Стерилізація

Стерилізація (від лат. зіегііія—безплідний) — це знищен­ня всіх мікроорганізмів і їхніх спор за допомогою фізичних та хімічних чинників.

Стерилізація має дуже важливе значення для клінічної і профілактичної медицини. Різні методи стерилізації знайшли широке застосування в хірургії, терапії, акушерстві й гінекології, стоматології, мікробіології та інших галузях медицини для знезараження медичного інструментарію, пе­рев'язувального та шовного матеріалу, білизни тощо.

Стерилізацію проводять повітряним та паровим методом, іонізуючим випромінюванням, хімічним (холодним) спосо­бом із застосуванням хімічних розчинів та газів, кип'ятінням тощо. Вибір того чи іншого методу стерилізації залежить від виду матеріалу, особливостей його застосування та на­явності апаратури для проведення стерилізації.

При багатопрофільних лікувально-профілактичних за­кладах та великих лікарнях організовані центральні стери­лізаційні відділення (ЦСВ), в яких проводять персдстери­лізаційну очистку інструментів та стерилізацію білизни, пе­рев'язувального матеріалу, інструментів та інших медичних виробів паровим та повітряним методами.

Ц ентральне стерилізаційне відділення складається з двох зон: нестерильної і чистої. У нестерильній зоні виділяють кілька окремих кімнат: приймально-сортувальна, у якій при­ймають з відділень і сортують шприци, голки, інструменти; кімнати для проведення передстерилізаційної очистки та кімнати, де інструменти висушують, перевіряють на цілісність та придатність до роботи, готують (упаковують) до стерилізації і завантажують в автоклав чи сухожарову шафу.

У чистій зоні після закінчення стерилізації стерильний матеріал виймають зі стерилізаційних апаратів і видають за призначенням.

Згідно з галузевим стандартом 42-21-2-85, перед стери­лізацією необхідно провести знезаражування та передстери-лізаційну очистку інструментів.

Підготовка шприців та голок до стерилізації

Знезаражування. Після використання медичні інстру­менти в розібраному вигляді занурюють в один із дезин­фікуючих розчинів (3 % хлорамін — на 1 год; 4 % пере-

64

Мал. 4. Промиванная шприців та голок під проточною водою

кис водню — на 1,5 год) або кип'ятять у 2 % содовому розчині 15 хв чи у воді — ЗО хв. Додатково промивають інструменти у цьому ж дезин­фікуючому розчині. Дезинфі­куючий розчин використову­ють одноразово. З метою про-філактики зараження СНІДом (наказ МОЗ УРСР № 426 від 15.06.87 р.) знезараження медичного інстру­ментарію проводять у гумових рукавичках.

Передстерилізаційна очистка. Передстерилізаційну очистку проводять ручним або механізованим способом. Руч­ний спосіб застосовують у тих лікувально-профілактичних закладах, де немає ЦСВ і персдстерилізаційну очистку та стерилізацію проводять у процедурному кабінеті. Механі­зований спосіб застосовують у ЦСВ, де інструменти оброб­ляють у машинах спеціального призначення.

Персдстерилізаційну очистку ручним способом проводять у такій послідовності:

1-й етап. Промивають медичні інструменти під проточною подою протягом 1 хв (мал. 4);

2-й етап. Поршні, циліндри, голки в розібраному вигляді занурюють у миючий розчин на 15 хв.

Приготування миючого розчину: 5 г порошку «Біолот» («Лотос», «Астра», «Прогрес») + 995 мл води при температурі 45—50 °С + 33 % пергідролю 15 мл + 980 мл води; або + ЗО % пергідролю 16 мл + 979 мл води; або + 27,5 % пергідролю 17 мл + 978 мл води; температура води 50—55 °С. Промивають кожний інструмент у миючому розчині йор-шиком або ватно-марлевим тампоном 30 с, а голки — ман-дреном, розчин пропускають через кожну голку (мал. 5).

65

Мал. 5. Промивання шприців та голок у миючому розчині

Миючим розчином можна користуватись протягом однієї доби; допускається підігрівання миючого розчину до не­обхідної температури до 6 разів на добу, якщо колір розчину не змінюється.

