1. Господарсько-правова відповідальність і господарсько-правові санкції:

взаємовідношення понять.

На сьогоднішній день в науці господарського права не існує єдиного підходу щодо розуміння понять господарсько-правова відповідальність та господарсько-правові санкції. З переходом України до ринкової економіки система економічних санкцій, яка склалася в умовах дії командно-адміністративної системи виявилася не пристосованою до нових умов господарювання і саме тому нормальне функціонування економіки потребувало зміни господарсько-правової відповідальності.¹

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення тягне за собою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нормами господарського законодавства відповідальності.

Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.

Порушення зобов'язань також є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Основні питання щодо відповідальності за правопорушення у сфері господарювання регулюються розділом V Господарського кодексу України.

Аналіз Господарського кодексу дозволяє говорити про те, що господарсько-правову відповідальність слід розглядати як реалізацію санкцій норм права уповноваженим органом, що полягає у застосуванні мір майнового чи організаційного характеру, в межах визначених охоронною нормою.²

Залежно від юридичної підстави (тобто які юридичні норми порушені) розрізняють договірні та позадоговірні правопорушення і, як наслідок, договірну та позадоговірну відповідальність.

Договірна відповідальність – це вид відповідальності, що передбачена за порушення зобов'язань, які виникли з договору. Такий вид відповідальності визначається відповідно до закону і не суперечними йому умовами укладеного між сторонами договору.

Позадоговірна відповідальність настає безпосередньо за порушення зобов'язань, що виникли з закону, адміністративного акта чи інших правомірних дій. Особливим різновидом такої відповідальності є відповідальність за заподіяння майнової чи моральної шкоди, що виникає саме з факту заподіяння шкоди.

Але для правильного розуміння юридичної відповідальності необхідно дослідити її співвідношення із санкціями. Складність такого аналізу полягає в тому, що термін “санкція” є також багатозначним. Він позначає, по-перше, захід державного примусу, що застосовується до правопорушника; по-друге, структурний елемент правової норми; по-третє, несприятливі наслідки правопорушення у вигляді додаткових обмежень, обмежень права особистого або майнового характеру.

Як встановлено ч. 2 ст. 216 ГК, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.³

Шпомер А. виділяє такі особливості господарських санкцій:

 — являють собою спосіб впливу держави або сторони за договором щодо регулювання економічних відносин у державі;

 —є засобом примусу держави або сторони за договором і застосовується на основі закону, договору і рішення суду;

 —передбачають додаткові витрати матеріальних коштів господарюючого суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання;

 —застосовуються невідворотно лише у тому випадку, коли державний орган зобов’язаний застосувати відповідальність і не має права від нього відмовитись, чого не можна сказати про оперативно-господарські санкції за договором.⁴

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК у сфері господарювання застосовуються три види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарсько-правову відповідальність можна розуміти в об’єктивному розумінні, як сукупність норм, що встановлюють заходи впливу, які застосовуються до суб’єкта господарювання за вчинене ним правопорушення.

Господарсько-правова відповідальність в об’єктивному її розумінні тісно переплітається ї з санкціями. При цьому санкції є зовнішнім відображенням заходів відповідальності. Визначення господарсько-правова відповідальність та господарські санкції співпадають лише у випадку, коли межі та розмір відповідальності є конкретно визначеними і господарський суд чи сторони спору не можуть вплинути на їх обсяг.

Господарські санкції в більшості випадків мають відносно визначений характер, що сприяє реалізації принципів еквівалентності та індивідуалізації покарання. Якщо інше не передбачено законом, сторони можуть конкретизувати у договорі відповідальність сторін. Мова йде про господарсько-правову відповідальність у суб’єктивному аспекті.

Саме суб’єктивний прояв відповідальності і виступає реалізацією охоронних норм. Спочатку сторони договору реалізують об’єктивну відповідальність, адаптуючи її до договірних інтересів, а потім, у разі виникнення спору, суд визначає обсяг остаточної господарсько-правової відповідальності з урахуванням договору та складу правопорушення. ⁵

Санкції, як охоронні норми мають більш загальний, вузький характер. В свою чергу господарсько-правова відповідальність має більш широкий, динамічний характер і спрямована на сходження від загальної, об’єктивної норми, до конкретного випадку застосування мір відповідальності.

Важко погодитись із ототожненням санкцій і відповідальності, оскільки відповідальність є не заходом державного примусу, а її застосуванням. В юридичній літературі прийнято поділ санкцій на дві групи: заходи відповідальності та міри захисту. 

Тому заходи відповідальності та інші санкції, що не є такими, необхідно чітко розмежовувати. Відповідальністю слід вважати лише застосування санкцій, що мають на меті покарання винного правопорушника і виражається в позбавленні його суб’єктивного права або покладанні на нього додаткових несприятливих наслідків.⁶