1.1. Поняття та типи сім'ї.

Все життя людини пов'язане насамперед з родиною. Це найближча і найрідніша спільнота, в якій перебуває певна особистість. У межах сім'ї розпочинається процес виховання і адаптації особи до соціального середовища. В ній знаходять початок досягнення та успіхи більшості представників підростаючого покоління, відчувають затишок літні люди. Від самого народження людини до останніх хвилин її життя поряд знаходяться найближчі родичі, котрим довірені не тільки найпотаємніші думки, а й найважливіше – здоров’я.

Сім'я здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання, вона є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і транслювання культурних цінностей від покоління до покоління [2].

Розглядаючи сім’ю в якості самостійного соціального інституту, слід зазначити, що єдиного для всіх галузей права і законодавства формулювання поняття сім’ї немає. В юридичній літературі в різні часи існувало певне трактування поняття сім”ї. За одним із них сім’ю визначено, як коло осіб, пов’язаних правами та обов’язками, що випливають із шлюбу, родинності, усиновлення чи іншої форми прийняття дітей на виховання [36]. За іншим, сім’я визначається як врегульоване нормами законодавства про шлюб та сім’ю, спільне проживання осіб, що виникло внаслідок їхнього союзу, або як наслідок народження дитини, оформленого в необхідних випадках в установленому законом порядку, яка має на меті народження і виховання дітей, взаємну турботу членів сім’ї на базі духовної, психологічної та інтимної спільності, на основі ведення домашнього господарства [3]. Свого часу Г. Матвеєв пропонував для кращого тлумачення поняття сім’ї, звести його до таких ознак: сім’я є об’єднанням осіб, пов’язаних між собою шлюбом або спорідненістю; взаємною матеріальною та моральною підтримкою; народженням та вихованням дітей; взаємними особистими та майновими правами та обов’язками; спільне проживання учасників сімейно-побутового об’єднання та ведення ними спільного господарства [26].

Слід зауважити, що спроба законодавчого закріплення поняття сім’ї була зроблена нині чинним Сімейним кодексом. Проте юридично чітким та таким, що розкриває сутність цього інституту, наведене поняття важко назвати. Вимоги, що пред’являються до сім’ї знаходяться як у межах дії правових норм, так і в значній мірі охоплюються нормами моралі. Тому можна говорити не про поняття сім’ї, а лише про загальні риси, які ототожнюють поняття сім’ї, викладені в ст. 3 СК, відповідно до якої: сім’я — є первинним та основним осередком суспільства; сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки; сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, наведене у Сімейному кодексі поняття сім’ї окреслює загальні риси цього соціального інституту, опосередковано називаючи суб’єктний склад її учасників, підстави виникнення та інші ознаки (спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов’язки). Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 Сімейного кодексу України, сім’я перебуває під захистом держави. Така система захисту включає в себе цілеспрямований комплекс різнобічних дій держави економічного, правового та соціального порядку, які зводяться до створення умов, необхідних для формування і нормального, стабільного існування сім’ї, охорони її від негативних явищ і процесів. Для цього прийнято цілу низку законодавчих актів, які покликані захистити особисті, майнові (в т.ч. житлові), трудові та інші права членів сім’ї [35].

Існує кілька типології сім'ї, які базуються на різних критеріях (чисельність, функції, розподіл влади). Ми виділяємо такі основні підходи:

1. - за кількістю дітей: бездітна (інфертильна), однодітна, малодітна, багатодітна сім'я;

2. - за складом: велика сім'я, складна (сім'я декількох поколінь), проста або нуклеарна сім'я;

3. - за структурою: з однією шлюбною парою з дітьми чи без дітей; з однією шлюбною парою з дітьми чи без дітей з одним із батьків чоловіка (дружини), іншими родичами тощо;

4. - за структурою влади: авторитарні, демократичні та ліберальні сім'ї;

5. - за розподілом ролей у сім "і: традиційні (патріархальні чи матріархальні) та егалітарні сім'ї;

6. - за однорідністю соціального складу: соціально гомогенні (однорідні) і гетерогенні (неоднорідні) сім'ї;

7. - за стадією становлення сім'ї: молоді (до 9 років), середні (10-19 років), зрілі (понад 20 років);