3. етап. Промивають інструменти під струменем холодної проточної води, щоб звільнити їх від миючого засобу. Після застосування порошка «Біолот» промивання триває 3 хв, після порошка «Прогрес» — 5 — 6 хв, «Астра», «Лотос» — до 10 хв.

4. етап. Контроль якості обробки проводять методом пос­ тановки проб.

На залишки захованої крові проводять бензидинову, амідопіринову або ортотолуідинову проби. Для цього 1—З краплі реактиву піпеткою наносять на інструменти (на пор­шень, у корпус шприца, а через нього — в голку) і чекають до 2 хв. При наявності залишків крові з'являється синьо-зелене забарвлення (проба позитивна). Зміна забарвлення після 2 хв не враховується. Якщо проба позитивна, необхідно повторити другий і третій етап передстерилізаційної очистки всіх шприців та голок, тобто замочування в миючому розчині та промивання під проточною водою.

Приготування реактиву бензидину (дві модифікації): 1) до 0,025 г сульфату бензидину додають 2 мл 50 % оцтової кислоти і 2 мл 3 % перекису водню; 2) 0,5—1 % розчин бензидину хлориду, виготовлений на дистильованій воді, змішують з такою ж кількістю 3 % перекису водню. Збе­рігають реактив не більше 2 год.

Реактиви для амідопіринової й ортотолущинової проби готують в аптеці.

Приготування амідопіринового реактиву: до 2 мл 5 % спиртового розчину амідопірину додають 2 мл 30 % оцтової кислоти і 2 мл 3 % перекису водню.

Приготування ортотолуїдинового реактиву (три моди­фікації): 1) 4 % розчин ортотолуїдину в 96 % етиловому спирті 5 мл + 50 % оцтової кислоти 5 мл + дистильованої води 5 мл. На предмет наносять 2—3 краплі реактиву і 1—2 краплі 20 % перекису водню; 2) 0,25 г ортотолуїдину + 50 % оцтової кислоти 5 мл + 3 % перекису водню 5 мл; 3) 1 % водний розчин ортотолуїдину 2 мл + 3% перекису водню 2 мл. На залишки миючих засобів проводять фенолфта-леїнову пробу. Для цього 2—3 краплі 1 % спиртового розчину фенолфталеїну наносять на інструменти. При наявності за­лишків миючих засобів протягом ЗО с з'являється рожеве забарвлення. Якщо проба позитивна, необхідно повторити третій етап передстерилізаційної очистки, тобто промивання під проточною водою.

Проби проводять з розрахунку 1 % від загальної кількості інструментів.

66

Мал. 6. Способи упаковки шприців до стерилізації

5 етап. Обезсолення — промивання інструментів протягом 1 хв в дистильованій воді для очистки від солей водопровідної

ЧИ.

6 етап. Висушування інструментів у розібраному вигляді в сухожаровій шафі.

Після передстерилізаційяої очистки сухі голки та шприци необхідно упакувати для стерилізації.

Найзручніше проводити стерилізацію шприців та голок у крафт-пакетах, які являють собою невеликі мішечки (па­кети) з вологостійкого паперу або пергаменту. В пакет вкла­дають окремо циліндр і поршень шприца так, щоб отвір циліндра і рукоятка поршня були біля відкритого кінця пакета. Сюди ж кладуть дві голки, попередньо наколовши їх на кусочок вологостійкого паперу і запакувавши, як по­рошки. Вільний кінець крафт-пакета двічі загортають і за­клеюють. На пакеті зазначають дату стерилізації та об'єм шприца.

Менш зручно проводити стерилізацію без упаковки у відкритій посудині. Для цього інструменти в розібраному вигляді розкладають на емальованому підносі або в лотку.

Існує ще м'який спосіб упаковки — у подвійних бавов­няних мішках.

Шприци та голки, упаковані в крафт-пакети (мал. 6,а), та у відкритому посуду (мал. 6,6) стерилізують у сухожаровій шафі. В автоклаві стерилізують шприци та голки в м'якій упаковці (мал. 6,в) та в крафт-пакетах.

