- •Розділ 1. Гігієна повітряного середовища
- •Розділ 3. Гігієна грунту та очищення населених пунктів
- •Розділ 4. Біологічні чинники зовнішнього середовища та профілактика інфекційних захворювань
- •Розділ 5. Особиста гігієна, здоровий спосіб життя та загартовування
- •Розділ 6. Гігієнічні особливості фізичного виховання осіб різного віку
- •Розділ 7. Гігієна харчування
- •І її б л и ц я 7.2. Добові енерговитрати дорослого населення боа урахування рухової активності (основний обмін)
- •Табл и ц я 7.4. Добова потреба населення віком 18-59 років у вітамінах
- •Розділ 8. Гігієна спортивних споруд
- •Т а б л и ц я 8.4. Припустимі граничні кліматичні умови для проведення зимових спортивних заходів (о. П. Лаптєв, с. О. Полієвський, 1990)
- •Розділ 9. Гігієна спортивного одягу та взуття
- •Список літератури
Розділ 8. Гігієна спортивних споруд
Спортивні споруди — спеціально збудовані та відповідно обладнані споруди, на яких проводять навчально-тренувальні заняття та спортивні змагання. Вони мають відповідати гігієнічним вимогам, що сприяють підвищенню працездатності, зміцненню здоров'я та покращанню фізичного розвитку. З цих позицій встановлено гігієнічні норми щодо місць розташування, планування, освітлення, вентиляції, опалення спортивних споруд, а також їх обладнання та режиму роботи.
Будувати спортивні споруди бажано у приміській зоні, поблизу парків, серед зелених насаджень. Загальна площа озеленення відкритих спортивних споруд має становити не менше ніж: ЗО % площі всієї земельної ділянки. У районі спортивної споруди слід ураховувати розу вітрів.
При проектуванні спортивних споруд враховують кліматичні умови. Так, у південних районах країни тренувальні зали та допоміжні приміщення обладнують в окремих павільйонах, що можуть забезпечити достатнє провітрювання протягом.
У північних районах спортивні споруди бажано з'єднувати теплими переходами з громадськими центрами та приміщеннями для проживання спортсменів.
Основні приміщення спортивних споруд повинні забезпечувати одноразову пропускну спроможність за зміну й мати відповідну площу у переліку на одну особу.
Залежно від пропускної спроможності спортивних споруд, розраховують допоміжні приміщення та їх санітарне обладнання. Так, у душових розраховують сітку на 7 осіб, що одночасно займаються спортом, а при роздягальнях залів плавальних басейнів — 1 сітка на 3 особи. Норми санітарних вузлів при жіночих роздягальнях — 1 унітаз на ЗО осіб у зміну, а при чоловічих — 1 унітаз і І пісуар на 50 осіб у зміну.
Таблиця
8.1. Коефіцієнти для розрахунку площі
світлових прорізів залежно від їх
розташування (О.П. Лаптєв, С.О. Полієвський,
1990)
Бокове
освітлення
Верхнє
освітлення
• Поріміша
споруда
односто
роннє
двосто
роннє
зенітними ліхтарями
іншими
видами ліхтарів
Іпл
для легкої • і і летики та 1
ІІерТИШІИХ ігор
0,2-0,22
0,17-0,18
0,12-0,13
0,14-0,15
Ьіл
іпкритого
пла- міілі.ііого та веслу- іііМі.ного
басейну
0,14-0,15
0,12-0,13
0,08-0,09
0,1-0,11
(ііл
критої 1'і
і|І пінки зі штучним льодом
0,12-0,13
0,10-0,11
0,07-0,08
0,08-0,09
11
|> и м і т к а. В універсальних спорудах
вибирають найбільше значення.
Житлові кімнати для розміщення спортсменів повинні мати не менше ніж 6 м2 на одну особу.
>спітлення спортивних споруд має бути достатнім, рівномірним і без блиску. Гігієнічними вимогами передбачено комбі- ниїтно (природне і штучне) освітлення.
Для спортивних залів, плавальних басейнів, критих ковзанок *1 Штучним льодом, павільйонів на старті та фініші трас лижних ІІІІІПК необхідне пряме природне освітлення. Якщо воно є недосип нім, передбачають додаткові джерела штучного освітлення.
гігієнічній практиці існують два способи нормування при- І'ндиіпчі освітлення — геометричний та світлотехнічний. Щоб ІЖ кінчити достатність природного світла, вираховують коефі- НІНІІ площі світлових прорізів, тобто відношення заскленої по- НІ ДО площі підлоги. У табл. 8.1 наведено значення цього ко- вфіціі п ти для окремих спортивних споруд.
ЩиП иизначити необхідну величину світлового прорізу, слід ►і'ім|і|ц|і ітт помножити на площу підлоги даної спортивної споруди.
Iі рІМ цього показника нормують мінімальний кут падіння »ИМлнцнх іі|)оменів на поверхню підлоги — (не менше 27° для ИИиілЛ'їлеиішої від вікна точки) та мінімальний кут отвору не- ЙНІ пилу, яку ІШДНО зі світлового прорізу точки (не менше ніж 5°).
Реальні умови природного освітлення визначаються за допо- Мніям• коефіцієнта природного освітлення (КПО). КПО — це відношення освітлюваності (у люксах) у потрібній точці приміщення до одночасної зовнішньої освітлюваності в умовах розсіяного світла, виражене у процентах. В основних спортивних спорудах КПО повинен бути не менше ніж 1 %. Освітленість вимірюється за допомогою люксометра.
Природне освітлення залежить не тільки від розмірів та розміщення світлових прорізів, але й від якості та чистоти шибок, від їх забруднення та промерзання, що може призвести до затримки 50 % світла.
