- •Тема 1: радіонукліди в навколишньому середовищі план
- •1. Предмет і завдання сількогосподарської радіоекології
- •2. Історія розвитку радіобіології та радіоекології
- •3. Джерела радіоактивних випромінювань
- •4. Міграція радіонуклідів у біосфері
- •5. Радіоактивність
- •6. Види ррадіоактивних випромінювань
- •7. Типи радіоактивного розпаду
- •Тема 2: дозиметрія та радіометрія план
- •1.Дозиметрія
- •2. Дози випромінювання, одиниці випромінювання
- •3.Потужність дози, види опромінення
- •4. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань
- •Класифікація дозиметричних приладів, будова їх та призначення
- •Прилади загального дозиметричного контролю
- •5. Дозиметричні прилади, їх класифікація
- •6 Радіометрія іонізуючого випромінювання. Методи радіометрії. Радіометричні прилади
- •Тема 3: включення радіоактивних продуктів поділу в сільськогосподарське виробництво план
- •Локальні і глобальні осадження радіонуклідів
- •2.Міграція радіонуклідів в об єктах сільськогосподарського виробництва
- •3. Взаємодія радіонуклідів з грунтом
- •4. Шляхи надходження радіонуклідів у рослини
- •Розміри первинного затримання розчину 90Sr рослинами вівса і вики у різні фази розвитку
- •5. Хімічні аналоги радіонуклідів, їх роль
- •6. Вплив біолоГіЧних особливостей рослин на засвоєння радіонуклідів
- •7.Надходження радіонуклідів в організм с-г тварин
- •Періоди напіврозпаду та напіввиведення деяких радіоактивних елементів з організму людини.
- •8. Прогнозування надходження радіонуклідів у сільсько- господарські рослини та у організм тварин
- •9.Чорнобильське законодавство про правовий режим території, забрудненої радіонуклідами
- •Тема 4: основи уражаючої дії іонізуючих випромінювань план
- •1.Механізм дії іонізуючих випромінювань на організм
- •2. Дія іонізуючих випромінювань на живу клітину
- •3. Радіобіологічні ефекти
- •Морфологічні зміни
- •4. Радіочутливість тварин
- •5.Метаболізм та токсикологія радіонуклідів
- •6. Критичні органи
- •Тема 5: профілактика радіаційних уражень план
- •1. Фізичний, фармакологічний та біологічний способи захисту від радіаційних уражень
- •2. Діагностика радіаційних уражень
- •3. Ветеринарна обробка тварин, забруднених радіо- активними речовинами
- •4. Передзабійне обстеження тварин, що зазнали радіаційного впливу
- •Тема 6: радіометричний ветеринарно-санітарний контроль план
- •1 Експрес – методика прижиттєвого визначення радіонуклідів в організмі сільськогосподарських тварин.
- •2 Ветеринарно-санітарна експертиза тваринницької продукції .
- •3 Дезактивація та використання с-г продукції.
- •Кіршин в. А., ст 96- 126
- •1. Експрес – методика прижиттєвого визначення радіонуклідів в організмі с-г тварин
- •2.Ветеринарно-санітарна експертиза тваринницької продукції
- •3. Дезактивація та використання с-г продукції
- •Тема7: оптимізація структури і організація агропромислового виробництва на територіях радіоактивного забруднення план
- •¨ Література: Гудков і. М., ст 134 - 159
- •1.Основні принципи організації ведення сільського господарства на радіоактивно забруднених територіях
- •Основні принципи організації ведення сільського господарства на забруднених радіонуклідами територіях
- •2. Перепрофілювання господарств
- •3.Ведення приватного господарства в районах радіоактивного забруднення
- •4. Зниження надходження радіонуклідів у продукцію сільського господарства
- •Засоби зниження надходження радіонуклідів в організм сільськогосподарських тварин
- •5. Організація кормовиробництва і годівлі с-г тварин
- •6. Очищення продукції сільського господарства від радіонуклідів технологічною переробкою
- •Очищення продукції рослинництва
- •Тема 8: гігієна праці при роботі на радіоактивно забруднених територіях план
- •1.Принципи радіаційної безпеки
- •2. Допустимі рівні опроміненні різних категорій осіб
- •3. Основні принципи захисту при роботі із закритими і відкритими джерелами радіоактивного опромінення
- •4. Способи дезактивації обладнання, спецодягу, сільськогосподарської техніки, ферм
- •5. Заходи індивідуального захисту і особистої гігієни при роботі з радіоактивними речовинами
- •6. Правила безпеки при веденні сільськогосподарських робіт на забруднених територіях
- •7. Заходи безпеки під час роботи в радіологічній лабораторії
1.Дозиметрія
Головним завданням дозиметричного контролю є визначення дози випромінювання як міри поглинутої різними речовинами енергії, особливо тканинами організму , в яких іонізуючі випромінювання спричиняють різні радіобіологічні ефекти. Тому кількісне визначення дози як зовнішнього, так і внутрішнього опромінення живих організмів необхідне для виявлення , оцінки можливої радіаційної небезпеки для людини та запобігання їй.
