2.Функції та основні категорії культури.

В соціології виділяються такі основні функції культури:

• гуманістична (людинотворча), тобто розвиток творчого потенціалу людини, у всіх формах її життєдіяльності (головна функція);

• пізнавальна (гносеологічна), бо культура є засобом пізнання і самопізнання суспільства, соціальної групи і окремої людини;

• інформаційна - функція трансляції соціального досвіду, яка забезпечує зв'язок поколінь всіх часів;

• комунікативна - функція соціального спілкування, яка забезпечує адекватність взаєморозуміння;

• ціннісно-орієнтаційна, тобто культура задає певну систему координат, своєрідну "картку життєвих цінностей", в яких існує і на які орієнтується людина;

• нормативно-регулююча (управлінська), яка проявляється в тому, що культура виступає засобом соціального контролю за поведінкою людини.

Крім розглянутих вище категорій "культура", "функції культури", "матеріальна культура ", "духовна культура ", "народна культура ", "професійна культуро та ін. в систему основних понять, якими оперує соціологія культури, входять: культурні універсали, культурний етноцентризм, культурний релятивізм, культурні дослідження, культурний капітал, закономірності розвитку культу ри, масова культура або популярна культура, індустрія культури, субкультура, контркультура.

Культурний етноцентризм означає прагнення оцінювати інші культури з позиції своєї власної культури. Етноцентризм зв'язаний з ксенофобією - страві і неприязню до чужих поглядів і звичаїв.

Культурним релятивізмом називається точка зору, згідно якої культуру можна зрозуміти лише на основі аналізу її власних цінностей, в її власному контексті (У. Самнер) і як єдине ціле (Р. Бенедикт). Культурний релятивізм сприяє розумінню тонких відмінностей між близькими культурами. Наприклад, у Німеччині двері в установах завжди щільно зачинені, щоб роз'єднати людей. Німці вважають, що інакше службовці відволікаються від роботи. Навпаки, в США двері кабінетів зазвичай відчинені. Американці, які працювали в Німеччині, часто жалілися, що закриті двері викликали у них відчуття неприязні і почуття відчуження.

Культурні дослідження - це галузь досліджень на перетині соціології і інших соціальних і гуманітарних наук (культурології, філософії культури, історії, мистецтвознавства, етнографії, антропології та ін.). їй не притаманна яка-небудь єдність, є еклектичною як на рівні теорії, так і відносно свого предмета. Інтерес культурних досліджень спрямований на різні сфери від економіки індустрій культури до літературно-критичного аналізу телевізійних програм.

Культурний капітал - це міра засвоєння індивідами пануючої культури в суспільстві в процесі освіти і самоосвіти.

Індустрії культури - термін, який недостатньо визначений за своїм обсягом і шій зазвичай використовується для описування організацій, які беруть участь у виробництві популярної культури, тобто телебачення, радіо, книг, журналів і газет, популярної музики тощо.

Масова культура - це культура, сутність якої полягає в тому, що вона створюється з метою споживання, для розваг. Вона є масовою за обсягом, тобто за охопленням аудиторії, і за часом, тобто виробляється постійно, кожного дня.

Субкультура - система цінностей, установок, способів поведінки і життєвих стилей певної соціальної групи, яка відрізняється від пануючої в суспільстві культури, хоча і пов'язана з нею.свідомості, як форма відображення світу у свідомості, як елемент духовної культури, як засіб суспільно-практичного перетворення світу.

Наука не виникла раптово. Вихідною умовою її появи (або переднауки) була праця, ті аспекти духовної діяльності людини, які були тісно пов'язані з працею, постійно, найбезпосереднішим чином брали в ній участь. Це - інформаційно-пізнавальна та ідеально-конструктивна діяльність, тобто та сторона духовної діяльності, яка слугувала історичною попередницею і сферою розвитку науки, була переднаукою.

Під поняттям "наука", яка є основною категорією в соціології науки, треба мати на увазі всі наукові дисципліни, взяті в органічній єдності: суспільні, природничі, теоретичні, загальні, технічні. Причому ця цілісність системи наук" розглядається у своєму найрозвинутішому вигляді. Поняття "наука" не можна зводити лише до системи знань, ототожнювати з наявними теоріями, матемз тичними формулами, проектами, тобто з готовим науковим знанням. Знаня не є ще наукою, оскільки людина, яка багато знає ще не є вченою. Лише створюючи нове знання, людина наближається і залучається до "Олімпу науки".

Знання - це продукт, сирий матеріал науки, який знову вводиться в наукову діяльність, подібно продукту і сирому матеріалу матеріального виробництва. Тому знання можна розглядати як елемент науки, її невід'ємну частину. Однак зводити науку тільки до знання не можна.

Соціологія науки, як вже згадувалося, займається вивченням соціологічних аспектів техніки, аналізом зв'язків і взаємовідносин її з наукою. Проте соціологія науки не замикається лише на техніці, вона націлена і на людину, виступаючи в якості науки, зорієнтованої на особистість, на розвиток її інтелекту, культури мислення. Зв'язуючим ланцюгом між наукою і людиною виступає система освіти, виробниче навчання. Проте, структурні ланки системи "наука -людина" менш розвинуті, ніж структурні ланки системи "наука - техніка".

Ще одним важливим аспектом предмета соціології науки є аналіз взаємодії науки і виробництва. Йдеться про аналіз того, як взаємодіє з матеріальним виробництвом і технікою на різних етапах свого розвитку не "наука взагалі", а ті чи інші її структурні ланки. Соціологія науки має своїм предметом і виявлення взаємодії науки і суспільства. Наука впливає на суспільство насамперед через свої технічні втілення. Техніка може розглядатися як в системі продуктивних сил, так і в більш ширшій - соціально-економічній системі. В першому випадку має місце технологічний аспект її розгляду, у другому - соціально-економічний.

Взаємодія техніки із соціальними інститутами має складний і неоднозначний характер. Техніка впливає на суспільство різними шляхами, в різних формах. Цей вплив може посилюватися або послаблюватися в залежності від соціально-економічних умов застосування техніки. Розвиток техніки зазнає великого впливу з боку економічних, політичних та інших інститутів суспільства, які можуть або стимулювати науково-технічний прогрес, або гальмувати його.

Вплив техніки на суспільство відбувається в наш час не лише через сферу матеріального виробництва. Система освіти, мистецтва, культури, побуту значною мірою перетворюється під безпосереднім впливом "своєї" техніки, іка програмованого навчання, наприклад, обумовлює переворот в методахвикладання. Кіно, телебачення, радіо, магнітофон, грамзапис покликали до жи_т тя нові види мистецтва, форми дозвілля, здійснили глибокий вплив на всю людсь ку культуру, зробивши її надбанням всіх. Техніка революціонізує й умови по. буту, впливає на світогляд людини, її психологію, інженерне мислення і т. д.

Наукові досягнення в галузі військової техніки безпосередньо впливають на світову політику. Наявність у ряді країн ядерної зброї, можливість застосу. вання якої загрожує існуванню всього людства на землі, вимагає особливої обережності у розв'язанні міжнародних та регіональних конфліктів.