Хімічні методи дезинфекції

Хімічні методи дезинфекції знайшли найширше застосу­вання в практиці. В їх основі лежить використання різних хімічних речовин, які вбивають мікроорганізми на поверхні

44

та всередині різних об'єктів і предметів навколишнього се­редовища. Для дезинфекції застосовують лише такі хімічні препарати, які мають здатність швидко і пагубно діяти на мікроорганізми. Слід пам'ятати, що хімічні речовини можуть мати різну дію на мікроорганізми: бактерицидну — здатність вбивати бактерії, бактеріостатичну — пригнічувати їх життє­діяльність, спороцидну — здатність вбивати спори, віру-ліцидну — здатність вбивати віруси, фунгіцидну — здатність вбивати гриби. Звичайно, різні хімічні препарати мають різну силу для знищення мікробів. Процес знищення мікробів під час дезинфекції відбувається поступово і залежить від багатьох факторів. Серед мікробів є дуже стійкі форми, які не піддаються відразу дії дезинфікуючого засобу, інша мікро­флора при таких самих умовах гине відразу. Дезинфікуючі речовини різняться між собою хімічною структурою, а отже, і вибірковою дією на складові елементи клітин. Зокрема, хлор та хлорвмісні препарати, перекис водню та інші, всту­паючи у взаємодію з протеїнами клітин, дають реакцію окислення. Мінеральні кислоти і луги руйнують клітину своїми водневими та гідроксильними іонами, спричиняючи гідроліз. Солі важких металів проникають у клітини, діють на білки і ведуть до утворення солей-альбумінатів. Феноли денатурують білки і спричиняють реакцію їх коагуляції.

Серед хімічних дезинфікуючих речовин виділяють засоби м'якої дезинфекції, які використовують для дезинфекції шкі­ри, одягу, білизни, і засоби сильної дезинфекції, які вико­ристовують для знезаражування дуже забруднених мате­ріалів (взуття, туалетів, підкладних суден, раковин) і виді­лень (гній, кал, сеча, харкотиння, блювотні маси), а також засоби для дезинфекції приміщень і наявних у них предметів та засоби для дезинфекції повітря. Слід зазначити, що універсального дезинфікуючого засобу немає. Використання засобів визначається метою їх застосування.

Усі дезинфікуючі речовини повинні задовольняти такі вимоги: 1) швидко і повністю розчинятись у воді або добре змішуватись з нею, утворюючи стійкі емульсії; 2) діяти швидко і в малих концентраціях; 3) забезпечувати знеза­ражуючу дію навіть при наявності органічних речовин, таких як кров, сеча, харкотиння; 4) бути достатньо стійкими при зберіганні; 5) бути малотоксичними для людей; 6) бути доступними і дешевими у виробництві, зручними для тран­спортування та зберігання.

Необхідність застосування дезинфікуючих речовин у виг­ляді водних розчинів зумовлена тим, що дрібні крапельки рідини, які містять дезинфікуючі засоби, легко і швидко адсорбуються оболонкою мікробної клітини. Крім цього, де­зинфікуючі засоби швидше знаходять доступ у клітину через

45

водну фазу, тому водні розчини і емульсії більш активно діють на мікробну клітину.

Проте значна кількість препаратів, що їх застосовують для дезинфекції, а особливо для дезинсекції і дератизації, є отруйними для людини і домашніх тварин. Тому для запобігання випадковим отруєнням під час роботи з такими препаратами необхідно суворо дотримуватися застережних заходів. Забороняється зберігати дезинфікуючі речовини ра­зом з легкозаймистими речовинами. Усіх працівників де­зинфекційних відділів СЕС і міських дезинфекційних станцій забезпечують спецодягом та індивідуальними засобами за­хисту (халат, косинка, гумові рукавиці, окуляри, респі­ратор) . Прання спецодягу в домашніх умовах забороняється. Всі особи, допущені до роботи з дезинфікуючими речо­винами, обов'язково проходять інструктаж з техніки безпеки. Слід пам'ятати, що розфасування цих речовин та приготу­вання робочих розчинів треба проводити в спеціально відведених для цього приміщеннях у витяжних шафах. У разі випадкового попадання дезинфікуючої речовини на шкі­ру необхідно негайно зняти її ватою, а шкіру добре промити проточною водою. Всі препарати повинні мати етикетки з зазначенням назви речовини, процентної концентрації та дати виготовлення.