Радіометричний контроль, або радіометрія, іонізуючого випромінювання – це визначення концентрації радіоактивних речовин в об’єктах навколишнього середовища та різних біологічних системах, виявлення закономірності поведінки їх в рослинах і тваринних організмах, для проведення радіаційної експертизи.
Мірою дії іонізуючого випромінювання на біологічні об’єкти є величина поглинутої енергії випромінювання або доза випромінювання – величина поглинутої енергії випромінювання на одиницю маси опроміненої речовини. В радіобіології розрізняють три види доз:
поглинута доза – ( Др) кількість енергії будь-якого виду випромінювання, що поглинається одиницею маси;
експозиційна (Дх) , або фізична, - кількість енергії рентгенівського або У випромінювання , що поглинається одиницею маси повітря.
Еквівалентна (Да) , або біологічна, - характеризує оцінку дії різних видів випромінювань на організм людини. Вона введена для нормування дозових навантажень при зовнішньому і внутрішньому опроміненні людини і для прогнозу біологічних ефектів.
2. Дози випромінювання, одиниці випромінювання
Мірою впливу любого іонізуючого випромінювання на біологічні об’єкти є величина поглинутої енергії випромінювання або доза випромінювання. Доза випромінювання – це величина поглиненої енергії випромінювання в одиниці маси опроміненої речовини. В радіобіології визначають три види доз: експозиційна – це кількість енергії рентгенівського чи гамма-випромінювань, поглинена одиницею маси повітря.
Доза поглинена – це кількість енергії любого виду випромінювання, поглиненої в одиниці маси біологічної тканини.
Доза еквівалентна характеризує оцінку впливу різних видів випромінювань на організм людини.
Головною величиною, прийнятою в дозиметрії для оцінки величини впливу випромінювань, є поглинена доза.
3.Потужність дози, види опромінення
Поглинута доза випромінювання - це відношення величини енергії випромінювання (Е) , що поглинається деяким об’ємом середовища , до маси (М) цього об’єму, тобто Др-Е1м. Одиницею поглинутої дози є джоуль на кілограм Дж/кг або грей. Позасистемною одиницею поглинутої дози випромінювання є рад, який дорівнює поглинанню 100 грей енергії будь-якого іонізуючого випромінювання на 1г опроміненої речовини.
Експозиційна доза визначається рівнем іонізації повітря або кількістю енергії фотонного випромінювання, яка використана на утворення в одиниці маси або об’єму повітря іонів, що несуть електричний заряд певної величини. В СІ одиницею експозиційної дози є кулон на кг. Ця одиниця дорівнює експозиційній дозі, при якій у повітрі масою в 1кг фотонне випромінювання утворює іони, що несуть електричний заряд в 1Кл кожного знака. Позасистемною одиницею експозиційної дози є рентген. Між одиницями рентген і кулон на кілограм існує таке співвідношення: 1Кл1кг- 3,88.10-3 Р. поглинута і експозиційна доза випромінювання пов’язані між собою : 1Р у повітрі відповідає 0,88 рад, для біологічної тканини 1Р = 0, 96 рад. Для того, щоб перейти від експозиційної дози, яку вимірюють приладами, до поглинутої дози, треба величину дози в рентгенах помножити на коефіцієнт 0, 96.
Експозиційна доза характеризує джерело і поле рентгенівського та у-випромінювання. Вона є потенційно небезпечною для зовнішнього опромінення людини: людина може ввійти в це поле і поглинути певну дозу, а може і не входити в нього і не опромінюватись. Але поле з конкретною дозою залишається, тому цю дозу вимірюють дозиметричними приладами.
