2. Потоковий метод організації виробництва

Потокове виробництво –форма організації виробництва, заснована на ритмічній повторюваності часу виконання основних і допоміжних операцій на спеціалізованих робочих місцях, розміщених по ходу протікання технологічного процесу.

Потоковий метод характеризується:

• скороченням номенклатури продукції, яка випускається, до мінімуму;

• розчленовуванням виробничого процесу на операції;

• спеціалізацією робочих місць на виконання певних операцій;

• паралельним виконанням операцій на всіх робочих місцях у потоці;

• розміщенням устаткування за ходом технологічного процесу;

• високим рівнем безперервності виробничого процесу на основі забезпечення рівності або кратності тривалості виконання операцій такту потоку;

• наявністю спеціального між операційного транспорту для передачі предметів праці від операції до операції.

Структурною одиницею потокового виробництва є потокова лінія. Потокова лінія – це сукупність робочих місць, розташованих за ходом технологічного процесу, призначених для виконання закріплених за ними технологічних операцій і пов’язаних між собою спеціальними видами між операційних транспортних засобів. Найбільшого поширення потокові методи отримали в легкій і харчовій промисловості, машинобудуванні та металообробці, інших галузях. Потокові лінії, що існують у промисловості, різноманітні.

Для потокового методу виробництва використовуються такі нормативи: такт, ритм потокової лінії, крок конвеєра, загальна довжина і швидкість руху потокової лінії.

Такт потокової лінії (r) – інтервал часу між послідовним випуском двох деталей або виробів:

,

де - тривалість зміни, хв.; t – регламентовані втрати часу, хв.; N – виробнича програма в зміну.

Підставимо у формулу умовні дані і виконаємо відповідні розрахунки:

r=(480-30)/90=5 хв.

У випадку безперервно-потокового виробництва слід обов’язково дотримуватися принципу синхронізації. Принцип синхронізації полягає в тому, що час виконання кожної операції (t_шт) повинен бути рівний розрахунковому такту потокової лінії (r=5). Це досягається розрахунком кількості робочих місць на кожній операції. Якщо тривалість операції рівна або менша часу такту, то кількість робочих місць і одиниць устаткування рівне кількості операцій. Якщо тривалість операції більша часу такту, то необхідно декілька робочих місць для синхронізації. Кількість робочих місць на кожній операції (Р_м) визначається діленням штучного часу (t_шт) на час такту (r):

.

Ритм потокової лінії (R) – це час, обернений такту. Ритм характеризує кількість виробів, які випускаються за одиницю часу:

R=1/r.

Проведемо розрахунки: R = 1:1/12=12 вир./год. Відзначимо, що при визначенні ритму потокової лінії необхідні однакові величини. Слід хвилини перевести в години (5 хв. = 1/12 год.), інакше розрахунок буде неправильний. Або ж за одиницю приймати 1 год. = 60 хв. Тоді R = 60/5 = 12 вир. /год.

Крок конвеєра (l) – це відстань між центрами двох суміжних робочих місць. Візьмемо умовно l = 6 м.

Загальна довжина потокової лінії конвеєра залежить від кроку і кількості робочих місць:

L = l×q,

де l – крок конвеєра, або відстань між центами двох робочих місць; q – число робочих місць. У нашому прикладі:

L = 6×8 = 48 м.

Швидкість руху потокової лінії (υ)залежить від кроку конвеєра і такту потокової лінії, вимірюється в м/хв.:

.

У нашому прикладі υ = 6/5 = 1,2 м/хв.

Тривалість технологічної частини виробничого циклу виготовлення виробу на потоковій лінії ( ) визначається за формулою:

= q×r,

де q – число робочих місць; r – такт потокової лінії.

У нашому прикладі = 8×5 = 40 хв.

Економічна ефективність потокового методу забезпечується реалізацією всіх принципів організації виробництва: спеціалізації, безперервності, пропорційності, паралельності, прямоточності і ритмічності.