До хімічних дезинфікуючих речовин належать хлор і хлорвмісні сполуки (сухе хлорне вапно, розчини хлорного вапна, хлорамін Б), галогени (йод, розчин Люголя, йодонат), окисники (перекис водню, перманганат калію), феноли (фе­нол, лізол), спирти (етиловий, метиловий), альдегіди (фор­мальдегід, формалін), кислоти (хлористоводнева, сірчана, азотна, мурашина, оцтова, молочна), луги (каустична сода, кальцинована сода), солі важких металів (ртуті дихлорид, срібла нітрат), барвники (брильянтовий зелений), дезин­фікуючі засоби побутового призначення та ін.

ХЛОР ТА ХЛОРВМІСНІ СПОЛУКИ

Хлорне вапно — білий сухий порошок з різким запахом хлору. Діючим компонентом хлорного вапна є вільний актив­ний хлор. Випускається в заводських умовах шляхом про­пускання газоподібного хлору через негашене вапно. Містить 25, 32 або 35 % активного хлору. Сухе хлорне вапно частково розчиняється у воді, утворюючи в ній суспензії. Воно роз­кладається на сонці, повітрі та під впливом вологи, втра­чаючи хлор. Хлорне вапно, що містить менше ніж 15 % активного хлору, для дезинфекції непридатне. Тому збе­рігати хлорне вапно необхідно в сухих, темних, прохолодних місцях. Навіть при правильному зберіганні втрата активного

46

хлору становить 1—3 % на місяць. Тому кожних 3 міс в ньому необхідно визначати вміст активного хлору.

За своїми бактерицидними властивостями хлорне вапно належить до надійних дезинфікуючих засобів. Воно знищує не лише вегетативні, але й спорові форми патогенних мі­кробів.

Сухе хлорне вапно застосовують для приготування роз-чинів-сумішей 10 % або 20 % концентрації, а також для дезинфекції виділень (випорожнення, харкотиння, гній тощо) і залишків їжі при різних інфекційних захворюваннях.

Розчини-суміші застосовують у формі 10 % або 20 % водного розведення хлорного вапна. Ці розчини дістали назву хлорновапняного молока.

Приготування концентрованого освітленою 10 % розчину хлорного

вапна

Для приготування розчину треба мати: 1) 1 кг сухого хлорного вапна; 2) 9 л води; посуд з покришкою місткістю не менше ніж 10 л (дерев'яний, скляний, пластмасовий, емальований); 3) дерев'яну паличку для розмі­шування; 4) пляшки з темного скла з корками.

Готують розчин так: 1 кг сухого хлорного вапна розводять у 9 л води. Воду доливають до вапна невеликими порціями, розмішуючи дерев'яною паличкою. І Іосуд з розчином залишають у темному місці на 1 добу. Протягом перших годин розчин кілька разів розмішують дерев'яною паличкою. Потім зливають освітлений розчин на кілька шарів марлі (осад залишають на дні посуду), розливають його в пляшки з темного скла і закривають корками. На пляшки наклеюють етикетки із зазначенням назви розчину, його кон­центрації, дати виготовлення.

Зберігають розчин у спеціально відведеному темному прохолодному місці протягом 5 — 7 днів.

Хлорно-вапняне молоко 10 % або 20 % концентрації застосовують для приготування робочих розчинів хлорного вапна необхідної концентрації шляхом розведення водою, а також для знезаражування рідких виділень хворих, стін і підлоги дуже забруднених нежилих приміщень.

Робочі розчини хлорного вапна концентрації 0,2—0,5 %, 1—3—5 % широко використовують для дезинфекції при­міщень, обладнання, інструментів, білизни тощо. Для приго­тування робочих розчинів концентрований 10 % розчин хлорного вапна безпосередньо перед застосуванням розводять відповідною кількістю води.

