надію, що кожен батько, кожна мати вчать свою дитину любити навколишній світ, край, де народився, все живе навкруги. Бо тільки в любові може вирости прекрасне майбутнє.

Я до батьків сказати хочу слово,

Сповнене ніжності й любові.

Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла.

Не скупіться на ніжні слова,

Бо у світі так мало тепла,

Лиш від рідної хати

Та від рук мами й тата.

Сімейний вогонь хай палає,

Теплом переповнює дім.

Хай тато матусю кохає,

Хай щастя не зраджує їм.

Запаліть усмішки, хай горять,

Поєднають нас вони в цей час.

Друзів голоси нехай дзвенять,

Пісня й слово хай єднає нас!

„Білі хмаринки” (вик. Грачова Настя та Мартьян Маша)

Дружні відносини у родині - це не тільки взаєморозуміння, а ще й колективна праця, допомога одне одному. Недарма й кажуть, що „Де одинець – хазяйству кінець, а де сім – щастя всім”. Це й доведуть нам юні артисти лялькового театру „Чародії”. До вашої уваги казка „Ріпка”.

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і батькам –

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь гірку загоїть рану.

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком.

Тож щоб ближче познайомитися, почути масу приємних слів та підняти один одному настрій разом пограємо в родинну гру під назвою „Колобок”. (Передаючи з рук в руки колобка, промовляють компліменти).

Родинне свято – це не тільки вірші та пісні про сім’ю, а ще й подорож правилами, якими людина має користуватися в повсякденному житті і завжди їх пам’ятати. Ось знання цих правил ми з вами зараз і перевіримо. Пропоную до вашої уваги команду гру „Знавці народних премудростей”. Завдання: надути повітряні кульки, лопнути їх та зібрати з окремих слів прислів’я чи приказку.

Приклади:

• Усяка дитина матері мила.

• Не мати, що народить, а та, що до розуму доводить.

• Які ми самі, такі й наші сини.

• Мир та лад – великий клад.

• Добре роби, добре й буде.

• Хто людям добра бажає, той і сам має.

За вікном квітучий, запашний травень, і ми не можемо не згадати світлий, чудовий день - свято Матері.

Повертаючись знову до вічних народних висловів: ”Не та мати, що повила, а та, що до розуму довела” чи „Не та мати, що породила, а та, що добре навчила”, хочеться сказати слова вдячності і величезної подяки вам, жінки, які дарують дітям щастя маминої ласки і тепла.