Деякі запити, отримані в 2000 році

Суперечка	Країна, що подала скаргу
США — компенсаційні мита на певні види обрізного плоского прокату з Бразилії	Бразилія
США — застосування Закону про компенсацію демпінгу та субсидій	Австралія, Бразилія, Чилі, ЄС, Індія, Індонезія, Японія, Південна Корея, Таїланд
Мексика — тимчасові антидемпінгові заходи на електричні трансформатори	Бразилія
Філіппіни — антидемпінгові заходи щодо поліпропіленових смол з Південної Кореї	Південна Корея
Бельгія — застосування заходів, що встановлюють мито на рис	США
ЄС — заходи, що впливають на торгівлю розчинною кавою	Бразилія
Єгипет — заборона імпорту консервованого тунця з соєвою олією	Таїланд
Бразилія — заходи, що впливають на патентний захист	США
Чилі — система ціноутворення та захисні заходи щодо певної сільськогосподарської продукції	Аргентина

Найбільшу кількість справ протягом 1995—2001 років ДСБ розглядав стосовно: національного режиму щодо внутрішнього оподаткування; режиму найбільшого сприяння; загального скасування кількісних обмежень; розкладів поступок; інтелектуальної власності; Угоди про антидемпінг, причому ці заходи стосувалися найрізноманітніших товарів — від кокосових горіхів до літаків (Додаток 16). Лідером серед країн-відповідачів у суперечках за 6-річний період з моменту заснування Світової організації торгівлі є США з 53 позовами. ЄС (та його члени) з 46 позовами посідають друге місце. На інші країни припадає: Японія — 14 справ; Аргентина та Індія — по 13; Бразилія та Канада — по 12; Південна Корея — 11.

З моменту створення СОТ та підписання комплексу угод і домовленостей у рамках Уругвайського раунду система ГАТТ — СОТ виступає у вигляді торговельно-економічної ООН, де угоди — це правова основа, a COT — інституційний механізм забезпечення дії цієї системи, в якому провідну роль відіграє механізм урегулювання торговельних суперечок СОТ.

5. Механізм огляду торговельної політики Основні цілі механізму огляду торговельної політики

Світова організація торгівлі забезпечує проведення періодичних оглядів торгової політики її Членів. Згідно зі статтею ІІІ «Функції СОТ» Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі керівництво механізмом перегляду торговельної політики є однією з головних функцій СОТ [1, c. 5]. Хоча такі огляди є частиною домовленостей Уругвайського раунду, їх почали проводити за кілька років до завершення раунду. Учасники раунду узгодили питання проведення оглядів на Конференції Міністрів 1988 року, а вже наступного року було виконано перший огляд. Спочатку вони проводилися згідно з ГАТТ і, як і ГАТТ, стосувалися виключно торгівлі товарами. Зі створенням СОТ у 1995 році огляди почали охоплювати також торгівлю послугами та торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Механізм огляду торговельної політики Членів СОТ спрямований на досягнення таких цілей:

• сприяння кращому дотриманню правил, норм та зобов’язань, узятих на себе Членами СОТ, у тому числі за багатосторонніми угодами з обмеженою кількістю учасників;

• забезпечення збалансованішого функціонування багатосторонньої торговельної системи, оскільки результати аналізу дозволяють вносити відповідні корективи до національних торгових політик;

• досягнення більшої прозорості та кращого розуміння торгової політики й практики країн—Членів організації;

• виявлення та дослідження економічних потреб, пов’я­заних з розвитком, політикою й цілями конкретної країни-Члена, з урахуванням її зовнішнього оточення та інших обставин економічного, політичного, соціально-культурного характеру;

• дослідження впливу торговельної політики та практики країни-Члена на багатосторонню торговельну систему.

Механізм огляду дає можливість регулярної колективної оцінки всіх аспектів торгової політики окремої країни, що охоплюються угодами СОТ, та їх впливу на функціонування багатосторонньої торговельної системи. Огляди враховують загальні економічні потреби та потреби розвитку члена, його політику та цілі, а також його зовнішнє торгове середовище. При цьому огляди не повинні бути «основою для контролю за виконанням окремих зобов’язань за угодами чи процедур урегулювання спорів» та не повинні «накладати на Членів нові зобов’язання» [6, c. 397].