Для штучного освітлення відкритих спортивних споруд використовують газорозрядні лампи, а для закритих спортивних споруд — люмінесцентні, що більш економічні за звичайні.
Освітлюваність спортивних споруд звичайно вимірюють у горизонтальній площині, але для тих видів спорту, що потребують освітлення повітряного середовища, де переміщується м'яч чи спортсмен, її вимірюють також і у вертикальній площині.
Існують окремі гігієнічні норми освітлюваності для залів закритих спортивних споруд, а також для майданчиків і полів, де проводять спортивні ігри.
Норми освітлюваності закритих спортивних споруд наведено у табл. 8.2.
На відкритих спорудах для спортивних ігор (крім городків та настільного тенісу) передбачають верхньобічне освітлення. Освітлювальні прилади слід розташовувати на висоті не менше ніж 10 м. Для цих споруд норми освітлюваності наведено у табл. 8.3.
На відкритому повітрі умови для тренувань та спортивних змагань повністю залежать від погоди. Враховуючи це, затверджено граничні умови, за яких можливе проведення зимових спортивних заходів (табл. 8.4).
Створення комфортних мікрокліматичних умов у закритих спортивних спорудах забезпечують опалюванням та вентиляцією (або кондиціонуванням) повітря.
Залежно від пори року, характеру спортивних занять та контингенту осіб, що тренуються чи змагаються, для різних приміщень розраховано відповідні температури. За відсутності місць для глядачів розрахункова температура для спортивних залів має бути 15 °С, для закритих ковзанок — 14 °С, для закритих стрілецьких тирів — 18 °С, для залів плавальних басейнів — на 1—2° вище, ніж температура води у басейні.
Температура повітря спортивних залів з кількістю місць для глядачів до 800 у перехідний та холодний періоди року має бути
І >і б лиця 8.2. Норми освітлюваності спортивних залів (О. П. Лаптев, С. О. Полієвський, 1990)
Нид спорту |
Найменша освітлюваність, лк |
Площина, в якій нормується освітлюваність |
Примітки |
1 іііі ІІЛЬНИЙ іічііс |
400 |
Горизонтальна поверхня стола |
Крім поверхні стола така освітлюваність повинна бути і на відстані 4 м за його межами |
Чпкой, (|)ігурне і> її іншій на 1' і III КІІІІІХ |
300 |
Горизонтальна на поверхні льоду |
|
1 іплмінтон, ҐІпскотбол, III іЛіЧІбоЛ, теніс, футбол, гандбол |
300 |
Горизонтальна на поверхні підлоги |
|
|
100 |
Вертикальна на висоту до 2 м |
Освітлюваність має бути достатньою в площині, що проходить через повздовжню вісь усього майданчика |
\і' рпбптика, і Імип< тика, Пі ще, боротьба, II Л• 11 иі 1111 и, Ф"і гупання |
200 |
Г оризонтальна на поверхні (підлоги рингу, килима, помосту, поверхні води) |
На змаганнях з боксу в присутності понад 800 глядачів, освітлюваність на поверхні рингу повинна бути не менше ніж 1000 лк |
ліч і' .і та важка МІ М'ІИКП, ІІІМИДКІСІІИЙ біг н і кпігілпах |
150 |
Горизонтальна на поверхні підлоги |
|
їй ’<п у теплий період — не більше 21 °С. Для залів з кількіснії мі« ць Для глядачів понад 800 норми температури повітря для ні |!іікідііого та холодного періоду лишаються такими самими І їй 'і |, и у теплий період — не вище 25 °С.
Дмі санітарно-побутових приміщень спортивних споруд іиміицттура повітря у перехідний та холодний періоди року мас Ні мі ні' менше ніж 25 °С.
Таблиця 8.3. Норми освітлюваності відкритих спортивних майданчиків (О. П. Лаптєв, С. О. Полієвський, 1990)
Споруда |
Найменша освітлюваність, лк |
Площина, в якій нормується освітлюваність |
Примітки |
Майданчики для волейболу, |
50 |
Горизонтальна поверхня майданчика |
|
баскетболу, бадмінтону, гандболу |
|
|
|
|
ЗО |
Вертикальна на висоту від 1 до 5 м від поверхні майданчика |
Освітлюваність має бути забезпечена в площині, що проходить через повздовжню вісь майданчика по обидва боки |
Корт ДЛЯ тенісу |
100 |
Г оризонтальна поверхня корту |
— |
|
50 |
Вертикальна на висоту до 5 м від поверхні корту |
Освітлюваність має бути забезпечена у площині, що проходить через повздовжню вісь корту по обидва боки |
Майданчик |
150 |
Горизонтальна |
Освітлюваність повин |
для настіль |
|
на поверхні |
на бути забезпечена на |
ного тенісу |
|
стола |
столі і на відстані до 2 м за його межами |
Майданчик для городків |
50 |
Горизонтальна на поверхні грунту |
|
У межах |
10 |
Горизонтальна |
— |
майданчика "міст" па решті площі |
|
|
|
Поле для футболу, регбі, хокею |
50 |
Горизонтальна па поверхні поля |
|
на траві |
|
|
|
|
30 |
Вертикальна на висоту до 15 м від поверхні поля |
Освітлюваність повинна бути забезпечена в площині, що проходить через повздовжню вісь поля |
('ііоруда |
Найменша освітлюваність, лк |
Площина, в якій нормується освітлюваність |
Примітки |
ІІ.К ЙЙІІ ДЛЯ |
100 |
Горизонтальна |
— |
1! N(1111111114 |
|
на поверхні |
|
|
|
води |
|
Арі кп |
50 |
Г оризонтальна |
— |
к і лс і ика |
|
|
|
|
|
Вертикальна |
— |
