Податки в історії економічної думки

1	Ставлення до проблеми оподаткування	Представники
Атомістична теорія Епоха просвітництва	Податок розуміють як результат договору між сторонами, за якими підданий вносить державі плату за різні послуги	Ж. Монтеск’є, Т.Гоббс, Вольтер, Мірабо
Теорія насолоди Перша половина ХVІІІ ст.	Податки – це ціна, що сплачується громадянином за одержувані задоволення від суспільного порядку, справедливого правосуддя, володіння власністю	Ж.Сімонд де Сісмонді
Класична теорія Друга пол. ХVІІІ ст. - перша пол. ХІХ ст.	Податки розглядаються як один з видів державних доходів, що мають покривати витрати на утримання уряду. При цьому в будь-якій іншій ролі податки не виступають.	А.Сміт, Д.Рікардо
Кейнсіанська теорія Перша пол. ХХ ст.	Податки – це головний інструмент регулювання економіки. При цьому великі заощадження як пасивне джерело доходу заважають росту економіки, тому їх варто вилучати за допомогою податків.	Дж.М.Кейнс
Монетаристська теорія 50-ті рр. ХХ ст.	Податки поряд з іншими компонентами впливають на обіг, вилучаючи зайву кількість грошей (а не заощаджень, як в кейнсіанській теорії) і тим самим знижуючи кількість несприятливих факторів для розвитку економіки.	М.Фрідман
Теорія економіки пропозиції Початок 80-х рр. ХХ ст.	Податки розглядаються як один з важливих факторів економічного розвитку і регулювання. Зниження податкового тягаря призводить до інтенсивного розвитку підприємницької та інвестиційної діяльності.	М.Берні, Г.Стайн, А.Лаффер

 

4. Елементи системи оподаткування.

 

Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

 1. платник податку;

2. об’єкт оподаткування;

3. база оподаткування;

4. ставка податку;

5. порядок обчислення податку;

6. податковий період;

7. строк та порядок сплати податку;

8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

 Платник (суб’єкт) податку - юридична або фізична особа, на яку згідно законодавства покладено обов’язок сплачувати податки і збори.

 Об’єкт оподаткування - майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

 Ставка податку - розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Гранична ставка податку - максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком.

Абсолютна (специфічна) ставка податку - ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Відносна (адвалорна) ставка податку - ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

 База оподаткування - фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

 Одиниця оподаткування - конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

 Джерело сплати податку - дохід платника, з якого сплачується податок.

 Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів.

 Строк сплати податку - період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.