ПІДГОТОВКА БІЛИЗНИ ТА ПЕРЕВ'ЯЗУВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ДО СТЕРИЛІЗАЦІЇ

Перед стерилізацією медична сестра перевіряє цілість операційної білизни і складає її в бікси. Під час операції користуються медичними халатами, що застібуються або зав'язуються ззаду, простиралами, рушниками, шапочками, масками та бахілами. Халати складають поздовж, рукавами всередину. Потім, починаючи від нижнього краю (подолу), до коміра його скручують у рулон. При надяганні халат беруть за комір і піднімають вгору, при цьому він самостійно розкручується. При складанні простирала край підгортають

З*

67

Мал. 7. Виготовлення кульки з марлі

на 50 см, складають простирало поздовж учетверо і нещільно скручують, починаючи з непідгорнутого кінця. Рушники та великі серветки також складають учетверо. Маски виготов­ляють із чотирьох і більше шарів марлі чи бавовняної тка­нини. Маски запобігають прямому інфікуванню операційної рани слиною, що може потрапити в повітря при розмові, кашлі, чханні.

Основними видами перев'язувального матеріалу, який застосовують при операціях і перев'язках, є гігроскопічна марля і вата. Із марлі виготовляють кульки, серветки, там­пони, турунди. При виготовленні з марлі перев'язувального матеріалу необхідно стежити, щоб краї марлі були загорнуті досередини (щоб запобігати попаданню ниток у рану). Куль­ки виготовляють зі шматочків марлі розмірами 10x10 см. їх складають і, обережно обгортаючи навколо вказівного пальця, утворюють кульку, в середину якої заправляють вільні кінці марлі (мал. 7). Кульки зберігають у марлевих мішечках по 50 штук. Серветки виготовляють трьох розмірів: великі (60x40 см), середні (40x30 см) і малі (20x15 см). Краї нарізаної марлі загортають досередини, складають нав­піл по довжині й ширині та зав'язують по 10 штук стрічкою з марлі.

Тампони виготовляють зі шматка марлі довжиною 5 м, який складають удвоє, потім розрізають упоперек на шматки довжиною по 20, ЗО, 50 см. Краї тампона загинають досе­редини. Турунди виготовляють із шматків марлі довжиною 40—50 см та шириною 5 см. Кінці бинта загортають досе-

М ал. 8. Кругла стерилізаційна коробка (бікс): а — отвори для пари під час стерилізації відкриті; б — отвори після стерилізації закриті

редини. Складену смужку марлі в натягнутому вигляді про­тягують через край стола, після чого згортають у рулончик. Операційні маски виготовлякЗть з марлі, складеної в 4—6 шарів. Розміри маски 20x16 см. Вату для стерилізації готують у вигляді кульок, щільно намотаних на дерев'яні палички. їх загортають по 20—25 штук у марлю.

Заготовлений для стерилізації матеріал нещільно скла­дають у бікси (мал. 8). Бікс являє собою круглу (КСК) або прямокутну (КСП) стерилізаційну коробку з отворами для проходження в них пари під час стерилізації. В КСК отвори розміщені на боковій поверхні і закриваються рухомим пояс­ком за допомогою затискаючого пристрою. Прямокутні бікси оснащені антибактеріальним фільтром, отвори розміщені на дні. Перед укладанням матеріалу в КСК її зсередини про­тирають серветкою, змоченою спиртом, застеляють шаром бавовняної тканини, нещільно укладають матеріал для сте­рилізації і пробірку з відповідною речовиною (див. далі) для контролю якості стерилізації. Зверху все покривають сер­веткою.

До ручки бікса прив'язують етикетку, на якій зазначають дату стерилізації, вид і кількість матеріалу, прізвище особи, яка проводила стерилізацію. Кришку бікса закривають та фіксують на ланцюжку. Після цього відкривають бокові отвори, через які під час стерилізації всередину бікса про­никає пар. Розрізняють такі способи укладання матеріалу в бікс:

1. Універсальний спосіб, при якому в бікс укладають все, що буде необхідне для роботи протягом одного робочого дня. Цей спосіб можна застосовувати лише в малих операційних або перев'язочних.

2. Видова укладка, при якій у бікс укладають тільки один вид матеріалу. Наприклад, в один бікс укладають тільки перев'язувальний-матеріал, в інший — операційну білизну.

3. Цілеспрямована укладка — в бікс укладають все, що необхідне для виконання однієї операції.

Халати, рушники, простирала вкладають у бікс верти­кально, таким чином, щоб при вийманні стерильного ма­теріалу один предмет не заважав виймати інший.

Для стерилізації операційної білизни та перев'язуваль­ного матеріалу в подвійних бавовняних мішках з бязі чи полотна матеріал укладають у мішок, зверху надягають другий мішок. Кожний мішок зав'язують окремо. До верх­нього мішка прикріплюють етикетку. Перед користуванням санітарка розв'язує зовнішній мішок і зсуває його вниз. Внутрішній мішок сестра розв'язує стерильними руками.

Мал. 9. Стерилізатор паровий горизонтальний: 1 — манометр, 2 — гвинтовий затискач покришки стерилізатора; 3 — покришка стерилізатора; 4 — краник для випускання пари; 5 — вентиль для регуляції подачі пари; 6 — за-2 побіжний клапан; 7 — водомірне скло; 8 —■ пароутворюючий бачок

ПАРОВИЙ МЕТОД СТЕРИЛІЗАЦІЇ

\

Стерилізація паровим методом здійснюється в па­рових стерилізаторах (ав­токлавах), де діє насичена водяна пара під тиском (мал. 9). Парові стери­лізатори бувають різних конструкцій, розмірів та об'ємів. У вертикальних парових стерилізаторах ма-

теріал закладають та виймають його через отвір зверху. В горизонтальних непрохідних стерилізаторах, оснащених одними дверцятами, завантаження та розвантаження ма­теріалу проводять з одного боку. Горизонтальні прохідні (двобічні) стерилізатори з двома дверцятами, розміщеними одні навпроти других з обох боків стерилізатора, дають змогу розділити стерилізаційне приміщення на дві половини: нестерильну, на якій завантажують матеріал, та асептичну (чисту), на якій матеріал розвантажують. За формою стери­лізатори бувають круглі й прямокутні.

У всіх типах парових стерилізаторів принцип будови однаковий. Вони складаються з трьох стальних циліндрів, розміщених один в одному. Внутрішній циліндр є стери­лізаційною камерою, в яку закладають матеріал для сте­рилізації. Середній циліндр називають водопаровою каме­рою, в неї заливають воду, яка при нагріванні перетво­рюється в пару. Водопарова і стерилізаційна камери з'єднані між собою. Зовнішній циліндр — це захисний кожух, який зменшує теплові втрати. Автоклав оснащений манометром, запобіжним клапаном, воронкою для заливання води у во-допарову камеру.

Паровим методом можна стерилізувати білизну (халати, простирала, рушники), перев'язувальний матеріал, вироби з гуми (рукавички, катетери, трубки, бужі), скла, хірур­гічний інструментарій, який не боїться вологи. Стерилізацію проводять у біксах та в м'якій упаковці.

70

Для проведення стерилізації приготовані бікси з відкри­тими отворами вміщують у внутрішню камеру автоклава. Кришку герметично закривають. Через лійку в автоклав наливають воду, рівень якої визначають по водомірному склу. Запобіжний кран встановлюють на показник тиску, при якому передбачають проводити стерилізацію, — 147— 196 кПа (1,5—2 атм). Потім кран, який відводить повітря і пару, закривають. Тиск в автоклаві доводять до 98 кПа (1 атм), відкривають кран і випускають залишки повітря разом із парою. Після того кран повторно закривають і доводять тиск до 147—196 кПа. Момент підняття тиску до заданого режиму вважають початком стерилізації. При тиску 147 кПа (1,5 атм) і температурі 120 С стерилізація продов­жується 45 хв, а при тиску 196 кПа (2 атм) і температурі 132 °С — 20 хв. Після закінчення стерилізації пару із автоклава випускають через випускний кран (на нього над­ягають гумову трубку і занурюють її у відро з холодною водою або виводять за межі приміщення). Коли стрілка манометра наблизиться до нуля, відгвинчують гвинти і від­кривають кришку автоклава. Стерилізаційні коробки вийма­ють і вкладають на стіл, накритий стерильним простиралом. Після цього негайно закривають бокові отвори в коробках і накривають їх іншим простиралом до повного охолодження. Після закінчення стерилізації через випускний кран вида­ляють воду із автоклава.

Термін зберігання простерилізованого матеріалу в стери­лізаційних коробках з фільтром — 20 діб, без фільтра та в інших упаковках — до 3 діб.

Якість стерилізації в автоклаві контролюють за допомогою трьох методів: фізичного, хімічного та бактеріологічного.

Фізичний метод грунтується на ефекті плавлення при певній температурі кристалічних речовин. Перед проведен­ням стерилізації в бікси закладають пробірку з порошко­подібною сіркою, бензойною кислотою, антипірином чи амі­допірином, температура плавлення яких перевищує 110 °С. Пробірку закривають ватою і кладуть у бікс між шарами матеріалу. Якщо в автоклаві температура підвищується до 120 °С, порошок у пробірці плавиться і перетворюється в гомогенну масу.

При хімічному методі в бікс кладуть спеціально оброблену смужку фільтрувального паперу. Простим олівцем на ньому пишуть слово «стерильно», потім смужку паперу просочують розчином крохмалю і опускають у розчин Люголя. Після такої обробки смужка паперу стає інтенсивно синьою і слово «стерильно» зникає. При температурі 115 °С йод випаро­вується, папір знебарвлюється, внаслідок чого проявляється зазначений напис.

71

Однак найбільш надійним є бактеріологічний метод кон­тролю стерилізації. З цією метою невеликі шматочки ма­теріалу, який підлягає стерилізації, вкладають у 2—3 про­бірки, закривають їх ватою і закладають у бікс. Після стери­лізації пробірки відправляють для дослідження в бактеріо­логічну лабораторію. Якщо через 2—3 дні не спостерігається росту бактерій, матеріал вважають стерильним. Недоліком цього методу є значна тривалість дослідження.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ ЗІ СТЕРИЛІЗАТОРОМ

1. Установлення і дозвіл на експлуатацію парового стери­ лізатора видається інспекцією котлонагляду, яка щороку здійснює контроль за апаратурою і робить відповідний запис у паспорті.

2. При несправності стерилізатора ремонт проводить тіль­ ки технік-спеціаліст.

3. До роботи з паровим стерилізатором допускаються особи, що досягли 18 років і мають посвідчення про здачу техмінімуму з експлуатації парового стерилізатора даного типу.

4. Вхід у приміщення, в якому проводиться стерилізація, дозволяється лише обслуговуючому персоналу.

4. Забороняється залишати стерилізатор без нагляду в

робочому стані.

6. Парові стерилізатори з електричним нагрівачем обо­ в'язково заземлюють.

7. Манометри повинні бути запломбовані і мати чітко позначену червону смугу або металеву пластинку, що вказує максимально допустимий тиск. Через кожних 4—5 циклів роботи перевіряють прохідність сифона манометра.

8. Один раз протягом зміни обов'язково перевіряють робо­ ту запобіжного клапана. Один раз протягом цикла стери­ лізації проводять продувку сифонної трубки.

9. Забороняється доливати воду у воронку під час роботи парового стерилізатора; не допускається включення стери­ лізатора при недостатньому рівні води в котлі.

10. Забороняється відкривати кришку стерилізаційної ка­ мери, поки тиск у камері не знизиться до нормального рівня і стрілка не опуститься до нуля.

ПОВІТРЯНИЙ МЕТОД СТЕРИЛІЗАЦІЇ

При повітряній стерилізації, яку проводять у спеціальних повітряних камерах (сухожарових шафах), мікроорганізми знищують за допомогою високої температури. Температура предметів, які підлягають стерилізації в шафі, повинна до-

72

сягати 160—250 °С. При температурі 180 °С час стери­лізації — 60 хв, при температурі 160 °С — 2,5 год. За бактерицидною дією сухе гаряче повітря поступається перед вологим. Однак цей метод успішно використовують для сте­рилізації предметів, що їх не можна піддавати дії вологи внаслідок небезпеки виникнення корозії та з інших причин. Сухожаровій стерилізації підлягають термостійкі, незгораючі матеріали зі скла (шприци, посуд), металу (хірургічні, гіне­кологічні, стоматологічні та інші інструменти) чи фарфору. Не підлягають сухожаровій стерилізації перев'язувальний матеріал, гумові вироби, катетери, матеріали з пластика, вода і водовмісні рідини.

