2. До витоків Росі.

Маршрут спрямований на північ від Липовця, через с. Зозів і Ксаверівка. Родзинкою цього маршруту є мальовнича місцевість з глибокими балками та ярами, численними джерелами, ставками та струмками. При підготовці маршруту слід відмітити найбільш мальовничі та фотогенічні точки, можливо, облаштувати тут місця відпочинку.

До цікавих туристичних об’єктів маршруту варто віднести також гідротехнічну споруду (греблю) у Зозові, а також етнографічний музей у зозівській школі.

Маршрут міг би бути значно більш привабливим, якби до нього включити такі об’єкти, як палац Меринга у Старій Прилуці та музей історії села у Вахнівці. Але для веломаршруту одного дня це виходить надто велика відстань (близько 80 км). Отже, цей маршрут варто або робити дводенним (подбати про місце нічлігу), або ж забезпечити доставку бусом туристів з велосипедами або з Липовця у Стару Прилуку, або звідти до Липовця. Тут слід зауважити, що для обслуговування веломаршрутів варто мати контакти (а ще краще укласти угоди про співпрацю) декількох власників транспортних засобів, здатних перевозити людей з велосипедами. Їхня допомога може виявитись потрібною у будь-який момент, наприклад, поламався велосипед, або туристи просто не розрахували свої сили чи свій час і хочуть швидше повернутися.

Рекомендації щодо створення туристичної інфраструктури району.

Туристична інфраструктура району не може складатися лише з веломаршрутів. Інакше потік туристів буде надто малим для того, щоб забезпечити стабільність та рентабельність її існування. Необхідно якомога більше розширити коло цільових груп туристів та забезпечити максимальне їх інформування та забезпечення їх потреб. Однією з вагомих передумов успіху є створення у туристів враження, що вони побачили ще не все, отже, варто сюди повернутися. Загалом туристична інфраструктура має особливість, яку називають мультиплікаційним ефектом: кожний наступний туристичний об’єкт чи інфраструктурна складова підвищує привабливість (і вартість) всіх попередніх. Отже, без комплексного підходу не обійтись. І тут головною запорукою успіху може стати лише ефективна співпраця і взаємодія всіх задіяних та зацікавлених сторін. Фактично, мова йде про створення туристичного кластеру. Цей підхід широко застосовується як за кордоном, так і в Україні, і неодноразово позитивно себе зарекомендував.

Головні складові туристичної інфраструктури наступні:

1. Туристичні об’єкти. До цієї категорії відноситься будь-що, що може привернути увагу та зацікавити туристів. Це, власне, те, заради чого туристи сюди поїдуть. У першу чергу, це історико-культурні пам’ятки та природні об’єкти. Також сюди відносяться релігійні святині, риболовні ставки, мисливські господарства, природоохоронні території, тощо.

Переважна більшість об’єктів вже існує, їх треба лише систематизувати. Варто на кожний туристичний об’єкт скласти паспорт, у якому буде опис об’єкта, його стан ( у відсотках до ідеального), мінімально рентабельна та максимально можлива кількість відвідувачів, рекомендації з підтримки та покращення. Всі об’єкти необхідно нанести на карту. З їх власниками варто провести навчання щодо туристичного менеджменту та маркетингу, узгодити стратегію комерційного просування.

2. Інформаційне забезпечення. Інформація – це те, що необхідно туристу у першу чергу. Руїни старовинного палацу втратять більшу частину своєї привабливості, якщо туристи нічого про них не знатимуть. Отже, до інформаційної складової туристичної інфраструктури слід поставитись з найбільшою увагою. Особливо, зважаючи на те, що інформація потребує постійного оновлення.

Головним носієм інформації наразі є Інтернет, отже, найбільше уваги варто приділити саме цьому напрямку. Для туристів зручно, щоб вся інформація знаходилась в одному місці. Найкраще для цього підходить спеціалізований розділ районного сайту, наприклад, «Липовеччина туристична». Саме тут має бути найбільш повна інформація про об’єкти, маршрути, готелі, фестивалі, народних майстрів, тощо. Усі інші рекламно-інформаційні носії обов’язково повинні містити посилання на цей сайт. Дуже важливо, щоб інформація на сайті постійно оновлювалася та редагувалася.

Варто також представити туристичну Липовеччину у соцмережах, наприклад, у Фейсбуці (розробити стратегію просування).

Для розміщення в Інтернеті необхідні достатньо якісні (з художньої точки зору) фотографії, завданням яких є зацікавити туристів настільки, щоб вони захотіли сюди приїхати і побачити це на власні очі.

Іншим поширеним джерелом інформації є друковані видання – путівники, карти, буклети, тощо. При підготовці таких видань треба дуже чітко продумати та спланувати як вони потраплять у руки туристам. Останнім часом друковані видання дуже мало застосовуються в якості рекламних. Зазвичай, вони видаються тим туристам, що вже приїхали у район (або придбали тур). Відповідно, варто планувати відносно невеликі тиражі та високу поліграфічну якість, щоб цей фотобуклет міг залишитися у туриста на згадку про його поїздку. Також варто надрукувати невеликий яскравий рекламний плакат (А3 або А4) для розвішування у перспективних місцях – готелях, автостанціях, ресторанах, турагенціях, тощо).

Як друковані видання, так і Інтернет-сайти можна частково або повністю фінансувати за рахунок розміщення там реклами комерційних об’єктів туристичної інфраструктури – готелів, ресторанів, магазинів, майстрів, тощо. Звичайно, це має бути цільова реклама, орієнтована саме на туристів.

Дуже важливо забезпечити постійну інформаційну підтримку через телефон або електронну пошту – туристи повинні мати можливість задавати запитання і отримувати відповіді. Можна (і треба) одразу надавати туристам контактні дані власників туристичних об’єктів, але це не завжди можливо. Найзручніше здійснювати інформаційне забезпечення та супровід за допомогою ТІЦу – туристського інформаційного центру. Саме він має опікуватись наповненням Інтернет-сторінок, підготовкою друкованих видань, пошуком рекламодавців, спілкуванням з туристами, тощо. За наявності продуманої стратегії та належного менеджменту такий ТІЦ може бути прибутковим, одночасно підвищуючи прибутковість всієї туристичної інфраструктури.