8. - за сімейним стажем: молодята; молода сім'я; сім'я, що очікує дитину: сім'я середнього подружнього віку; старший подружній вік; літні подружні пари;

9. - за якістю зовнішніх та внутрішніх меж: ретрофлексуючі (тверда непроникна спільна межа і водночас прозорі індивідуальні межі) та дезорганізовані (надмірно прозорі зовнішні межі) сім'ї:

10. - за якістю відносин (атмосфери) у сім'ї: благополучна, стійка, педагогічно слабка, нестабільна, дезорганізована;

11. - за географічною ознакою: міська, сільська, сім'я, що проживає у важкодоступних районах;

12. - за типом споживацької поведінки: сім'ї з "фізіологічним" чи "наївно-споживацьким" типом (переважно з харчовою спрямованістю); сім'ї з "інтелектуальним" типом споживання (тобто з високим рівнем витрат на придбання книг, журналів, на видовищні заходи тощо), сім'ї з проміжним типом споживання;

13. - за рівнем виховного потенціалу: сильні, стійкі, нестійкі, слабкі зі втратою контакту з дітьми;

14. - за особливими умовами сімейного життя: студентська сім'я, "дистантна" сім'я [42].

Кожен із типів сімей може мати свою відповідну класифікацію, що здійснюється за певними ознаками. Так, характеризуючи неповні сім'ї, залежно від наявності батька (матері) розрізняють материнські та батьківські неповні сім'ї. За кількістю поколінь у сім'ї розрізняють неповну просту - мати (батько) з дитиною чи декількома дітьми та неповну розширену сім'ю - мати (батько) з однією чи декількома дітьми та іншими родичами.

За способом утворення виділяють такі типи неповних сімей: 1) позашлюбну, 2) осиротілу, 3) розлучену, 4) сім'ю, що розпалась [20].

Характеристика основних типів сімей за різними ознаками підтверджує унікальність й соціальну своєрідність кожної конкретної сім'ї, у якій поєднуються риси традиційних і нових сімейних укладів [30].

Таким чином, у сучасній науці існує безліч типологій сім'ї. Клієнтом соціальної роботи може стати сім'я будь-якого типу. Проте ступінь потреби в соціальній підтримці, її конкретне утримання, види допомоги, якої потребують або можуть потребувати сім'ї, що належать до різного типу, будуть різноманітні. Існує достатньо велика кількість моделей соціальної роботи з різноманітними типами сімей. У вітчизняній теорії й практиці соціальної роботи з різноманітними типами сімей як зразок може бути запропонована модель „Особливості роботи з різними типами сімей" І.Трубавіної. Наведемо її [51].

1. Бездітна сім'я. Проблема здатності членів подружжя мати дітей або пошук прийомної дитини.

2. Багатодітна сім'я. Це сім'я, яка має 3-х і більше дітей. Проблема такої сім'ї: матеріальне забезпечення дітей, нестабільність статусу в суспільній свідомості, соціально-рольова нестабільність у сім'ї, наявність споживацьких життєвих установок.

3.Малодітна сім'я. Проблема внутрішньосімейного спілкування, наявність егоцентричних якостей у дитини, проблема авторитету й лідерства членів подружжя.

4. Молода сім'я. Проблема адаптації подружжя до сімейного життя, вироблення спільної моделі сімейного життя, відокремлення від батьківських сімей, розподіл соціальних ролей і оволодіння різними функціями сім'ї.

5. Неповна сім'я. Проблема адаптації до нового статусу в соціумі, проблема виховання дітей через відсутність когось із батьків, матеріальні умови життя сімей, можливість розвитку в батьків та дітей девіантностей типу: "нерозвиненість батьківських почуттів", "емоційне відторгнення", комплексу неповноцінності в дітей чи батьків.

6. Первинна сім'я. Проблема: вироблення власної моделі родинного виховання, яка відрізняється від батьківських, перерозподіл ролей та обов'язків у сім'ї у зв'язку з появою дитини.

7.Вторинна сім'я. Проблема: згасання подружніх почуттів, кохання принакопиченні проблем сім'ї, виховання дітей; збільшення самостійності дитини й унаслідок цього — конфлікт між батьками і дітьми; конфлікти між чоловіком і дружиною з приводу самостійності дітей, їх виховання.