Поглинуту дозу при внутрішньому опроміненні можна визначити тільки за допомогою розрахунків.
Еквівалентна, або біологічна, доза випромінювання. При опроміненні живих організмів виникають ефекти, які визначають ступінь радіаційної небезпеки. При одній і тій самій дозі в тканинах організму біологічний ефект неоднаковий для різних видів іонізуючого випромінювання. Тому знання величини поглинутої дози недостатньо для оцінки міри радіаційної небезпеки. Еквівалентна доза (Дн) – це добуток поглинутої дози на середній коефіцієнт якості іонізуючого випромінювання в елементарному об’ємі біологічної тканини елементарного складу. Позасистемна одиниця еквівалентної дози – бер (біологічний еквівалент рентгена). Це енергія будь-якого виду випромінювання, поглинута 1г біологічної тканини, при якій спостерігається такий самий біологічний ефект, що й при поглинутій дозі 1рад контрольного випромінювання. Розподіл еквівалентної дози в тканині при зовнішньому опроміненні нерівномірний: для гамма-випромінювання найбільша еквівалентна доза створюється поблизу поверхні тіла, для нейтронів – на глибині кількох сантиметрів від поверхні.
АКТИВНІСТЬ РАДІОНУКЛІДІВ, ОДИНИЦІ ЇЇ ВИМІРЮВАННЯ
Активність радіонукліда — це кількість атомів радіоактивного елемента, які розпадаються за одиницю часу, міра кількості радіоактивної речовини, виражена кількістю радіоактивних перетворень за одиницю часу.
Швидкість розпаду атомів кожного радіонукліда залежить від двох взаємопов'язаних величин: сталої розпаду (γ) та періоду напіврозпаду (Т).
Стала розпаду – це характерна для даного радіонукліда величина, яка показує частку радіоактивних ядер, що розпадаються за одиницю часу. їх виражають у секундах в мінус першій степені (с-1), щоб показати зменшення з часом радіоактивних ядер.
Період напіврозпаду – це час, протягом якого кількість атомів даного радіонукліда зменшується удвічі.
Період напіврозпаду та стала розпаду пов'язані між собою таким відношенням: Т=1п2/λ або Т=0,693/λ. Отже, λ =0,693/Т, де 0,693 – натуральний логарифм числа 2(1п2).
Таким чином, чим менший період напіврозпаду, тим менша стала розпаду, тим з меншою швидкістю розпадаються ядра радіоактивних елементів, тобто вони довше «живуть».
Розрізняють короткоживучі і довгоживучі радіонукліди. Час існування короткоживучих радіонуклідів вимірюється частками секунди, секундами, хвилинами, годинами, а довгоживучих — добами, роками.
Одиниці активності. За одиницю активності в СІ прийнято одне ядерне перетворення, або розпад, за секунду (розп./с). Ця одиниця дістала назву беккерель (Бк). 1 Бк= 1 розп./с.
Позасистемною одиницею активності, яка ще застосовується, є кюрі (Кі). Активність одного кюрі відповідає 3,7 ∙ 1010 ядерних перетворень за секунду (1 Кі = 3,7Х XIО10 Бк), що дорівнює приблизно швидкості розпаду 1 г 226Ra.
Позасистемна одиниця активності (кюрі) пов'язана з Беккерелем таким співвідношенням: 1 Кі=3,7-1010 Бк; 1 Бк=2,7∙10-11 Кі.
Розрізняють також питому, об'ємну і молярну активності, що показують, яка кількість радіоактивних розпадів виникає відповідно в одиниці маси твердих речовин, В одиниці об'єму речовини або в молекулярних розчинах, тобто концентрацію радіонуклідів у цих об'єктах. Питому активність прийнято виражати в беккерелях на кілограм (Бк/кг) або кюрі на кілограм (Кі/кг), об'ємну — в беккерелях на літр (Бк/л) або кюрі на літр (Кд/л), молярну – и Беккереля на моль (Бк/моль) або в кюрі на моль (Кі/моль).
Поверхневу активність або рівні забруднення поверхні радіонуклідами, наприклад території, оцінюють у Беккереля на квадратний метр (Бк/м2) або в кюрі на квадратний кілометр (Кі/км2), а густину потоку частинок виражають як кількість частинок за одиницю часу з площі 1 см2 (част. / (хв. см2)).