Т а б л м ц я 5. Приготування робочих розчинів хлорного вапна з маточного розчину 10 % концентрації

Концентрація хлорного вап­на в робочому розчині, %	Кількість 10 % розчину хлорного вапна, мл	Об'єм води, л
0,1	100	9,9
0,2	200	9,8
0,3	300	9,7
0,4	400	9,6

47

0,5	500	9,5 і
1	1000	9,0
3	3000	7,0
5	5000	5,0

Хлорамін Б являє собою кристалічний порошок білого кольору зі слабким запахом хлору. Містить 26 % активного хлору, В воді кімнатної температури розчиняється до 20 % хлораміну. Хлорамін Б з стійкою речовиною, яка тривало зберігає вихідну кількість активного хлору при відсутності світла і вологи.

Розчини хлораміну готують безпосередньо перед засто­суванням у будь-якій посудині шляхом розмішування за допомогою лопатки відповідної кількості хлораміну до пов­ного розведення у воді кімнатної температури. Залежно від характеру дезинфекції об'єктів і ступеня забруднення за­стосовують водні розчини хлораміну різної концентрації — від 0,2 до 5 %.

Таблиця 6. Приготування розчину хлораміну

Концентрація хлораміну в розчині, %	Кількість хлораміну, г	Об'єм води, мл
0,2	2	1000
1	10	990
2	20	980
3	30	970
4	40	960 |
5	50	950

Теплі розчини хлораміну (40—50 °С) більш активні, активний хлор у них не втрачається.

Хлорамін використовують для знезаражування при різних інфекціях, у тому числі при туберкульозі. Розчини хлораміну широко використовують для знезаражування жилих і лі­карняних приміщень, дитячих та шкільних закладів, місць загального користування, меблів, білизни, посуду, предметів догляду за хворими, а також для обробки ран, промивання гнійних порожнин, знезаражування рук, рукавиць та неме­талевих інструментів.

Активовані розчини хлорвмісних сполук широко вико­ристовують для дезинфекції. В присутності активатора при­швидшується виділення активного хлору і посилюється бак­терицидна та спороцидна активність розчинів. Активаторами

_І

можуть служити солі амонію (хлорид, нітрат або сульфат амонію) у співвідношенні 1:1 або 1:2, аміак (10 % на­шатирний спирт). Готують активовані розчини безпосередньо перед використанням.

Гіпохлорит натрію — рідина з різким запахом хлору, містить до 70 % активного хлору, розчинна у воді. Легко розкладається на світлі, тому препарат зберігають у темному місці в банках, закритих корком. Препарат має бактерицидні та спороцидні властивості. Бактерицидна дія проявляється в концентрації 0,01 % (по активному хлору). Розчини гіпо­хлориту натрію застосовують для грубої дезинфекції замість хлорного вапна. Для знезаражування при кишкових і кра­пельних інфекціях використовують 1 % (по активному хло­ру) розчин гіпохлориту натрію.

При обробці приміщення застосовують одноразове зро­шення з розрахунку 500 мл/м при експозиції 1 год. М'які речі, ганчірки замочують з розрахунку 4—5 л розчину на 1 кг сухої маси речей. При відсутності інших засобів 1 % розчин речовини може бути використаний для знезаражу­вання білизни (експозиція 1 год), при тій самій нормі ви­трати. Щоб білизна після знезаражування не псувалася, її ретельно полощуть у воді. Посуд без залишків їжі знезара­жують шляхом його занурювання в 1 % розчин на 1 год. Ванни, унітази, раковини промивають 1—2 % розчином гіпохлориту натрію. Рідкі виділення та залишки їжі залива­ють нерозведеним гіпохлоритом натрію у відношенні 1:1. В зв'язку з сильною окисною дією препарату вироби з металу розчинами гіпохлориту натрію не обробляють.