У медичних закладах використовують повітряні стери­лізатори різних конструкцій. Проте всі вони прості в експлу­атації та обслуговуванні, встановлювати їх можна в при­міщеннях без спеціального вентиляційного обладнання.

Повітряний стерилізатор складається з корпуса з теп­лоізоляцією, підставки, кришки, стерилізаційної камери з сітками для розміщення предметів, що підлягають стери­лізації. Живлення — від електромережі. На передній стінці підставки вмонтовано реле часу, сигнальна лампа для кон­тролю початку стерилізації, тумблер для вмикання стери­лізатора на вибраний режим роботи (автоматичний або напів­автоматичний) . На корпусі встановлено термометр для кон­тролю температури в стерилізаційній камері.

Предмети, що підлягають стерилізації, мають бути сухи­ми. Стерилізацію проводять в упакованому вигляді (в крафт-пакетах) або без упаковки у відкритій посудині (на емаль­ованому підносі, в лотку).

Процес стерилізації складається з завантаження стери­лізатора, нагрівання до певної температури, власне стери­лізації, охолодження і розвантаження простерилізованих предметів.

При заповненні стерилізатора предмети, що підлягають стерилізації, не слід укладати щільно, оскільки важливо забезпечити достатню циркуляцію повітря. Після включення апарату в мережу не дозволяється додавати нових предметів і матеріалів для стерилізації, оскільки це призводить до зниження температури та втрати стерилізаційного ефекту. Більше того, потрапляння кисню під час стерилізації в су-хожарову шафу може призвести до займання. У разі виявлен­ня тління матеріалу необхідно терміново вимкнути елект­роенергію.

Предмети, простерилізовані повітряним методом в упа­ковці, зберігають 3 доби; предмети, простерилізовані у від­критій посудині без упаковки, використовують відразу після стерилізації.

73

Контроль якості стерилізації в сухожаровій шафі прово­дять фізичним, біологічним та термічним (за допомогою термометра) методами.

Для проведення фізичного контролю застосовують про­бірку з порошкоподібним альбуцидом чи аспірином, темпе­ратура плавлення яких перевищує 160 °С, або сахарозою, тіосечовиною, бурштиновою чи аскорбіновою кислотою, бар­біталом, температура плавлення яких перевищує 180 °С. При підвищенні температури в сухожаровій шафі до від­повідного рівня в пробірці утворюється розплавлена гомо­генна маса.

Як біотести використовують пробірки, інфіковані сінною або картсфельною паличкою.

СТЕРИЛІЗАЦІЯ ІОНІЗУЮЧИМ ВИПРОМІНЮВАННЯМ

Променеву стерилізацію проводять іонізуючими проме­нями великої енергетичної сили, які можуть проникати на різну глибину б матеріал, що підлягає стерилізації. Пере­важно застосовують бета- і гамма-опромінення.

Стерилізацію іонізуючим випромінюванням широко за­стосовують на промислових підприємствах, де виготовляють інструменти одноразового користування (шприци, системи для переливання крові, акушерські комплекти, хірургічні інструменти, перев'язувальний матеріал тощо). Предмети упаковують у герметичні поліетиленові пакети з зазначен­ням терміну зберігання (до кількох років).

ХІМІЧНА (ХОЛОДНА) СТЕРИЛІЗАЦІЯ

Під хімічною (холодною) стерилізацією розуміють стери­лізацію за допомогою розчинів хімічних речовин і газів. Така стерилізація проводиться при температурі, яка не пе­ревищує температури коагуляції білка (45—60 °С).

Стерилізацію хімічними розчинами застосовують для обробки термонестійких предметів (хірургічні інструменти, виготовлені з полімерних матеріалів, гумові предмети та ін.). Оскільки хімічні сполуки знищують в основному повер­хневу мікрофлору, важливе значення має попередня очистка поверхні предметів.