8.Позашлюбна сім'я. Проблема: неоформлені стосунки позначаються на обов'язках щодо членів сім'ї, стосунках з мікросередовищем, відсутність чітких уявлень про майбутнє сім'ї, відсутність розуміння в мікросередовищі, напруга очікування визначеності подружніх стосунків.

9. Вторинношлюбна сім'я. Проблеми: ефект "ореолу" (стереотипи переваг попереднього чоловіка чи дружини порівняно з новим партнером), психологічний захист членів сім'ї, адаптація нового члена сім'ї до інших, взаємостосунки колишніх і теперішніх членів подружжя між собою і дітьми, з мікросередовищем, розвиток особистості дитини і формування в неї моделі сімейного життя.

10.Міжнаціональна сім'я. Проблема: взаємостосунків сім'ї з мікро-та макросередовищем, вибору дітьми національної приналежності, вибору батьками традицій, освіти, релігії, громадянства дітей, ставлення членів сім'ї до національних та релігійних цінностей, спілкування із співвітчизниками.

11. Дистантна сім'я (члени сім'ї — на відстані від неї з різних причин: заробітки, ув'язнення, лікування, неспроможність утримувати сім'ю і передача дітей тимчасово в інтернат). Проблема: .епізодичність виховних впливів на дітей, брак сімейних стосунків, що приводить до "емоційного відторгнення" батьків дітьми, протиставлення батьківських ставлень до дітей, непорозуміння дітей з мікросередовищем, неузгодженість поглядів батьків на виховання дітей.

12. Вторинний шлюб. Проблема: діти вийшли із сім'ї до самостійного життя, батьки лишилися сам на сам з негарним здоров'ям, згаслими почуттями, інколи без роботи, але із звичкою самоутверджуватися в житті.

13. Різнорідна сім'я (соціально-гетерогенна сім'я, у якій різне освітнє, соціальне становище чоловіка і дружини). Проблема: самореалізація членів сім'ї, неузгодженість поглядів, цінностей, цілей подружжя, приховування сімейних негараздів з причини ревнощів, підозри, наявність у кожного з членів подружжя власних інтересів і мікросередовища, лідерство одного із членів сім'ї в поєднанні з авторитарним стилем спілкування викликає негативізм і опір з боку інших членів сім'ї, діти або несамостійні, неініціативні, або з девіантною поведінкою, стосунки між батьками і дітьми напружені й базуються на обов'язку, відповідальності, а не на щирості, довірі, любові, повазі.

14. Складна сім'я (патріархальна). Проблема: самостійності дорослих дітей, адаптація нових членів сім'ї в налагодженому поколіннями життєвому укладі сім'ї, формування моделей сімейного життя й виховання дітей в умовах традицій, авторитету старшого покоління, лідерства в розв'язанні загальносімейних завдань, можливість появи девіантності типу "виховання невпевненості", спілкування членів сім'ї із власним мікросередовищем.

15. Опікунська сім'я. Проблеми: соціальний статус опікунів — робітники, службовці, пенсіонери, - який є малооплачуваним і вимагає додаткових пошуків роботи; вік — 50% опікунів старше 50 років, найчастіше це бабусі; відсутність досвіду виховання нерідних дітей і проблеми адаптації цих дітей в опікунській сім'ї та новому мікросередовищі, прискореної підготовки дітей до дорослого життя: у 18 років вони повинні вже самостійно розв'язувати всі життєві проблеми, мати роботу, житло.

16. Сім'ї, де є засуджені батьки, старші брати. Проблема: незадоволеності дитини відсутністю батька, ставлення матері до відсутнього батька, яке вона переносить на дитину, негативне ставлення мікросередовища до такої сім'ї, насильство щодо дітей у сім'ї.

Проаналізувавши різні типи сім'ї, варто сказати про те, що кожен критерій даної класифікації відіграє важливу роль у сучасних сімейних стосунках. Зміна зразків виховання зокрема у випадках, коли з різних причин (поява у сім'ї ще однієї дитини, розлучення батьків, погіршення матеріального чи соціального становища сім'ї) батьки різко змінюють стиль спілкування з дитиною, рівень вимог щодо неї. Ця ситуація в більшості випадків є травмуючою для дитини, що в свою чергу викликає хвилю протестів та зміну поведінки у гіршу сторону.