Хлоргексидин випускають у скляних банках по 500 і 1000 мл; використовують водний, спиртовий або гліцери­новий розчини. Для знезаражування рук і операційного поля застосовують розчин препарату (20 %) у 70 % етиловому спирті в співвідношенні 1:40. Для обробки ран готують вод­ний розчин хлоргексидину в співвідношенні 1:400 (до 400 мл перевареної холодної води додають 1 мл 20 % розчину хлоргексидину). Для промивання порожнин тіла використо­вують водний розчин препарату в співвідношенні 1:1000. Після приготування оозчину його стерилізують в автоклаві при температурі 115 С протягом ЗО хв. Інструменти та при­лади дезинфікують у розчині 20 % хлоргексидину і 70 % етилового спирту в співвідношенні 1:40, занурюючи їх у розчин на 2 хв. Зберігають стерильні інструменти у водному розчині препарату в співвідношенні 1:1000. Для запобігання корозії додають 0,1 % розчин натрію гідрокарбонату.

Для дезинфекції операційних та перев'язочних застосо­вують 20 % розчин хлоргексидину в розведенні водою 1:200.

48

49

ГАЛОГЕНИ

До класичних антисептичних речовин цієї групи на­лежить йод. Найчастіше в хірургічній практиці застосовують розчин йоду спиртовий, розчин Люголя і розчин йодонату. 5 та 10 % розчини йоду спиртові застосовують для обробки операційного поля, змащування шкіри навколо рани тощо. Розчин Люголя використовують для стерилізації кетгута та змащування слизових оболонок. Йодонат містить 4,5 % чистого йоду і у вигляді 1 % водного розчину застосовується для знезаражування операційного поля та рук хірурга при екстрених операціях.

ОКИСНИКИ

Перекис водню (пергідроль) добре розчиняється у воді і легко розкладається на воду та кисень, внаслідок чого є сильним окисником. Розчини його в 1 % концентрації за­стосовують для знезаражування кухонного посуду без за­лишків їжі при експозиції 5 хв. Розчин перекису водню 1 % концентрації готують шляхом додавання до 1 л води 36 мл основного препарату. З % розчин перекису водню застосо­вують при перев'язках для промивання гнійних ран. Перекис водню утворює в рані піну, з якою видаляються дрібні сторонні тіла, згустки крові та гній. Розчин такої ж кон­центрації використовують для дезинфекції інструментів, а для генерального прибирання операційних користуються комплексом, що складається з 6 % перекису водню і 0,5 % миючого засобу. До найбільш ефективних миючих засобів належать: 1) сульфанол — порошок жовтуватого кольору і 2) «Прогрес» — рідина темного кольору. Обидві речовини в концентрації 0,5 % при кімнатній температурі добре роз­чиняються у воді та мають добре виражені миючі властивості. В цій концентрації рекомендується додавати їх до розчину перекису водню (1—6 %). Утворювана комбінація — прозора рідина з жовтуватим відтінком, має слабкий запах і не спричиняє корозії металів. Застосування перекису водню з миючими засобами дозволяє об'єднати процес хімічного зне­заражування з механічною обробкою, внаслідок чого поси­люється дезинфекційний ефект. Суміш перекису водню з миючими засобами застосовують: 1) в інфекційних лікарнях для проведення поточної та заключної дезинфекції при киш­кових і крапельних інфекціях, а також для профілактики гнійничкових захворювань; 2) у пологових будинках і від­діленнях перед їхнім відкриттям або при закритті на про­філактичну санацію, при санації операційних і процедурних кабінетів; 3) у дитячих закладах для профілактичної дезин­фекції, а в разі виявлення інфекційних захворювань — для

50

заключної; 4) для знезаражування і миття підлоги, стін, стелі, обладнання приміщення; 5) для знезаражування бі­лизни і спецодягу; 6.) для знезаражування посуду, в тому числі й лабораторного, шляхом занурювання і миття, а також матеріалу, який використовують для прибирання при­міщення, — його занурюють на ЗО хв.

Калію перманганат. Розчин калію перманганату вико­ристовують для полоскання порожнини рота і горла (0,01— 0,1 %), спринцювання (0,02—0,1 %) і для обробки ран (2 %).

