Семінарське заняття 13. Західно–європейська правова та політична думка

ІІ ПОЛ. ХІХ СТ. – ПОЧ. ХХ СТ.

Питання для обговорення:

1. Соціологічний позитивізм Р. Ієрінга. Робота Р. Ієрінга “Боротьба за право”. Теорія соціального конфлікту Л. Гумпловича.

2. Проблеми держави і права в соціології Г. Спенсера. Органічна теорія держави.

3. Політико–правова доктрина солідаризму Еміля Дюркгейма та Леона Дюгі.

4. Державно–правова концепція Г. Єллінека. Соціальний та нормативний аспекти держави і права.

5. Політико–правові ідеї Ф. Ніцше. Вчення Ф. Ніцше про “надлюдину” та волю до влади.

6. Неокантіанські концепції держави та права: Р.Штаммлер про співвідношення держави і права. Г. Радбрух та його ідея “надзаконного” права.

Методичні рекомендації по підготовці до семінарського заняття: Державно–правова думка другої половини ХІХ – ХХ ст. розвивалась під впливом економічних і політичних чинників суспільного життя країн Західної Європи. Характерним для неї є велика різноманітність течій і поглядів: від подальшого розвитку ідей соціальної правової держави до обгрунтування переваг тоталітаризму. В силу подальшого розвитку буржуазного суспільства мислителі продовжують шукати відповіді на питання про співвідношення держави і людини, про межі людської свободи, держава і право розглядаються у різних аспектах, з’являються нові концепції походження держави. Порівняйте політико-правові концепції мислителів Західної Європи з ідеями російських мислителів цього періоду. Зверніть увагу на подальший розвиток ідей Г.Гегеля, І.Канта. У чому проявляється спроба мислителів цієї доби пов’язати юриспруденцію з політологією та соціологією. Зверніть увагу як вирішується проблема співвідношення людини і суспільства.

Семінарське заняття 14. Правові та політичні вчення в країнах європи та сша в хх ст. Питання для обговорення:

1. Нормативістська теорія права Г. Кельзена.

2. Соціологічний напрям в юриспруденції. Школа “живого права” Є. Ерліха. Гарвардська школа права Р.Паунда. “Реалістичне” право: К.Ллевелін, Дж.Френк.

3. Психологічна теорія права Л. Петражицького.

4. Теорії елітаризму і технократії.

5. Макс Вебер: погляди на політику і право.

6. Державно–правові концепції фашизму і націонал–соціалізму.

7. Політичні теорії держави: теорія конвергенції, “плюралістичної демократії”, теорія інституціоналізму, теорія соціальної держави і політики загального благоденства.

8. Сучасні концепції природного права. Ж.Марітен, Л.Фуллер, Г.Харт.

Методичні рекомендації по підготовці до семінарського заняття: ХХ ст. змінило політичне обличчя світу. Відбулось і оновлення політико–правової теорії в тісному взаємозв’язку з широкою демократизацією суспільного життя в умовах регульованої економіки у найбільш розвинених країнах Західної Європи та США. Це оновлення позначилось глибоким осмисленням методологічних проблем правознавства і політології, що розділилися. Спеціалізація досліджень, у свою чергу, привела до зміни структури цих наук, появи теорій і концепцій, започаткованих ще у ХІХ ст. – теорій солідаризму, соціальної держави і політики загального благоденства, плюралістичної демократії та ін. Слід звернути увагу, що у цей період визначилась тенденція до нового державно–політичного мислення на засадах деідеологізації міжнародних відносин, заперечення класової природи держави. У цих концепціях держава розглядається як механізм забезпечення цілісності суспільства, як засіб соціального компромісу й інститут соціального контролю.

Концепція правової соціальної держави стала підмурком конституційної теорії та державно–правової практики майже усіх держав Європи. Зверніть увагу на те, як ці теорії впливають на політико–правову концепцію держави і права сучасної України.

Теми рефератів:

1. Трактування ідеї індивідуальної свободи в творчості неокантіанців.

2. Вчення Г. Кельзена про “чисту” теорію права як вершина легізму.

3. Р. Паунд як представник американської соціологічної юриспруденції.

4. Є. Ерліх як захисник і утверджувач юридичного праворозуміння.

5. Різновиди теорій природного права: етапи розвитку ідеї.

6. Сучасні західні мислителі про “відкрите суспільство”.

7. Неопозитивістська концепція права Г. Харта.