(Виступ волонтерів)

Та ставлячи високі вимоги до жінки-матері, народна мораль водночас вимагає шанобливого ставлення до неї її дітей. Давайте будемо чемними один до одного, любімо своїх батьків і піклуймося про них. Не завдайте їм прикрощів і тоді, як розлетитеся із теплого батьківського гнізда по всьому світу, пам’ятайте, батько й мати з нетерпінням чекають доброї звісточки від вас. Не засмучуйте їх, як зробила це героїня цього вірша.

Якось літом донечка

Залишила хату

І поїхала кудись

На курси вступати.

Чи вступила, а чи ні

(буває помилка).

На четвертий день прийшла додому посилка.

Мати глянула, а там –

Прозорий мішечок,

В нім картопля молода,

Цибулі пучечок.

І записочка лежить

Тривожного змісту:

Неможливо, мамо, жити

Без тебе у місті...

В мене вже не вистача

Ні часу, ні коштів.

То звари картоплю цю

І неси на пошту.

Висилай лиш заказним,

Все точно по списку.

Не забудь покласти ще

Вареників миску.

Ну, бувай, іще одне –

За тиждень приблизно

Надішлю тобі попрать

Пакунок білизни.

Не забудь пришить гаплик,

Бо лихо зі мною,

Щоб не спала кофта з пліч –

Тримаю рукою”.

Прочитала мама лист

І втратила спокій...

Має ненька радість, бач,

На старості років.

Бажаю вам, мами, не пізнати таких почуттів і ще раз вітаю всіх від щирого серця!

Хвала всім вам за труд невтомний,

Що від зорі і до зорі.

За хліб насущний і духовний

Спасибі, любі матері.

„Квіти для мами”(вик. Ігнатенко Оля)

Сьогодні ми багато слів говоримо про батьків та їх дітей. Мабуть, не в кожній з присутніх сімей є людина, що виростила й виховала ваших батьків. Та я звертаюся зараз до мудрих, добрих та люблячих вас, своїх дітей та онуків, до ваших дідусів та бабусь.

Життя – це таємнича книга,

І скільки в ній незвіданих доріг.

Ти озирнешся і помітиш,

Як швидко пролетів за роком рік.

Пройшло дитинство і минула юність,

Вже відступила зрілість, а літа

Не йдуть, а мчать і твої скроні

Вже посріблила сивина .

У когось із вас, мабуть, є та людина,

З якою цікава кожна хвилина.

З якою і в воду, в вогонь і у брід.

Відгадайте: хто це? Дід! А дні ідуть, роки минають.

Щасливі жінки, що смутку не знають.

Вже й бавлять онуків, казки їм читають –

В цю пору бабусями їх називають.

Хай роки ідуть, а чоло не сивіє,

Хай внуки ростуть, а лице молодіє.

Хай серце не знає печалі й розлуки,

Хай радість приносять вам діти й онуки.

Бажаєм прожити у силі й здоров’ї

Ще многії літа щасливої долі.

„Бабусина молитва”(вик. Олексенко Оля)

Сім’я – що значить це, то кожен знає,

Хто зріс в сім’ї і хто сім’ю сам має.

І хоч як не приховуй, не таї:

Залежить наше щастя від сім’ї.

У слово сім’я входить цифра 7. Саме вона і буква „я” складають тепле, привітне, добре слово. Зараз ми разом з вами вирушимо математичними стежинками. Навчатимемося сім’ями.

1 завдання: назвати приказку з цифрою 7 (називають по черзі).

2 завдання: дати відповідь на запитання.

- Одиниця рахунку часу, рівна семи дням. (Тиждень)

- 7 героїв укр. нар. казки „Ріпка”.

- Сьомий місяць року. (Липень)

- Яке свято відзначають 7 січня? (Різдво)

Сім доріжок в неї є,

Кожна голос подає.

Як гравець торкне всі сім,

Стане весело усім. (Гітара)

Три сестриці й три брати

З праці йдуть до хати.

Їх сестриця сьома

Зустрічає вдома,

Кличе до світлиці

Їсти паляниці. (Дні тижня)