- •Менінгококова хвороба
- •Історичні дані.
- •Етіологія
- •Епідеміологія.
- •Патогенез і патоморфологія.
- •Клініка і діагноста гннм
- •Методи діагностики гннм:
- •Діагностика.
- •Диференційний діагноз.
- •Серозні менінгіти
- •Лікування.
- •Принципи інтенсивної терапії гннм:
- •Етіотропна і патогенетична терапія
- •Патогенетична терапія
- •Лікувальна тактика при невідкладних станах у хворих на інфекційні хвороби з повітряно-крапельним механізмом зараження.
Методи діагностики гннм:
клінічний;
рентґенологічний;
декальцинування турецького сідла;
поглиблення пальцевих втиснень склепіння черепа;
іноді розходження швів;
комп’ютерна томографія головного мозку;
пневмографія шлуночків мозку:
зменшення шлуночків мозку;
звуження субарахноїдального простору;
ангіографія головного мозку (уповільнення церебральної циркуляції);
ЕЕГ:
спалах дельта хвиль – ознака водної інтоксикації (синдром віддачі);
дослідження очного дна:
застійні соски на диску зорового нерва;
на ранніх стадіях ГННМ застійні соски часто не виявляють.
До ускладнень менінгококової хвороби належить також інфекційно-токсичний шок. Захворювання може супроводжуватися синдромом церебральної гіпотензії. Перебіг хвороби дуже тяжкий, з вираженими токсикозом і зневодненням організму. Менінгеальні симптоми можуть посилюватися, але здебільшого зникають. Розвиваються гіпотонія м'язів і арефлексія. У новонароджених западає тім'ячко.
При менінгококовому менінгоенцефаліті з перших днів хвороби переважають енцефалітні явища: втрата свідомості, судоми, паралічі та парези. Можуть погіршуватися зір, слух, якщо процес переходить на стовбурові утвори на дні IV шлуночка, виникають дихальні та серцево-судинні розлади. Менінгеальні явища можуть бути слабовираженими. Глибина втрати свідомості залежить від ступеня ураження мозку.
Аналіз крові при менінгококовій інфекції виявляє нейтрофільний гіперлейкоцитоз із зсувом формули вліво, збільшену ШОЕ. Для менінгіту характерні зміни ліквору: витікає з підвищеним тиском (до 600 мм вод. ст.), струменем або частими краплями (більш як 50-70 крапель за 1 хв); мутний, молочно-білого кольору або гнійний; виявляється клітинно-білкова дисоціація, нейтрофільний плеоцитоз; кількість білка збільшена, цукру і хлоридів – знижена. При стоянні ліквору випадає груба фібринова плівка. Реакції Панді та Нонне-Апельта різко позитивні.
Діагностика.
менінгококової хвороби базується на клінічних і епідеміологічних даних. Бурхливий розвиток гнійного менінгіту серед повного здоров'я або після легкого назофарингіту, особливо в поєднанні з геморагічною висипкою, є свідченням менінгококової інфекції.
Для лабораторного підтвердження діагнозу вирішальне значення має виділення збудника з носоглотки, крові, ліквору, елементів висипки. Мазок із задньої стінки носоглотки беруть натще або через 3-4 год після їди стерильним ватним тампоном на зігнутому дроті, який кінцем догори вводять за м'яке піднебіння; забраний матеріал при витягуванні не повинен торкатися зубів, слизової оболонки щік і язика, щоб не зазнав антимікробної дії слини. Кров одержують з вени, ліквор – при люмбальній пункції. Посів потрібно робити біля ліжка хворого і до початку антибіотикотерапії. Оскільки менінгококи дуже вибагливі до умов культивування, для їх розмноження необхідні штучні середовища з додаванням людського або тваринного білка (кров, сироватка, молоко) та обмежений діапазон температур – 35-37 °С. Тому матеріал доставляють у лабораторію в теплому стані (у термосі або переносячи за пазухою). Слиз з носоглотки слід висівати на сироватковий агар з додаванням ристоміцину або лінкоміцину з метою пригнічення росту грампозитивних коків.
Одночасно роблять мікроскопію «товстої» краплі крові, взятої з м'якоті пальця або мочки вуха та ліквору. Мазки фарбують метиленовим синім або за Грамом у модифікації Калини. Менінгококи в мазках мають вигляд грамнегативних диплококів з капсулами, які розташовані поза лейкоцитами або внутрішньоклітинно. Результати бактеріоскопії негайно повідомляють лікарю. Кінцевий результат бактеріологічного дослідження мазка з носоглотки лабораторія дає на 4-й день, крові та ліквору – не раніше 7-го дня.
Останнім часом у практику впроваджені імунологічні методи експрес-діагностики, що дозволяють знайти антиген менінгокока в спинномозковій рідині за допомогою реакції коаглютинації, ензим-мічених антитіл (РЕМА), методу зустрічного імуноелектрофорезу, імунофлюоресценції, латекс-аглютинації.
Серологічне підтвердження можна одержати в РНГА з менінгококовими еритроцитарними діагностикумами серогруп А, В і С. Кров досліджують у динаміці з інтервалом 5-7 днів.
