Дата № рецепта

Неrbае Тhеrmорsidis 0,5

Sоl. Асіdі hydrochlorici (1:10) gtt XVIII

Аquае риrіfiсаtае 200 ml

Іnfusi herbae Thermopsidis аd 200 ml

Natrii benzoates 4,0

Приготував: підпис

Перевірив: підпис

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ НАСТОЇВ З СИРОВИНИ, ЩО МІСТИТЬ СЕРЦЕВІ ГЛІКОЗИДИ.

До рослинної сировини, що містить серцеві глікозиди, належать листя наперстянки, трава горицвіту, жовтушника, бульби морської цибулі та ін.

Особливості технології цієї групи настоїв:

- рН середовища повинно бути нейтральне, бо в кислому й лужному середовищах серцеві глікозиди розщеплюються до генінів;

- дотримання визначеного ступеня подрібнення рослинної сировини;

- суворе дотримання температурного й часового режимів настоювання на киплячій водяній бані - не більше 15 хвилин і тривалість охолодження - не менше 45

.

Це пояснюється тим, що серцеві глікозиди - досить термолабільні речовини і відхилення від визначеного температурного режиму може привести до розщеплення глікозидів до генінів, які мають меншу біологічну активність.

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВОДНИХ ВИТЯЖОК З РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ, ЩО МІСТИТЬ ЕФІРНІ ОЛІЇ.

З сировини, що містить ефірні олії /кореневища з коренями валеріани, листків м'яти, трави чебрецю, материнки, квіток ромашки і т.д./, готують переважно настої, тому що ефірні олії легко леткі особливо при нагріванні.

Процес витягання проводять в інфундирках, щільно закритих кришками. Вміст інфундирки не перемішують у процесі настоювання, проціджують тільки після повного охолодження настою.

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНООГІЇ ВІДВАРІВ З СИРОВИНИ, ЩО МІСТИТЬ АНТРАГЛІКОЗИДИ.

До рослинної сировини, що містить антраглікозиди, належать: корені ревеня, кора крушини, листя сени, ягоди жостеру та ін. З цієї сировини, як правило, готують відвари, бо форма настою не забезпечує повноти переходу діючих речовин /антраглікозидів/ у витяжку.

Відвари з кореневища ревеня і кори крушини проціджують негайно після зняття інфундирки з водяної бані, тому що охолодження навіть протягом 10 хвилин може привести до зменшення вмісту в витяжці оксиметилантрахінонів.

Крім того, необхідно враховувати строк збору кори крушини, бо для приготування відвару дозволяється використовувати кору після річної вит- римки. Це зв'язано з тим, що в свіжозібраній корі крушини міститься первинний антраглікозид франгулярозид, що має блювотну дію, подразнює слизову.

. Проносна дія кори крушини обумов- лена присутністю франгуліну і глюкофрангуліну. Строк збирання повинен бути позначений на етикетці упаковки сировини.

Відвари з листків сени проціджують після повного охолодження /не менше, ніж через 3 - 4 години/, щоб уникнути переходу в витяжку смолистих. речовин, викликаючих болі і різі в кишечнику.

ОСОБИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВОДНИХ ВИТЯЖОК З СИРОВИНИ, ЩО МІСТИТЬ САПОНІНИ.

До лікарської сировини, що містить сапоніни, належать: корінь китятки, сенеги, кореневище і корінь синюхи, корінь солодки та інші, з яких готують завжди відвари.

Сапоніни являють собою групу глікозидів, що мають ряд специфічних властивостей:

- вони легко розчинні в воді, утворюючи колоїдні розчини;

- водні витяжки при розбовтуванні сильно піняться, утворюючи стійку піну;

- найповніше екстрагуються в ледь лужному середовищі, частіше в присутності натрію гідрокарбонату, який додають з розрахунку 1,0 г на 10,0 г сировини, але лише в тому випадну, коли він прописаний у рецепті.

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВОДНИХ ВИТЯЖОК З СИРОВИНИ, ЩО МІСТИТЬ ДУБИЛЬНІ РЕЧОВИНИ.

З сировини, що містить дубильні речовини, готують завжди відвари, а не настої, що зв'язано з грубістю використовуваної сировини.

Водні витяжки найчастіше готують з такої рослинної сировини: кора дуба, кореневище ракових шийок, кореневище перстачу, кореневище з коренями родовика, плоди чорниці, листя мучниці, листя брусниці і т.д.

Відвари з даної групи сировини негайно проціджують після зняття інфундирки, бо дубильні речовини добре розчинні в гарячій воді, а при охолодженні випадають у вигляді пластівчастого осаду.

Відвар мучниці так же, як і інші витяжки, що містять дубильні речовини, проціджують негайно, тому що при охолодженні випадатимуть дубильні речовини, які на своїй поверхні можуть адсорбувати діючі речовини /арбутин, метиларбутин/, в результаті чого якість відвару значно погіршується.

Часто в рецепті разом з відваром виписується гексаметилентетрамін. Враховуючи, що дана речовина створює лужне середовище і утворює з дубильними речовинами мучниці важко розчинні в воді танати, які випадають у вигляді грубої суспензії, більшість дослідників вважають, що гексаметилентетрамін слід відпускати окремо у вигляді розділених порошків.

ХАРАКТЕРИСТИКА І ТЕХНОЛОГІЯ СЛИЗІВ.

Слизи (Мисіlagines, від латинського mucus - слиз і аqеrе - робити, діяти) — це густі в'язкі розчини ВМС, безазотистих речовин, близьких до полісахаридів. Застосовують їх у медицині як обволікаючі і м'якшильні засоби у вигляді мікстур від кашлю, у складі живильних клізм та ін. Деякі слизи використовують як емульгатори й стабілізатори /крохмаль, камеді/.

Для приготування слизів застосовують різну рослинну сировину, що містить слизисті речовини.

Це алтейний корінь, льняне насіння, бульби салепу, насіння айви, подорожнику та ін. Одержують їх шляхом витягнення водою з рослинного матеріалу або шляхом розчинення. Методи їх приготу- вання визначаються фізико-хімічними властивостями слизистих речовин, гістологічною будовою рослинної сировини, наявністю в ній супутних речовин.

В аптечній практиці найчастіше готують настій з алтейного кореня, одержуючи слиз. В алтейному корені міститься 35 % слизу і близько 37 % крохмалю. При приготуванні витяжки алтейного кореня необхідно забезпе- чити максимальне витягнення слизу /як діючої речовини/ і мінімальне — супутних речовин /крохмалю/.

При приготуванні настою алтейного кореня необхідно враховувати такі особливості:

- якщо в рецепті прописаний настій, відвар або слиз, то завжди готують настій за ДФ IX методом мацерації — холодного настоювання при звичайній /кімнатній/ температурі протягом 30 хвилин при легкому перемішуванні скляною паличкою.

Холодне настоювання викликане необхідністю забезпечити перехід у витяжку тільки слизу, хоч при цьому методі будуть діяти ферменти і мікрофлора. При гарячому настоюванні може переходити супутна речовина; — крохмаль, який при нагріванні перетворюється в крохмальний клейстер безпосередньо в клітинах, у результаті чого затруднюється перехід слизу в витяжку;

- якщо в рецепті не вказані кількості сировини, настій готують у співвідношенні 1:20, тобто з 5,0 г кореня алтеї необхідно одержати 100 мл витяжки з урахуванням видаткового коефіцієнта;

- витяжку готують без наступного віджимання сировини, бо при ньому потрапляють набухлі зерна крохмалю, уривки клітин тканини настій виходить каламутним і швидко псується;

- алтейний корінь поглинає значну кількість води, яка міцно утримуєть- ся набухлим матеріалом.

Так, наприклад якщо готувати настій алтейного кореня в концентрації 1:20, тобто якщо 5,0 г кореня залити 100 мл води, то настою вийде тільки 77 мл Тому, щоб одержати 100 мл настою, необхідно збільшити кількість вихідних речовин за рецептом /кореня і води/.

Знаючи фактичний вихід настою з 5,0 г кореня і 100 мл води, не важко для цього випадку вивести витратний коефіцієнт.

Витратний коефіцієнт показує, у скільки разів необхідно збільшити кількість сировини й води, щоб одержати необхідну кількість витяжки.

Якщо кореня прописано 1,0 - 100 мл - витр. коеф. =1,05

2,0 - 100 мл - витр. коеф. = 1,10

3,0 - 100 мл - витр. коеф. = 1,15

4,0 - 100 мл - витр. коеф. = 1,20

5,0 - 100 мл - витр. коеф. = 1,30

Rр.: Infusiі radicis Althaeae 100 ml

Natrii benzoatis 3,0

Nаtrii hydrocarbonatis 2,0

Liquoris Ammonii anisati 3 ml

Sirupi simplicis 10 ml

М. D. S. По 1 столовій ложці 3 рази на день.

Мікстура з сировини, що містить слиз, з речовинами, розчинними в воді, пахучою речовиною, нашатирно-анісовими краплями, що мають особливість введення, і в'язкою рідиною — цукровим сиропом.

У підставку поміщають 6,5 г кореня алтеї подрібненого, відсіяного від пилу, заливають 130 мл води очищеної і настоюють при кімнатній темпера- турі протягом 30 хвилин при легкому помішуванні скляною паличкою.

Після цього настій проціджують через подвійний шар марлі у мірний циліндр і, не віджимаючи сировини, доводять водою через сировину до об'єму 100 мл.

Одержаний настій переливають у підставку, де розчиняють спочатку 2,0 г натрію гідрокарбонату /повільно розчинний/, потім натрію бензоат, проціджують у флакон для відпуску.

У невелику баночку відмірюють 10 мл сиропу простого і туди ж — 3 мл нашатирно-анісових крапель, перемішують скляною паличкою і при розбовтуванні додають до готового -настою.

Інформаційне повідомлення № 2

Слиз насіння льону /Мисіlago seminis Lini/. У насінні льону міститься близько 6 % слизу і близько 35 % жирної олії, крохмалю майже немає. Слиз міститься в поверхневому шарі насінини /в шкірці/. Тому їх застосовують у неподрібненому вигляді. При приготуванні слизу з подрібненого насіння у нього можуть перейти барвники, білки і краплі жирної олії, що надають слизу неприємного смаку.

Відповідно до ДФ VIII для приготування слизу з льняного насіння беруть його 1 частину і 30 частин гарячої води.

Для приготування 90,0 г слизу беруть 3,0 г льняного насіння, швидко промивають холодною водою, висипають у склянку в 90 мл гарячої води /температура близько 95°С/, закупорюють пробкою і розбовтують протягом 15 хвилин, після чого відділяють насіння від слизу, проціджують крізь полотно або подвійний шар марлі, доводять водою до необхідної маси у флакон для відпуску.

Слиз насіння айви /Мucilago Seminum Суdоnіае, Мисіlago Суdоnіае/ готують співвідношенні 1:50 з цілого насіння /містить близько 20 % слизу, який знаходиться в епідермісі/ з холодною водою шляхом струшування протягом 5 хвилин.

Інформаційне повідомлення №3

Слиз блошного насіння /Мисilago Seminis Рlantaginis рsylli seu majoris /. Витяжку готують у співвідношенні 1:10 з цілого насіння шляхом розбовтування з окропом протягом 15 хвилин. Слиз блошного насіння застосовують при лікуванні хронічних атонічних і спастичних запорів. З цією метою призначають слиз насіння великого подорожника.

Слиз салепу /Мисіlago Salep/ готують у співвідношенні 1:100 шляхом розчинення середньокрупного порошка бульб, причому спочатку його змочують у сухій склянці рівним об'ємом спирту /він витісняє повітря і зернить порошок, не дає йому склеюватися/, потім додають 10 мл холодної води для набухання ВМС, після чого додають 88 мл киплячої води і струшують до охолодження.

З бульб салепу екстрагується не тільки слиз, але й крохмаль, тому розчин йоду з йодистим калієм забарвлюють слиз у синій колір. Під впливом холодної води відбуваються процеси набухання слизу і крохмалю, а кипля- чою водою максимально екстрагується слиз і відбувається клейстеризація крохмалю. Порошок салепу, облитий безпосередньо киплячою водою, неми- нуче злипається в дуже погано екстраговану грудку.

Слиз салепу має здатність добре стабілізувати багато гідрофобних суспензій.

ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН У ВОДНІ ВИТЯЖКИ.

Лікарські речовини додають тільки в цілком готові, проціджені й охолоджені витяжки, після чого одержані розчини ще раз проціджують.

Настойки, рідкі екстракти, сиропи додають до мікстур, що містять водні витяжки, в останню чергу звичайно безпосередньо у флакон для відпуску.

Нерозчинні речовини вводять шляхом суспендування або емульгуван- ня. Деякі водні витяжки, наприклад, настої і слизи, а також відвари, що містять сапоніни, мають виражені емульгуючі властивості.