ФЕНОЛИ

Фенол, або кристалічна карболова кислота, є продуктом перегонки кам'яновугільної смоли і дерева. Він являє собою великі, гігроскопічні, безколірні призматичні кристали з ха­рактерним різким запахом. Зберігають його в темних скляних або металевих банках, що захищають від дії світла та вологи. Водні 3—5 % розчини фенолу бактерицидні майже для всіх вегетативних форм патогенних мікробів, крім туберкульозу. Вони не псують більшості предметів, за винятком полі­рованих та покритих лаком.

Фенол застосовують для дезинфекції інструментів, дре­нажних трубок, катетерів, рукавиць (2 % розчин). Він входить до складу потрійного розчину (фенол — 3,0; натрію гідрокарбонат — 15,0; формалін — 20,0; дистильована во­да — до 1000,0), який використовують для стерилізації рі­жучих інструментів, предметів із пластмас, поліетиленових трубок і збереження простерилізованих інструментів. Пред­мети, що їх вийняли з дезинфікуючого розчину, перед вживанням промивають стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду або дистильованою водою.

Лізол, нафталізол широко застосовують для знезаражу­вання білизни і м'яких предметів, які можна зволожувати, а також для знезаражування інших предметів, які можна занурювати в рідини. Лізол використовують для знезаражу­вання стін, підлоги, твердих та м'яких меблів. Для дезин­фекції застосовують 3—8 % розчини з метою знищення патогенних форм мікробів, головним чином, збудників киш­кових інфекцій та інфекцій дихальних шляхів, крім тубер­кульозу.

СПИРТИ

Спирт етиловий 70 та 96 % використовують для дезин­фекції шкіри рук, знезаражування оптичних приладів, ріжу­чих інструментів, підготовки та збереження стерильного шов­ку.

51

Спирт метиловий одержують під час сухої перегонки дерева. Це безбарвна, добре розчинна у воді, горюча, дуже отруйна рідина. Застосовують її для приготування формаль­дегіду.

АЛЬДЕГІДИ

Формальдегід є альдегідом мурашиної кислоти. Це без­барвний газ з різким запахом. Подразнюючи слизові обо­лонки очей і дихальних шляхів, він спричиняє ядуху. Добре розчиняється у воді.

Формалін — 40 % водний розчин формальдегіду. Це безколірна прозора рідина з різким запахом. Препарат збе­рігають у темному скляному посуді. В дезинфекційній прак­тиці формалін застосовують переважно в пароподібному стані для камерної дезинфекцїї речей. Однак пари формальдегіду не проникають углиб предметів, тому при обробці приміщень навіть протягом двох діб немає епідеміологічної впевненості, оскільки не виключена можливість поширення інфекції за межі вогнища.

В останні роки для дезинфекції інструментів використо­вують розчини глутарового діальдегіду, а також гіпохлориту натрію, які входять до складу препарату «Сайдекс».

КИСЛОТИ

Багато органічних та неорганічних кислот (хлористовод­нева, сірчана, азотна, оцтова, молочна, мурашина) пагубно діють на вегетативні форми патогенних мікробів, а нерідко і на спорові. Однак у високих концентраціях кислоти руй­нівно діють на метали, тканини, дерево, що робить їх ма­лопридатними для широкої практики дезинфекції.

ЛУГИ

Луги, як і кислоти, смертельно діють на патогенні мікро­би, спричиняючи набухання, осмос і гідроліз клітинних білків. Вони мають не лише бактерицидні, але й спороцидні властивості. До слабкодіючих бактерицидних лугів належать вуглекисла сода, поташ, мило. Самостійно вони не мають дезинфікуючого ефекту, а відіграють допоміжну роль- При додаванні до розчинів лугів гарячої води їхня бактерицидність підвищується. При застосуванні гарячих водних лужних роз­чинів забруднені предмети легше звільняються від жирових частинок, бруду, крові, що сприяє кращому .видаленню мікробів.

52

СОЛІ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ

Ртуті дихлорид (сулема) — сильна отрута. При роботі з сулемою треба бути дуже обережним. її розчини підфар­бовують у синій або рожевий колір метиленовим синім або еозином, а герметично закриту скляну банку позначають особливою етикеткою. Розчини ртуті дихлориду (1:1000— 1:2000) відзначаються високою бактерицидністю. їх вико­ристовують для стерилізації шовку, дезинфекції гумових рукавиць і предметів догляду за хворими.

