4.3 Робочий час, його класифікація і методи вивчення

Час, відведений розпорядком дня для роботи, називається робочим часом. Усі види сплачуваної роботи виконавця з виконання виробничого завдання і перерви, що регламентувалися, здійснюються протягом робочого часу. Для успішної роботи з організації і нормування праці необхідно класифікувати всі витрати робочого часу виконавця.

Робочий час виконавця роботи поділяється на час роботи і час перерв. Час роботи з виконання виробничого завдання (ЧВЗ) – це час, що використовується на підготовку безпосереднього виконання одержаного завдання в межах встановленої норми часу і завершення його. Воно включає підготовчозаключний, оперативний час, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок і особисті потреби.

Визначення втрат робочого часу здійснюється за допомогою методу фотографії робочого часу. Фотографія використання часу виконуються двома способами: способом безпосередніх замірів часу і способом миттєвих спостережень. Існує два різних види безпосередніх замірів часу: суцільний, вибірковий. Спостереження може проводитися візуально, автоматично (за допомогою різноманітних апаратів, наприклад осцилографів, датчиків, без участі людини) і комбіновано (людина бере участь в управлінні апаратами). Фотографія використання часу може виконуватися стосовно до різних об'єктів: людини (виконавця), устаткування, виробничого процесу (в цьому випадку вивчається одночасно використання часу як устаткування, так і робітника). Основну увагу приділяється фотографії використання часу виконавця.

На підприємствах найбільш часто використовуються наступні види фотографій робочого часу: індивідуальна, групова, самофотографія.

Найбільш часто застосовується індивідуальна фотографія робочого часу, предметом вивчення якої є витрати робочого часу кожного працюючого на певному робочому місці. Один спостерігач залежно від системи організації праці, розміщення робочих місць, рівня своєї підготовки може одночасно охопити спостереженням декількох робітників (3 – 5). Проте дані спостереження оформляються індивідуально для кожного робочого на окремому спостережному листі.

При вивченні використання робочого часу бригадою проводиться групова його фотографія. Головним є охоплення спостереженням усіх робітників бригади. Фотографія проводиться для вивчення існуючого розділення і кооперації праці в колективі.

У тих випадках, коли робочий в процесі роботи весь час переміщується, застосовується маршрутна фотографія. Фотографію використання часу здійснює спеціально підготовлений спостерігач. Цю роботу може виконувати і сам виконавець. Така фотографія називається самофотографією.

При проведенні фотографії робочого часу заміряють усі без винятку витрати часу, здійснювані виконавцем за певний період часу (як правило, за зміну). В деяких випадках можливе проведення фотографії частини зміни, наприклад, початку робочого дня (одна – дві години) або його кінця. Саме в цей період частка втрат робочого часу буває найбільшою.

Метою фотографії робочого часу є: вияв тривалості простоїв і непродуктивної роботи; причин, їх викликаючих, а значить, і недоліків в організації праці і виробництва; одержання вихідних даних для опрацювання нормативів. Проведення фотографії робочого часу складається з наступних етапів: підготовки до спостереження, проведення спостереження, обробка даних спостереження, аналізу результатів і підготовки заходів відносно ліквідації втрат часу.

Фотографії робочого часу дозволяють визначити втрати часу із-за технічних чи організаційних неполадок. За допомогою фотографії можна встановити, що робітник на оперативну роботу витрачає більше часу, ніж закладено нормою. Але чому це діється, установити за допомогою фотографії не можна. Для цієї мети використовують хронометраж.

Хронометраж – це спостереження, в процесі якого вивчаються циклічні елементи оперативної роботи, що повторюються. Метою хронометражу є: вивчення передових прийомів і методів праці; виявлення причин невиконання норм часу окремими робітниками чи їх перевиконання; перевірка якості діючих норм часу. Таким чином, хронометраж проводиться з метою удосконалення трудового процесу на робочому місці і поліпшення нормування праці.

Існують три способи проведення хронометражу: безупинний (за поточним часом), вибірковий і цикловий. Найбільш часто застосовується хронометраж за поточним часом. Найважливішим елементом підготовки до хронометражу є старанне вивчення трудового процесу, розчленування операції, що досліджується, на елементи, які складають її, підготовка спостережного листа.

Фотохронометраж застосовується для одночасного визначення структури витрат часу, тривалості окремих елементів виробничої операції.

Класифікація витрат часу може здійснюватися по відношенню до трьох елементів виробничого процесу: предмета праці, робітника і обладнання. Класифікація по відношенню до предмета праці є також і класифікацією по відношенню до виробничого процесу, бо в даному випадку йдеться про витрати часу, який необхідний для перетворення предмета праці в продукт праці. На основі цієї класифікації встановлюється склад витрат часу, що включаються в норму.