Міжнародні документи щодо викладання філософії

Окрім українського закону є й міжнародні норми. Зокрема, це Паризька декларація ЮНЕСКО 1995 року щодо філософії, яка є офіційним Додатком до ухваленої Виконкомом ЮНЕСКО «Міжсекторальної стратегії ЮНЕСКО у галузі філософії» (розроблялася впродовж двох років за участі п’яти сотень НДО та близько 600 університетів з усього світу). Ось ключова цитата з Паризької декларації ЮНЕСКО щодо філософії:

«підкреслюємо, що викладання філософії сприяє відкритості розуму, громадянській відповідальності, порозумінню й толерантності між індивідами й групами;

знову наголошуємо, що викладання філософії, формуючи вільний і вдумливий розум, здатний опиратися різним формам пропаганди, фанатизму, виключення і нетолерантності, сприяє мирові й готує кожного узяти на себе відповідальність за розв’язання великих питань сучасності, особливо у царині етики;

пристаємо на те, що розвиток філософської рефлексії в освіті й у культурному житті істотно сприяє формуванню громадян, розвиваючи їхню здатність судити – засадовий елемент будь-якої демократії».

З цих визначень постають прямі вимоги ЮНЕСКО щодо існування філософії, серед яких процитую лише одну:

«Викладання філософії має бути збережене або розширене там, де воно існує, створене там, де його ще не існує, і має відкрито називатися терміном «філософія».

Отже, витіснення філософії, яке стало стійкою тенденцією в теперішній політиці Міносвіти, суперечить не лише Закону про вищу освіту України, а й міжнародним принципам та нормам. Україна має всі шанси увійти у сталий конфлікт з ЮНЕСКО в царині, яка гарантує величезні іміджеві втрати.

Шлях реалізації законодавчих норм щодо філософських дисциплін

Забезпечити нормативність філософсько-гуманітарного спрямування у структурі вищої освіти доречно не лише через окремий наказ міністра МОН, але передовсім через стандарти освітньої діяльності, наявність та обов’язковість яких передбачає Закон. Нагадаємо положення Закону (розділ ІІІ, стаття 9):

«2. Стандарти освітньої діяльності розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності з урахуванням необхідності створення умов для осіб з особливими освітніми потребами та є обов’язковими до виконання всіма вищими навчальними закладами незалежно від форми власності та підпорядкування, а також науковими установами, що забезпечують підготовку докторів філософії та докторів наук.

3. Стандарти освітньої діяльності розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти».

У змісті освітніх стандартів всіх спеціальностей на всіх рівнях вищої освіти має бути присутньою вимога опанування відкритості і критичності мислення, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, набуття яких забезпечують курси філософсько-гуманітарного спрямування. Також у змісті цих стандартів має бути зазначена мовна компетентність – викладання іноземних мов як обов’язковий елемент освіти треба відновити так само, як і викладання курсів філософського спрямування.

Варто зазначити, що робота Міністерства з розробки освітніх стандартів не є надбанням широкої громадськості. Ми не знаємо, хто саме розробляє ці стандарти, які фахівці з філософсько-гуманітарних дисциплін залучені до цієї роботи, якими є їхні програмні засади тощо. Отже, цілком явно постає

Проблема. 3

Через непрозорість роботи Міністерства і вперте намагання усіляко витіснити філософсько-гуманітарний блок з тексту підзаконних актів, може скластися ситуація, що оприлюднені нарешті Стандарти теж не міститимуть жодної згадки про філософсько-гуманітарні компетентності для всіх спеціальностей на всіх рівнях вищої освіти.

Наслідок. Це означатиме остаточне знищення нормативних підстав для розгляду навіть самої можливості включення блоку філософсько-гуманітарних дисциплін не лише в програми інженерних спеціальностей, але й у програми лікарів, шкільних учителів всіх напрямів, філологів, істориків тощо.

Теоретична можливість включення таких дисциплін існуватиме, але на практиці їх невключення розглядатиметься як цілком законна дія, оскільки розробляти Стандарти спеціальностей мають не автономні університети, а Міністерство. Університети, у межах стандартів, мають повну свободу дій!