Розчини сулеми не можна застосовувати для дезинфекції об'єктів, забруднених речовинами, що містять білкові або жирові частинки. Всі предмети, які підлягають стерилізації в розчині ртуті дихлориду, мають бути ретельно відмиті від крові в гарячій воді з милом, оскільки сулема в поєднанні з білками утворює альбумінати, у присутності яких виника­ють сприятливі умови для розвитку мікробів.

Срібла нітрат (колларгол) вживають для промивання порожнин (1—2 % розчин), припікання надмірних грану­ляцій (5—10 % розчин).

БАРВНИКИ

Брильянтовий зелений (0,1—2 % спиртовий розчин) ви­користовують для змащування поверхні тіла при різних гнійничкових захворюваннях і обробки неглибоких поранень шкіри.

ДЕТЕРГЕНТИ

Детергенти — миючі засоби (походить від латинського слова с1еіег§еге — очищати) — синтетичні речовини з висо­кою поверхневою активністю, дезинфікуючими і миючими властивостями. З точки зору іонної дисоціації детергенти поділяють на неіоногенні та іоногенні. Останні в свою чергу ділять на катіонні (сполуки четвертинного амонію), аніонні (мила) та амфотерні.

Четвертинні амонієві сполуки (ЧАС) являють собою азо­тисті органічні речовини з вираженими бактеріостатичними, бактерицидними, піноутворюючими, емульгуючими, мию­чими властивостями.

Дегмін — воскоподібна речовина жовто-білого кольору зі специфічним запахом. Водні розчини стійкі, вони не втрачають бактерицидних властивостей понад рік. 1 % роз­чин дегміну застосовують для знезаражування шкірних по­кривів людини, рук хірурга тощо.

Дегміцид являє собою прозору сироподібну рідину від жовтого до червоно-коричневого кольору зі специфічним

53

запахом жирних спиртів. Добре змішується з водою у спів­відношенні 1:1 і зі спиртом в усіх співвідношеннях. Високі антимікробні властивості, миюча та піноутворююча дія дає змогу використовувати дегміцид для обробки рук хірургів та операційного поля без застосування мила, води, щіток, а також спирту та йоду.

Роккал — Ю % або 1 % водний розчин алкілдиме-тилбензиламонію хлориду. Його застосовують у розведеному вигляді для дезинфекції рук, стерилізації інструментів, що псуються при кип'ятінні, для обробки зовнішніх статевих органів при підготовці до пологів, промивання піхви, обробки молочних залоз.

Мила, як і солі жирних кислот, сприяють посиленому механічному очищенню, внаслідок якого з предметів може бути видалено до 60- 90 % мікрофлори. Вони мають деякі бактерицидні властивості, що посилюються при підвищенні температури розчину, і сприяють розчинності деяких де­зинфікуючих речовин, являючись таким чином добрими емульгаторами. Бактерицидне мило «Гігієна» містить 5— 10 % гексахлорофену. Воно рекомендується для система­тичного миття рук персоналу пологових будинків, інфекційних, лікарень, дитячих закладів, санаторіїв. Бак­терицидне мило «Гігієна» не має запаху, і його миючі влас­тивості не відрізняються від таких звичайного мила. Бак­терицидні властивості цього мила не знижуються при трива­лому зберіганні. Мило не подразнює шкіру рук навіть при його багаторазовому використанні.

ДЕЗИНФІКУЮЧІ ЗАСОБИ ПОБУТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Промисловістю випускається велика кількість ефектив­них дезинфікуючих засобів побутового призначення. їхня антимікробна дія забезпечується завдяки хлораміну, фено­лам, кислотам, лугам, що входять до їх складу. Дезинфікуючі засоби побутового призначення широко застосовуються для навколишнього середовища, миття та дезинфекції посуду, відбілювання та дезинфекції білизни, а також для загальної дезинфекції в побуті та громадських місцях.

Усі дезинфікуючі засоби, які допускаються до використан­ня, перераховані у відповідних нормативних документах.