Для вологої стерилізації використовують різні сполуки йоду, хлору, окисники, альдегіди тощо. Однак основне зна­чення мають надоцтова кислота («Дезоксон-1»), перекис водню, етиловий спирт.

Для стерилізації переважно використовують 1 % розчин надоцтової кислоти. Тривалість обробки — 45 хв. Кислота зберігається в холодильнику протягом 6 міс, а її розчин можна застосовувати протягом 1 доби. При роботі з надо-цтовою кислотою необхідно користуватися захисними оку-

74

лярами, надягати гумові рукавиці та фартух. Цим методом стерилізують катетери, трубки з пластмаси, кардіостимуля-тори, протези клапанів серця, шовний матеріал. Контроль за якістю стерилізації проводять за допомогою індикатора окису етилену. Стерилізація надоцтовою кислотою не є надійним методом, оскільки не забезпечує рівня стерилізації, необхідного для клінічної практики.

Перекис водню застосовують у вигляді 6 % розчину при температурі 18 °С протягом 6 год, при температурі 50 °С — протягом 3 год. Розчин перекису водню можна використо­вувати протягом 7 днів, зберігаючи його в закритому посуді.

При застосуванні 70 % етилового спирту інструменти витримують у ньому протягом 2 год.

Для стерилізації розчинами користуються емальованим, скляним або пластмасовим посудом з покришкою. Предмети повністю занурюють у розчин, вільно розкладають у ньому і витримують визначений час, накривши посуд покришкою. Після закінчення стерилізації матеріал промивають у сте­рильній дистильованій воді або в стерильному ізотонічному розчині хлориду натрію в асептичних умовах і зберігають у контейнері, вистеленому стерильною серветкою, не більше 1 доби.

Газову стерилізацію застосовують для обробки термо­нестійких предметів, які не витримують стерилізації в ав­токлаві або в сухожаровій шафі (катетери, зонди з штучних матеріалів, шланги, протези, ендоскопи, кардіостимулятори, наркозна та дихальна апаратура; оптичні прилади, ріжучі й колючі інструменти, кетгут, одноразові предмети з синте­тичних пластмас).

Найчастіше використовують окис етилену, пари фор­маліну. Окис етилену діє бактерицидно за рахунок алкілю-вання протеїнів бактерій. Це безбарвний газ з неприємним ефіроподібним запахом. Його токсична дія проявляється го­ловним болем, нудотою, блюванням та зупинкою дихання. Застосовується в заводських умовах у спеціальних газових стерилізаторах у приміщеннях з витяжною вентиляцією. Після закінчення стерилізації для запобігання вибуху за­лишки газу видаляють через випускні камери у витяжні труби.

Газ добре проникає через поліетиленову упаковку і замі­щує там повітря. Тому предмет в упаковці після газової стерилізації залишається стерильним до порушення її цілості.

Кип'ятіння як метод стерилізації шприців та голок, згідно з галузевим стандартом 42—21—2—85 «Стерилізація і дезин-фекція медичного інструментарію», не передбачене. Але в виняткових випадках (у невеликих лікарнях, амбулаторіях, у домашніх умовах), коли неможливо простерилізувати

75

шприци та голки іншим способом, можна застосувати кип'я­тіння.

Стерилізація кип'ятінням проводиться в спеціальних ме­талевих кип'ятильниках з решіткою для вкладання інстру­ментів. Сітку кип'ятильника застеляють марлею, вкладають два пінцета, циліндри, поршні шприца, не менше двох голок з розрахунку на один шприц і зверху — гачки для виймання решітки. Заливають холодною дистильованою водою, щільно накривають кришкою і кип'ятять 45 хв з моменту закипання води. Якщо в процесі кип'ятіння в стерилізатор додають ще якийсь інструмент, то кип'ятіння продовжують ще 45 хв з цього моменту. Після закінчення стерилізації кришку з сте­рилізатора знімають і перевертають стерильною стороною догори, стерильним корнцангом або пінцетом (з потрійного розчину) дістають гачки і ними виймають решітку з інструментами. Решітку кладуть упоперек кип'ятильника, щоб стекла вода. Після того приступають до збирання шпри­ца або переносять решітку на стерильний стіл і, корис­туючись стерильним корнцангом, розкладають інструменти з решітки на стерильному столі.