Методи оцінки вибуття запасів

№ з/п	Назва методу	Характеристика
1	2	3
1.	Метод ФІФО – собівартість перших за часом надходження	Оцінка базується на припущенні, що виробничі запаси використовуються в тій послідовності в якій вони надходили на підприємство, тобто виробничі запаси, які першими відпускаються у виробництво оцінюються за собівартістю перших за часом надходження виробничих запасів [5]
2.	Метод ідентифікованої собівартості	Використовується для виробничих запасів, які відпускаються для виробництва спеціальних замовлень і проектів, а також для виробничих запасів, які не замінюють один одного [5]
3.	Метод середньозваженої собівартості	Оцінка проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного періоду і вартості одержаних у звітному періоді запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду і одержаних у звітному місяці [5]
4.	Метод нормативних затрат	Оцінка полягає у застосуванні норм витрат на одиницю виготовленої продукції [5]

Вибір методу оцінки вибуття виробничих запасів обирається підприємствами самостійно в залежності від напрямку його діяльності, номенклатури виробничих запасів, особливостей виробництва продукції тощо.

Обрані методи оцінки вибуття запасів зазначаються у наказі про облікову політику. Метод оцінки вибуття запасів як правило не змінюється протягом терміну корисного використання.

Вартість малоцінних та швидкозношувальних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією складського обліку.

Якщо на дату балансу ціна запасів знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то в обліку відображаються за чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут [5].

Загально прийнята класифікація виробничих запасів впроваджується на підприємствах на території України, проте не виключено те, що на певний виробничий запас на різних підприємствах може даватись різна назва [13, с. 321].

Отже, роблячи узагальнення даного розділу можна сказати, що від правильного визнання та оцінки виробничих запасів залежить і правильність подальшого їх обліку.

2. Нормативні джерела з обліку виробничих запасів

Бухгалтерський облік утворює нерозривну єдність з середовищем, у взаємозв’язку з яким він проявляє свою цінність, зокрема, з системою законодавчого регулювання [10, с. 287].

При організації аудиту виробничих запасів потрібно керуватися такими законодавчими та нормативними документами, які наведені в таблиці 2.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Норми Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Таблиця 2