План семінарського заняття

1. Сутність та концепції підприємства.

2. Моделі підприємства, підприємство як система.

3. Право в основи функціонування підприємства.

4. Сутність та принципи підприємницької діяльності.

Термінологічний словник

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання створений комплексним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку передбаченому Господарським кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватися як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємництво – форма діяльності у сфері виробництва товарів і наданих послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.

Майно підприємства – виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Модель підприємства – особливості теорії концепції підприємства.

Інноваційна модель підприємництва – це модель, яка виходить не із ресурсів, а із можливостей виробництва.

Класична модель підприємництва – це модель, яка орієнтується на максимізацію віддачі наявних ресурсів.

Неокласична теорія (механістична модель підприємства) – підприємство розглядається як цілісний об’єкт, який залучає ресурси і використовує їх для виготовлення продукції.

Інституційна теорія – підприємство розглядається як організація, що створена людьми для ефективнішого використання обмежених ресурсів.

Еволюційна теорія (системна модель підприємства) – підприємство розглядається як один із об’єктів системи, поведінка підприємства обумовлена еволюційними реакціями на вплив ділового, адміністративного та технологічного середовища.

Підприємницька теорія (модель балансу інтересів) – підприємство розглядається як таке, в діяльності якого зацікавлені різні групи як в самому підприємстві так і за його межами.

Теми рефератів

1. Особливості визначення місії та головних напрямів діяльності підприємства.

2. Основні тенденції зміни законодавчої бази діяльності підприємств в Україні.

3. Гнучкість підприємства як виробничої системи в ринкових умовах: критерії, характеристика, засоби забезпечення.

Питання для самостійного вивчення

1. Відмінні особливості підприємства як економічної системи.

2. Засоби та механізми регулювання господарської діяльності підприємства в Україні.

3. Шляхи здійснення захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання і споживачів з боку держави.

4. Сутність свободи підприємницької діяльності.

Літературні джерела

1. Про власність // Закони України. т.2. – С. 173-188.

2. Про інвестиційну діяльність // Закони України т.2. – С. 189-213.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку „Витрати”, затверд­жене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318. С. 316-381.

4. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С. 8-37.

Тести

1. Чинники мікросередовища підприємства – це:

1. елементи прямого впливу зовнішнього оточення на підприємство;

2. елементи непрямого впливу зовнішнього оточення на підприємство;

3. заходи держави щодо підтримки суб’єктів господарювання.

2. Чинники макросередовища підприємства – це:

1. елементи прямого впливу зовнішнього оточення на підприємство;

2. елементи непрямого впливу зовнішнього оточення на підприємство;

3. заходи держави щодо підтримки суб’єктів господарювання.

3. Ринкова інфраструктура – це:

1. сукупність чинників макро- та мікросередовища діяльності підприємства;

2. сукупність елементів ринку, що забезпечують просування продукції від виробників до споживачів;

3. сукупність етичних норм поведінки на ринку суб’єктів господарювання.

4. Ускладнення взаємозв’язків суб’єктів господарювання пов’язано з:

1. високим рівнем та подальшим поглибленням розподілу суспільної праці, розширенням міжнародного економічного співробітництва;

2. розвитком інноваційних процесів;

3. підвищенням вимог до якості продукції.

5. Шлях розвитку ринку пов’язаний з:

1. підвищенням кваліфікації працівників ;

2. збільшенням обсягів інформації;

3. еволюцією і поглибленням суспільного поділу праці, спеціалізації і господарської відокремленості виробників.

6. У широкому розумінні ринок – це:

1. економічна категорія з приводу прояву економічних відносин між людьми, що виникають у процесі виробництва , розподілу , обміну і споживання;

2. характеристика зовнішнього середовища підприємства;

3. структурне співвідношення робітників у загальній чисельності персоналу.

7. Найважливішим суттєвим аспектом ринку є:

1. можливість виявлення загроз та небезпек для підприємства ;

2. забезпечення органічного зв’язку між виробництвом і споживанням;

3. сприяння підвищенню якості продукції.

8. Структура ринку дозволяє:

1. підвищити технологічний рівень підприємства;

2. спростити документообіг на підприємстві;

3. дослідити єдність , взаємозв’язок і взаємодію його складових елементів.

9. Суб’єктами ринкових відносин виступають:

1. виробники та агенти-посередники на шляху просування товарів до споживачів;

2. виробники засобів виробництва;

3. державні служби працевлаштування.

10. Ринок споживачів – це:

1. сукупність окремих осіб і домашніх господарств, що закуповують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

2. сукупність суб’єктів господарювання, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів і послуг;

3. сукупність суб’єктів господарювання, що стають власниками товарів для перепродажу їх іншим суб’єктам господарювання.

11. Ринок виробників – це:

1. сукупність окремих осіб і домашніх господарств, що закуповують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

2. сукупність суб’єктів господарювання, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів і послуг;

3. сукупність суб’єктів господарювання, що стають власниками товарів для перепродажу їх іншим суб’єктам господарювання.

12. Ринок посередників – це:

1. сукупність окремих осіб і домашніх господарств, що закуповують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

2. сукупність суб’єктів господарювання, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів і послуг;

3. сукупність суб’єктів господарювання, що стають власниками товарів для перепродажу їх іншим суб’єктам господарювання.

13. Принцип свободи підприємництва забезпечується:

1. соціальним розвитком підприємства;

2. рівнем банківського обслуговування;

3. певними правами підприємства при здійсненні своєї виробничо-комерційної діяльності.

14. Соціально-відповідальна поведінка підприємства зумовлює:

1. необхідний громадський консенсус, надійне партнерство підприємців та інших суверенних соціальних верств, державних та громадських організацій;

2. підвищення технічного рівня підприємства;

3. підвищення рівня підготовки персоналу.

15. Стимулююча функція ринку полягає у:

1. розвитку інноваційної діяльності виробників;

2. поширенні в усі сфери економічної системи;

3. ініціюванні виробництва товарів, необхідних споживачам.

16. Прагнення дістати переваги на ринку полягає у:

1. розвитку інноваційної діяльності виробників;

2. поширенні в усі сфери економічної системи;

3. ініціюванні виробництва товарів, необхідних споживачам.

17. Загальний характер ринкових відносин полягає у:

1. розвитку інноваційної діяльності виробників;

2. поширенні в усі сфери економічної системи;

3. ініціюванні виробництва товарів, необхідних споживачам.

18. Відтворювальні пропорції ринку встановлюються внаслідок дії законів:

1. Конституції України;

2. закону України “Про пенсійне забезпечення”;

3. закону вартості і закону попиту і пропозиції.

19. Антимонопольно-конкурентна політика - це:

1. спрямована на регулювання державою відносин обміном між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності у процесі реалізації національного продукту;

2. спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій у національну економіку, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері між бюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу;

3. спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими.

20. Цінова політика – це:

1. спрямована на регулювання державою відносин обміном між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності у процесі реалізації національного продукту;

2. спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій у національну економіку, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері між бюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу;

3. спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими.